Це є складна та дискусійна тема, я спробую даю стислу характеристику.
Наука як складна система, що розвивається, має складну структуру, яка постійно породжує нові відносно автономні підсистеми та нові інтегративні зв’язки. Перш за все наука поділяється на конкретні науки, які в свою чергу включають багато наукових дисциплін. Виявлення структури науки в такому аспекті ставить проблему класифікації наук.
На сьогодні немає чіткої класифікації науки і наукових досліджень. Найбільш грунтовно класифіковане природниче знання, хоча і тут є багато дискусійних моментів.
Усі сторони наукового знання – єдиної науки − знаходяться в бурхливому розвитку і сфера, яку вони охоплюють, весь час зростає.
Науки поділяються за:
А).Напрямком - фундаментальні(націлені на дослідження) та прикладні(на практичний результат). (Зазвичай це % співвідношення в рамках конкретної дисципліни - наприклад, загальна психологія та психотерапія, анатомія і хірургія)
Б). За предметом - природничі (вивчають матеріальний світ), соціальні (вивчають культуру) та науки про мислення(філософські та біля-філософські) - за Кедровим.
Наразі у світі існує +-15000 наукових дисциплін.
Ідея будь-якої класифікації - це умовне об'єднання через змістовні зв'язки.
Найпростішим є поділ на природничі та суспільні науки(наприклад, у англомовному середовищі є два поняття:”Science” та “Humanities“). Але він не охоплює значний масив даних(це лише емпіричні дисципліни - умоглядні та прикладні дисципліни опиняються за бортом. Більш доцільним є поділ не на 2, а на 6 гілок(про що поговоримо нижче).
Звичайно, критерієм поділу є предметна та методологічна наближеність наук. Наприклад, хімія близька до фізики, історія до психології, а математика - до логіки.
У світовій класифікації система складніша. Поділ наук на ті, що вивчають природу, суспільство та мислення ввів психолог та філософ Кедров.
За відношенням до практики науки поділяються на фундаментальні й прикладні. Термін “фундаментальна наука” свідчить про те, що йдеться про відкриття законів, закономірностей у природі та суспільстві. Прикладне знання – це знання, яке базується на фундаментальних законах і безпосередньо пов'язане із задоволенням життєвих потреб людини, суспільства, держави.
Сучасна наука складається з різних галузей знань, які взаємодіють і в той же час мають відносну самостійність.
Варіантів класифікації історично є безліч. Наприклад, за предметом і методом пізнання можна виділити: природниче знання; суспільствознавство (гуманітарні і соціальні науки); науки про саме пізнання ( логіка, гносеологія, епістемологія); технічне знання.
У природознавстві суб'єкт пізнання має справу з природними об'єктами, у cуспільних і гуманітарних − із соціальними, із суспільством, де діють люди, наділені свідомістю. Кожна група наук може бути поділена на більш конкретні науки.
Окрему групу складають технічні науки. Технічне знання визначається як самостійна галузь наукового знання, у розвиненій системи технічних наук є свої фундаментальні та прикладні дослідження. У технічних наук свій специфічний об'єкт досліджень − техніка і технологія як сфера штучного, створеного людиною та існуючого завдяки діяльності людини. Технічні науки мають свої теоретичні принципи, методи досліджень, ідеалізовані об'єкти.
Особливою наукою є математика, на думку деяких вчених вона не належить до природничих наук, а є важливим елементом мислення.Точно така ж ситуація з філософією - вони обидві заслуговують на власну нішу(у деяких класифікаціях математичні та філософські науки визнаються окремою гілкою, у деяких їх зливають із іншими).
В цілому, науки можна розділити на апріорні, що створюють інструменти пізнання (філософські та формальні дисципліни), емпіричні, що пізнають дійсність(природничі, соціальні та гуманітарні) та прикладні, що реалізують результати емпіричних досліджень та оптимізують матерію під людські потреби (технічні та нормативні дисципліни).
У загальному “система наук” виглядає саме так: науки розподіляються на апріорні, емпіричні та практичні.
Апріорні працюють з умовними системами(не із реальністю, а їх моделлю, ідеалізованим структурним образом). Є базисом будь-якої науки. Це, по-перше, формальні(абстрактні) науки - математика, логіка, інформатика, кібернетика, статистика, теорія систем тощо. По-друге, це філософія - метафізика, гносеологія, логіка, етика, естетика, онтологія. (Її в історії куди тільки не тулили... Але вирішили, що найкраще тримати окремо)
Емпіричні науки безпосередньо вивчають світ, накопичуючи фактичні дані. Вони поділяються на природничі та соціально - гуманітарні.
Природничі вивчають матеріальний світ Всесвіту(“дику природу”). Вони поділяються на три групи: фізичні(основні закони та склад світобудови - фізика, хімія, астрономія), науки про землю(геологія, географія, геофізика) та біологічні науки(біологія, медицина(теорія), екологія - таке вилучення є спірним).
Соціальні науки вивчають суспільство, його історію, структуру, закономірності функціонування та культуру загалом(“культурну природу” - по суті, це поділ на природу до появи розуму і самого розуму). Гуманітарні - психологію, мову, духовність та мистецтва. За предметом вони відрізняються, однак методологічно роки що нерозривні(різні фокуси одного й того ж - соціальні орієнтовані на зовнішню складову людства, гуманітарні - внутрішню), тому рахуються разом. Часто науки відносяться до обох груп. Приклади соціально - гуманітарних дисциплін: історія, археологія, економіка, психологія, соціологія, політологія, культурологія, педагогіка, право, релігієзнавство, мистецтвознавство тощо.
“Практичні”(прикладні) науки - це технічні дисципліни(як інженерія, так і соціальні технології). Якщо гуманітарні та соціальні науки знаходяться на перетині науки та мистецтва, то технічні(як і природничі) - між наукою і технікою. Ці дисципліни світ не вивчають. Вони впроваджують результати роботи емпіричних дисциплін у життя, в вигляді технологічних інновацій. Приклади технічних дисциплін - балістика, інженерія, агрономія, архітектура, маркетинг, політтехнології, психотерапія, медицина(практика), машинобудування тощо.
Отже, у широкому сенсі науки поділяються на:
- апріорні (формальні та філософські);
- емпіричні (природничі, соціальні, гуманітарні);
- практичні (технічні дисципліни).
(Так ми й отримуємо 6 гілок, найкращим чином уникаючи плутанини)
Але ця класифікація має місце у західному світі. У нас досі в ходу варіант Кедрова, суворий та неповний.)
Втім, досконалої класифікації немає(і, певно, не буде - через бурхливий розвиток наук). Будь - яка класифікація наук є умовною і приблизною, і навіть найкраща з них впускає багато деталей(а Диявол завжди ховається у деталях).
Зрештою, такі угрупування відповідають психологічній потребі людини упорядковувати інформацію, і існують для зручності. Як і будь-які ідеалізовані уявлення, до реальності вони мають побічне відношення до реальності.
У реальності, усі науки повязані нерозривно, існують, як один організм. Точно так само, як і предмет кожної науки - це абстракція, оскільки природа є єдиною, неподільною системою та комплексом руху. У реальності нема історії без фізики чи політики без лінгвістики. Не дивно, що Наука, як максимально можливе точне відображення природи, за своєю структурою відповідає цьому факту.
Дякую за увагу!
