Китайська республіка була утворена у 1912 році після ліквідації монархії та представляла китайську націю в коаліції проти Осі Зла під час Другої світової війни. На жаль, після закінчення світової війни в Китаї почалась громадянська яка закінчилась перемогою комуністів та встановленням червоного режиму в країні. Влада Китайської республіки евакуювалась на острів Тайвань де змогла закріпитися. З часом Китайська республіка більш відома як просто Тайвань, встановила демократичні інститути та стала однією з найбільш розвинених та заможних держав у світі, центром світового високотехнологічного виробництва, зокрема в галузі сучасної електроніки.
На даний час відносини між комуністичною та демократичною частиною Китаю як ніколи напружені. Диктатури намагаються наступати на людство. Народ Тайваню не залишається осторонь в цій боротьбі між добром та злом, зокрема в Україні воюють декілька представників цієї держави. Цей матеріал буде про них.
Яо Куан-чун
30-річний Яо приєднався до лав Іноземного Легіону України на початку 2023 року. До цього він працював на підприємстві з виробництва кави. Пройшовши службу в армії Тайваню чоловік вирішив набути реального бойового досвіду та вирушив до України. В інтерв'ю виданню Free Asia Яо признався, що прагне отримати військові навички які можуть йому стати при нагоді у разі вторгнення комуністичного Китаю. Схоже, Яо не вважає такий сценарій малоймовірним.
Прибувши до України чоловік пройшов двотижневі курси, оскільки вже мав досвід служби у війську. Яо був здивований тим, що головну увагу під час співбесіди було приділено його політичним поглядам, а не військовій професії або здібностям. Яо вже побував у своєму першому бою. "Це страшно" - зізнається легіонер. "Як себе не готуй, але до такого неможливо підготуватися".
Лу Цзы-хао
Лу 35 років, він торгує м'ясом у власному кіоску на ринку. Але на даний час за кіоском доглядають батьки Лу, бо чоловік вже понад рік воює в Україні. Лу займається логістичним забезпеченням фронту, часто попадав під обстріли та бомбардування. Але воїн не втрачає бойового духу. "Демократія та свобода не безкоштовні" - говорить Лу. Його рішення приєднатись до українського війська було прийнято без значних вагань. Він впевнений, що якби його батьківщина зазнала вторгнення, вільний світ також б не покинув їх напризволяще. На даний час Лу продовжує виконувати завдання за призначенням.
Лі Чэн-лин
Лі Чэн-лин колишній морський піхотинець, йому 36 років. Чоловік провів дев'ять місяців у Легіоні, був одним з перших хто заходив у Бучу. Побачене шокувало його. У подальшому його інтерв'ю різним азійським ЗМІ зробили великий внесок у розповсюдження правдивої інформації про війну в Україні.
"Я бачив як росіяни розстріляли цивільного, той злякався та побіг від них, але його усе одно вбили пострілами в спину" - говорить Лі. Також він додає "Я хотів допомогти українцям, до того ж я отримав неоціненний досвід який я зможу використати у майбутньому".
Джек Яо
28-річний Джек Яо був першим тайванцем який прибув до України. Коли він приєднався до Грузинського Легіону битва за Київ була у самому розпалі. Як і решта тайванців Джек порівнює ситуацію в Україні з проблемами власної країни. За його словами, війна в України додала йому впевненості, що США не залишать Тайвань напризволяще. Провівши десять місяців в України Джек повернувся до Тайваню.
Цзэн Шэн-куан
Цзэн Шэн-куан у віці 26 років приєднався до українського війська за для боротьби за свободу своєї країни. Принаймні так він сказав матері. Вона згадує, що Цзэн дуже переймався стражданнями мирного населення в Україні. "А що як це буде не росія, а Китай, а загинуть не українці, а ти?" - казав своїй матері молодий воїн.
На жаль у листопаді 2022 року Цзэн Шэн-куан загинув у бою. Вічна пам'ять відважному воїну, герої не вмирають!
Загалом так чи інакше до української боротьби приєдналось до двадцяти волонтерів з Тайваню. Ці люди етнічні китайці. Вони говорять на тому ж самому китайському, що й комуністи з материка. Фактично це один й той самий народ, розділений штучно, на кшталт корейського. Але це зовсім не забезпечує їм спокійне співіснування поруч здавалось б своїми одноплеменцями. Навпаки, вони живуть у відчутті того, що їх власна доля напряму залежить від результату війни в Україні. Спільний ворог та небезпека поєднали народи які до 2022 року мало, що знали один про одного. Жертва невеличкого, але хороброго загону тайванців не повинна бути забута українцями.
