Примітка: Цей текст є стислим викладом та аналізом матеріалів великої статті-розслідування, яка детально розкриває механізми деструктивної роботи російських спецслужб. Усі джерела інформації, позначені в тексті цифрами у квадратних дужках, детально вказані у повній версії статті.
Стратегічною метою російських спецслужб є розпалювання ворожнечі та поляризація суспільства як всередині України, так і в державах, що надають їй підтримку. Одним із ключових інструментів для реалізації цієї мети виступає так звана «антикультова мережа», яка має розгалужені зв'язки серед медіа, експертів та правоохоронних органів.
Поява антикультистів у будь-якій країні супроводжується виконанням чіткого політичного завдання: розколоти соціум, згенерувати ненависть та змусити державний апарат витрачати ресурси на боротьбу зі штучно створеними або вигаданими загрозами. Цей патерн систематично відстежується у низці держав:
Сербія та Франція: У сербсько-французькому інциденті сліди організаторів та оточення підозрюваного Момчіло Гаїча ведуть до проросійських церковних та антикультових кіл Сербії. Саме в цьому середовищі вели активну діяльність і регулярно виступали відомі російські діячі Олександр Дворкін та Олександр Новопашин [1], [9], [11], [12], [94].
Латвія: Просуванням ідей Дворкіна та антикультових наративів у європейському просторі займалися особи, які підозрюються у співпраці з російською розвідкою та мають зв'язки з проросійськими структурами: Тетяна Жданок, Андрій Мамикін, Віктор Єлкін та Олег Нікіфоров [6], [7], [8], [89], [90], [91], [92], [93].
Литва: Колишній офіцер КДБ і російський депутат Микола Рижак, який разом із Дворкіним та Мізуліною просував ідею репресивної боротьби з «деструктивними сектами», був офіційно визнаний литовськими органами безпеки особою, що становить загрозу нацбезпеці, поширює дезінформацію та розпалює ненависть [13], [14], [15], [16].
Український контекст та справа «АЛЛАТРА»
На території України підривна робота велася ще до початку повномасштабного вторгнення. Наприклад, згідно з даними з листування Суркова, антикультист Павло Бройде був безпосередньо залучений до проєктів, спрямованих на федералізацію, розкол української держави, медійні маніпуляції та використання релігійних інституцій [18], [19].
З огляду на ці факти, діяльність української антикультової активістки Ірини Кременовської не може розглядатися як приватна ініціатива. Це частина єдиного механізму, що підтверджується такими фактами [24], [29], [30], [31], [32], [33], [34], [35], [38], [39], [40], [41], [42], [43], [59]:
Прямі зв'язки: Тісна взаємодія з російською антикультовою інфраструктурою (публікації на antisekta.org).
Інформаційний супровід: Підтримка з боку ресурсів Новопашина (сайт Місіонерського відділу Новосибірської єпархії РПЦ МП).
Просування радикалів: Рекомендація нею російського експерта Олександра Невеєва, відомого своєю радикальною антиукраїнською позицією.
Спільні кампанії: Багаторічна скоординована атака разом із російськими активістами, спрямована проти міжнародної громадянської платформи «АЛЛАТРА».
Під маскою «захисту суспільства від сект» створюється штучна напруга, здійснюється тиск на спецслужби, а посадовці та медіа втягуються у легалізацію інформаційно-правових продуктів, вигідних виключно Росії.
Мета РФ: Відволікання державних ресурсів
Головна небезпека полягає в тому, що російські спецслужби не просто генерують фейки, а змушують державні органи противника в них інтегруватися. В умовах війни це завдає прямого удару по національній безпеці: замість того, щоб протидіяти реальним загрозам (ворожій агентурі, диверсіям, кібератакам, воєнним злочинам та викраденням дітей), правоохоронні органи змушені відволікатися на сфабриковані справи.
Ця стратегія яскраво ілюструється на прикладі Франції: організація провокації коштує мало, а реакція держави обходиться дуже дорого [1].
Аналогічна логіка застосовується і в українському кейсі «АЛЛАТРА». Використовуються класичні антикультові технології: навішування ярликів, інформаційні атаки, замовні експертизи, десятки обшуків та роки судових процесів на базі сфабрикованих звинувачень. Кінцева мета таких дій — міжнародна дискредитація актора, який діє в інтересах України.
