Орбіталь

... Андрі йде тінню за ним, відстаючи лише на пів метра. З уважністю слідкує за його рухами, мімікою.

Серед школярок Філо не надто популярний через свою зовнішність - одну з головних чеснот, за якою обирають пари. Від батьків йому не дісталася молочна шкіра, яка так цінується серед жителів “Орбіталі”. Натомість вона сяє оливковим кольором. На його щоках дрібними світло-коричневими плямками пробивається ластовиння.

Раптом Філо зупиняється. Протягає руку до полиці й витягує круглий циферблат. Його погляд загоряється й він задоволено стискує в руках свою знахідку.

- Я зараз завантажу тобі на планшетку.

Він прикладає циферблат до екрану. Дві секунди і його погляд похмурніє.

- Це не той твір.

Філо знову дивиться на позначку комірки. “12-Б-5-а”.

- Усе ж правильно, - розгублено зиркає на Андрі. - Я пошукаю ще, - раптом спалахує. - Можливо, поклали в іншу комірку. Я залишу її у правильній комірці та позначу, щоб її тобі видали. Добре?

Він лише на одну книгу з етики вищий за неї. Дивиться майже прямо в очі, не відриваючись. Зовсім не звертає уваги на підскубану спідницю.

Андрі теж не відводить погляду. Вдивляється прямо у мовби вилиті із темного запашного меду очі Філо.

- Хіба не ти маєш мені віддати її, якщо взявся шукати?

- Ну так, - його погляд починає розгублено бігати. - Тоді приходь через три дні. Я знову чергуватиму.

- У переддень випускного?

- Так.