Жителі окупованої РФ Луганської області скаржаться на проблеми з водопостачанням та зв'язком, відсутність лікарів та примусову паспортизацію.
«Вони кажуть, що Росія для нас багато робить. Але я відчуваю тільки одне - що мені не вистачає грошей, щоб жити так, як раніше. Раніше я жила не просто добре, а чудово. А зараз я намагаюся якось вижити», - каже Оксана (ім'я змінено з міркувань безпеки), з якою вдалося поспілкуватися DW, мешканка Новоайдара, селища за 60 кілометрів від окупованого з 2014 року Луганська.
Після початку повномасштабного вторгнення в 2022 році армія РФ окупувала Новоайдар разом з містами Лисичанськ, Сіверськодонецьк і Рубіжне, взявши під контроль майже всю Луганську область. Після окупації населення Новоайдара зменшилося, як мінімум, на третину, каже Оксана.
«Залишилися люди похилого віку. Молоді зовсім немає - вони виїхали або в Україну, або за кордон. Молодь можна побачити хіба що в Луганську», - каже жінка.
За словами Оксани, селище страждає від обстрілів. Двір її приватного будинку і господарські будівлі також зазнали руйнувань. Однак окупаційна адміністрація селища не допомагає з відновленням, додає жінка. Працевлаштування: тільки в будівництві та сфері обслуговування До повномасштабного вторгнення Оксана продавала сільськогосподарську продукцію з власного господарства.
Зараз у неї немає худоби і вона не може продавати овочі - адже для цього потрібно зареєструвати приватне підприємство за російським законодавством. Наразі вона не має худоби й не може продавати овочі, адже для цього потрібно зареєструвати приватне підприємство за російським законодавством.
«Вирощуємо овочі тільки для себе. Обмінюємося з сусідами», — додає Оксана, яка доглядає за літнім батьком.
Для гідного життя зарплата повинна бути не менше 40 тисяч рублів (в перерахунку 440 євро), каже жінка. Однак, за її словами, багато працевлаштованих жителів селища, наприклад, листоноші, не отримують і 200 євро.
«Вижити на ці гроші без української пенсії або підтримки дітей неможливо», - каже вона.
У місцевих групах в соцмережах публікують вакансії переважно в сфері обслуговування та будівництві. Так, у сусідньому Сіверськодонецьку пропонують працевлаштування для «робітників зі знанням сантехнічних робіт» із зарплатою в 120 тисяч рублів (1320 євро). Високі зарплати пропонує і Алчевський металургійний комбінат. Досить часто в соцмережах зустрічаються пропозиції укласти контракт з російськими збройними силами - із забезпеченням від 216 тисяч рублів (2376 євро).
Пенсії та ціни на продукти: «Виживаємо за рахунок городу»
Як і велика кількість жителів окупованих територій, батько Оксани отримує українську пенсію - для цього він повинен через VPN заходити на портал пенсійного фонду, заблокованого на окупованих територіях.
«Це нас дуже підтримує, - каже жінка. - А вони (окупаційна влада. - Ред.) кажуть: ми вам відключимо VPN, і ви нічого не будете отримувати. Але кому ви зробите добре? Ми тільки завдяки цьому виживаємо. Ми ж не все можемо виростити на городі. І не тільки їжа потрібна».
За словами Оксани, мінімальна пенсія, яку її батько може отримувати в Новоайдарі, становить орієнтовно 61 євро.
«Нам цього вистачить, щоб купити найдешевшу їжу на тиждень», - додає жінка.
Крім української пенсії батька, сім'я живе за рахунок своїх заощаджень.
Водночас, за словами Оксани, ціни на продукти високі, адже в Новоайдарі працює лише два магазини.
«Якщо поїхати в той самий Луганськ, то, припустимо, десяток яєць можна купити в два з половиною рази дешевше», - каже жінка.
Тому раз на два тижні вона їздить за покупками в Луганськ.
Відновлення великих міст: тільки на папері
Крім того, Оксана їздить по справах до Сіверськодонецька і Старобільська.
«Вони стоять повністю розбиті, ніхто нічого не робить, - розповідає жінка. - По телевізору повідомляють, що там вже практично все зробили. Але там як стояли згорілі п'ятиповерхівки, без вікон, дверей і даху, так вони і стоять».
Місцеві жителі досі чекають на заміну склопакетів, вікон і дверей, каже Оксана, посилаючись на своїх знайомих.
Ситуація з відновленням великих міст - Сіверськодонецька, Лисичанська і Рубіжного - критична, в інтерв'ю DW каже глава Луганської обласної державної адміністрації Олексій Харченко.
«Наприклад, один з підрядників, який займався показовим відновленням в Сіверськодонецьку, кинув 13 багатоповерхівок. Тобто ремонти там фактично тільки розпочаті, але на папері завершені. В одному з будинків було пошкоджено електромережу. Водопровідні труби в квартирах вирізали разом зі змішувачами та приладами обліку. Вікна встановили далеко не скрізь і зі значним браком», - розповідає він.
Представники окупаційної влади стверджують, що відновлення триває, і публікують відео з ремонтом будинків.
«До кінця 2030 року в Сіверськодонецьку мають відремонтувати весь житловий фонд, що постраждав від бойових дій», – йдеться в повідомленні про візит так званого «глави уряду» самопроголошеної «ЛНР» Єгора Ковальчука, опублікованому в місцевому пропагандистському виданні.
