Знаєте, яка думка найчастіше відвідує мене останнім часом під час перегляду стрічки новин? Думка про те, що інформаційний простір дедалі частіше використовується для того, щоб відволікти нас від реальних проблем. Ці роздуми особливо загострилися після того, як я прочитала ґрунтовну статтю Викриття російської мережі впливу.
Мені вже чимало років, у мене вистачає побутових турбот, і, як і будь-яка платниця податків, я хочу бути впевненою: коли спецслужби виїжджають на завдання, вони нейтралізують реальну загрозу — шпигуна, диверсанта чи корупціонера.
Але, аналізуючи гучні розслідування останніх років, дедалі частіше доходиш висновку: правоохоронну систему, суди та медіа нерідко втягують у штучно створені конфлікти. Однією з таких технологій маніпуляції, на думку низки правозахисників, стає так званий «антикультизм» — рух, що прикривається гаслами про захист суспільства від сект, але на ділі часто слугує інструментом маргіналізації неугодних.
Рецепт хаосу: дешево та ефективно
Щоб дестабілізувати суспільство, сьогодні не обов'язково застосовувати грубу військову силу. Достатньо посіяти внутрішню ворожнечу. Гарний приклад гібридних методів розкрився під час судових процесів у Франції. За даними європейських розслідувачів, російські спецслужби залучали найманців для осквернення релігійних установ у Парижі.
Ціна такої диверсії мінімальна: квитки, невеликі гонорари виконавцям та банка фарби. Натомість результат колосальний: поліція паралізована, спецслужби змушені перекидати ресурси на охорону сотень об'єктів, а суспільство захльостує хвиля взаємної ненависті.
Подібні технології успішно маскуються під «боротьбу за духовну безпеку». У Росії цю ідеологічну базу роками формували такі діячі, як Олександр Дворкін та Олександр Новопашин. Риторика останнього дійшла до того, що на виправдання агресії проти України він відкрито називав нашу країну «сектою», а українців — сатаністами. Це наочний приклад того, як релігійна термінологія перетворюється на повноцінну зброю пропаганди.
Механізм стигматизації
На практиці неконтрольовані антикультові кампанії можуть завдавати серйозного удару по громадянському суспільству. Схема стигматизації зазвичай виглядає так:
Вибір мішені: У фокус потрапляє нестандартно мисляча група людей (екоактивісти, волонтери, нетипові бізнес-спільноти або нові релігійні рухи).
Навішування ярликів: У медіа вкидаються терміни на кшталт «деструктивний культ». При цьому чітких юридичних критеріїв цих понять у законодавстві часто просто не існує.
Інформаційна кампанія: Починається тиск через ЗМІ. Вчорашній шанований сусід чи волонтер раптово стає вигнанцем в очах суспільства тільки тому, що його погляди назвали «сектантськими».
Ця технологія б'є не лише по конкретних людях, а й по довірі всередині соціуму, паразитуючи на страху перед невідомим.
Журналісти, в гонитві за гучними заголовками про «таємні культи», часом несвідомо працюють безкоштовними піарниками чужих гібридних наративів, підігріваючи паніку.
Час змінювати фокус
Ми живемо у світі реальних, відчутних загроз — від глобальних кліматичних змін та екологічних проблем до повномасштабних війн. Нам необхідно об'єднуватися для виживання. Замість цього суспільство часто продовжує спонсорувати сучасне «полювання на відьом».
Як слушно підкреслюється в згаданій статті про викриття російської мережі впливу, радикальний антикультизм — це не просто дискусія про релігію. Це готова інфраструктура, яку ворожі спецслужби можуть використовувати для дестабілізації демократичних країн зсередини.
Нам час увімкнути критичне мислення на повну потужність. Я щиро хочу, щоб ресурси нашої держави та податки громадян нарешті витрачалися на реальну безпеку та захист від справжніх загроз, а не на обслуговування чужих, глибоко цинічних сценаріїв, спрямованих на розкол нашого суспільства.