Комунальні послуги: тарифи зросли, воду і світло відключають
У місцевих групах в соцмережах жителі окупованої Луганської області активно обговорюють відключення світла і води, а також їх якість.
«Влітку в Сіверськодонецьку відключення води і світла стали регулярним явищем, причому одночасно, - каже голова ОДА Харченко. - Відключають водопостачання нібито через ремонт електрообладнання, а електрику - нібито для робіт на насосних станціях».
За інформацією Харченка, у другому півріччі цього року зросли тарифи на житлово-комунальні послуги по всій окупованій Луганщині.
«Так, газ став дешевшим (після окупації - Ред.), - додає Оксана з Новоайдара. - Але в опалювальний сезон виходить 60 євро на місяць. Це півзарплати».
Жінка не стикається з проблемами з водою, адже у неї у дворі є свердловина.
«В цілому в Луганській області люди скаржаться. Навіть були випадки отруєння, - додає вона. - А світло у нас регулярно відключають, практично щодня».
Зв'язок: «Легше сісти на велосипед і поїхати, ніж дзвонити»
Коли немає світла, не працює і інтернет, каже Оксана. За її словами, зв'язок мобільного оператора «Лугаком», який обслуговує окуповану Луганську область, низької якості, а мобільний інтернет не дозволяє відкрити навіть месенджери.
«Легше сісти на велосипед і поїхати, ніж дзвонити. Так буде швидше», - додає жінка.
За її словами, чимало сайтів заблоковано.
«Навіть Viber можна відкрити тільки через VPN», - каже жінка.
Про проблеми мешканців окупованої Луганської області обласна адміністрація, переміщена на підконтрольну Києву територію, дізнається переважно з соцмереж, каже Харченко.
«Зараз тестується чат-бот в Telegram, який створений, перш за все, для спілкування з жителями окупованих територій», - додає він.
Доступ до медицини: не приймають пацієнтів без російських паспортів
За словами голови ОДА, одна з нагальних проблем в окупованій Луганській області - це відсутність належної медичної допомоги. У соцмережах місцеві жителі скаржаться на брак лікарів навіть у містах.
У Новоайдар раз на рік приїжджає група лікарів з російських міст - Краснодара, Санкт-Петербурга і Москви, розповідає Оксана.
«Вони обслуговують певний регіон протягом місяця. А потім ти продовжуєш лікуватися на місцевому рівні. Але як це відбувається - ти приходиш до лікарні, і тобі кажуть, що лікаря немає. І що робити? Ти береш мікрокредит і йдеш до приватної лікарні», - скаржиться жінка.
Крім того, в лікарнях не приймають пацієнтів без російських паспортів, додає Оксана.
Паспортизація і військовий облік: без громадянства РФ - іноземець
З початку цього року мешканці окупованих територій, які не отримали російське громадянство, мають статус «іноземців» або «осіб без громадянства», нагадує голова ОДА Харченко.
«Відповідно, вони позбавлені всіх соціальних виплат і пільг, права на медичну допомогу», - додає він.
Водночас отримання російського громадянства рівнозначне встановленню на військовий облік. А цього, за словами Оксани з Новоайдара, намагалися уникнути місцеві чоловіки. Більше того, окупаційна влада нібито обіцяла до 2026 року звільнити від цього мешканців «нових територій».
«Насправді, коли стало зрозуміло, що більшість людей намагаються ухилитися від отримання російського паспорта не в останню чергу через те, щоб не бути мобілізованими, то поступово почали вводити обмеження, - пояснює Харченко. - Окупанти створили такі умови, що люди змушені отримувати російські паспорти».
Житло: окупаційна влада привласнює житло
За інформацією Харченка, з початку березня окупаційна влада почала привласнювати житло місцевих жителів, які евакуювалися з Луганської області.
«Відповідно до законодавства РФ, квартири і приватні будинки, які раніше були інвентаризовані і визнані “нічиїми”, судами передаються в муніципальну власність», - пояснює він.
Щоб уникнути цього, Оксана з Новоайдара була змушена отримати російські документи на свій будинок.
«Сказали: переоформляйте документи на РФ. На щастя, вони не забирають українські документи. Вони звідти переписують дані і відразу віддають. А потім як доповнення дають цей російський папірець. Мовляв, ми підтверджуємо, що житло стало російським. Тобто воно залишилося вашим, але стало російським. Це як?», - обурюється жінка.
За спостереженнями Харченка, нові правила щодо житла є ще одним способом вплинути на мешканців окупованих територій, що відмовляються від російського громадянства.
«На людей, які, по суті, більше нічого не мають, - додає він. - І це головна причина повернення людей на непідконтрольні території».
Водночас, згідно з ще одним указом президента РФ, до 10 вересня мешканці окупованих територій без російського громадянства будуть змушені виїхати. Оксана каже, що залишиться у Новоайдарі.
«Навіщо мені кудись їхати з простягнутою рукою, коли в мене тут є все своє, - каже жінка. - Ми чекаємо, щоб стало як раніше. Тут більшість людей живе з цією думкою».
«Підтримуєш себе тим, що рано чи пізно це закінчиться, - продовжує Оксана. - Просто потрібен час. Потрібно знайти сили та терпіння, щоб усе це пережити, і щоб за цей час нічого не сталося ні з тобою, ні з твоєю родиною».
Джерело — DW
