Видатні модерністські будівлі в столиці Німеччини та найбільш туристичному місті України
Львів і Берлін не такі вже й пов’язані між собою, окрім того факту, що я добре вивчив обидва міста. У Львові я мешкав близько 6 років, а в Берліні живу вже понад 3 роки. І що я люблю і там, і тут, так це модерністську архітектуру, особливо місця, які несправедливо залишаються поза увагою публіки.
Модернізм виник на початку 20 століття і набув розквіту між двома світовими війнами (міжвоєнний модернізм). Це власне архітектурний стиль, але також і загальний термін для низки підстилів. Трохи контексту:
Функціоналізм ставив на перше місце призначення будівлі та намагався поєднати зручність з естетикою. Він був популярним у Данії, Польщі, Фінляндії та колишній Чехословаччині. Львів у той час був частиною Другої Польської Республіки.
Експресіонізм був підходом, який охоплював гібридні рішення та емоційні ефекти. Він тяжів до готики (вежі, вертикальні лінії) та романтизму (мотиви печер, скель і кристалів). Особливої популярності набув цегляний експресіонізм у Німеччині.
Інтернаціональний стиль відмовився від декору на користь прямокутних форм, світла, об’єму та «невагомого» простору. Цей стиль виріс із творчості Вальтера Ґропіуса та Людвіга Міса ван дер Рое в Німеччині (знаменита архітектурна школа «Баугауз») і Ле Корбюзьє у Франції.
Невеличке зауваження перед початком нашої подорожі: я не маю на меті порівнювати міста; Берлін, безперечно, є королем модернізму. Але цікаво спостерігати, як дух епохи втілився в різних місцях Європи.
Розділ 1. Адміністративні будівлі
🇩🇪 Берлін: «Ленцгауз» (1928–1929)
Чесно кажучи, після того, як я сфотографував цю розкішну будівлю, мені було важко вписати її у статтю, тому що «Ленцгауз» належить до… ар-деко. Як новачок в архітектурі, я завжди думав, що це цілком модерністський стиль. Але не хвилюйтеся! Ар-деко було попередником модернізму і мало набагато мінімалістичніший вигляд, ніж попередні стилі. Наприкінці 1930-х років ар-деко занепадає, і на його місце приходять більш функціональні стилі архітектури.
«Ленцгауз» названо на честь першого користувача — компанії «Ленц і Ко». Будинок спроєктував Генріх Штраумер, чиїм іншим відомим творінням є 145-метрова радіовежа у західній частині міста, на території виставкового комплексу «Мессе Берлін».
Маючи лише дев’ять поверхів, «Ленцгауз» став першим офісним хмарочосом у Берліні; на його будівництво навіть потрібен був спеціальний дозвіл.
🇺🇦 Львів: Офісний будинок Шпрехера (1929–1931)
Як і берлінський «Ленцгауз», будинок Шпрехера певний час був найвищою багатоповерхівкою у Львові. Його спроєктував Фердинанд Касслер для мільйонера Йони Шпрехера, який також володів ще однією (розкішно оздобленою) будівлею у 5 хвилинах пішки звідси. Тому коли ви гуглите «будинок Шпрехера у Львові», не дивуйтеся, що на запит отримаєте два результати.
Ця семиповерхова будівля домінує над бульваром Шевченка і є своєрідним маніфестом тогочасних архітектурних ідей. Вона вдвічі вища за навколишні будинки та навіть стоїть перпендикулярно до них. Сьогодні це головний офіс обласного об’єднання профспілок.
Мінімалістичний фасад будинку Шпрехера вирізняється з-поміж навколишніх пишно оздоблених будівель у стилі історицизму. Тому люди з консервативним смаком часто критикують його і були б не проти, якби його замінили на щось більш «звичне» для старого міста.
🇩🇪 Берлін: Будинок Німецької асоціації металургів (1928–1930)
Цей будинок збудували, коли асоціація металургів вирішила перенести свою штаб-квартиру зі Штутгарта до Берліна. Дизайн будівлі розробив Еріх Мендельсон.
За часів нацизму будівлю було конфісковано і передано Німецькому трудовому фронту. Наприкінці Другої світової війни вона згоріла і стояла пусткою до реконструкції 1952 року.
🇺🇦 Львів: Будівля муніципальних електротехнічних установ (1935–1936)
Ця чотириповерхова будівля спочатку була збудована для Управління міських електричних мереж. Але після того, як радянська влада окупувала Україну, тут розмістилося місцеве відділення НКВС (таємної поліції, в’язниць і трудових таборів). А під час Другої світової війни тут базувалося ґестапо (німецький аналог НКВС).
У 1970–1985 роках будівлю подовжили, але місце, де закінчується оригінальна частина і починається прибудова, практично непомітне. Люди називають цю будівлю «Титанік», бо вона нагадує круїзний лайнер.
Сьогодні будівлю використовує обласне управління Служби безпеки України. Коли я фотографував шикарні модерністські двері і чекав, поки трамвай відбиватиметься у склі, до мене підійшов якийсь хлопець у військовій формі і попросив не фотографувати. Втім, мені пощастило зробити принаймні одне гарне фото. Це було у 2021 році.
Любите історичну архітектуру? Тоді запрошую вас у свій інстаграм зі світлинами архітектури — від 🏰готики до 🏢модернізму.
Розділ 2. Житлові будівлі
🇩🇪 Берлін: Житловий масив Цеппелінштрассе (1926–1927)
Але перемкнімося на щось зовсім інше. Ось прекрасний приклад експресіонізму. Цей житловий комплекс стоїть на перетині Цеппелінштрасе і Фалькензеєр-шосе, далеко від будь-якого туристичного місця в Берліні — майже біля межі міста.
Цей триповерховий комплекс розробив архітектор Ріхард Ерміш. Він простягається приблизно на один кілометр з півночі на південь і складається з 500 невеликих квартир.
Основними візуальними мотивами є зигзаги та різнокольорові зубчасті деталі. Проходячи повз різні частини комплексу, ви помітите чергування кольорів та візерунків на дверях, стінах та вікнах.
Візитівкою цього комплексу є кутові вежі на перетині вулиць, прикрашені шпилястими «коронами». На жаль, усі чотири вежі також «прикрашені» вивісками та рекламою.
🇩🇪 Берлін: Багатоквартирний будинок на вул. Гогенцоллерндамм, 35–36 (1929–1930)
Важко повірити, що вигадливі, різнокольорові будинки показані вище були побудовані в тому ж десятилітті, що й мінімалістичний білосніжний комплекс, який я покажу вам далі. Будинок на Гогенцоллерндамм спроєктував відомий архітектор Ганс Шарун, автор Берлінської філармонії та будинку «Броненосний крейсер» у районі Сіменсштадт (об’єкт Усесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО).
Цей житловий будинок містив квартири середнього розміру, орієнтовані на невеликі сім’ї та молодих людей, захоплених власною кар’єрою. Без розкоші, але досить елегантно і функціонально.
Подивіться на закокруглені балкони між фасадами, що виходять на вулицю: вони нагадують дверні петлі! Я завжди захоплююся тим, як модерністам вдавалося створювати оригінальні просторові ефекти мінімальними засобами.
🇺🇦 Львів: Будинок на вул. Каліча Гора, 22 (1930-і)
Цей чотириповерховий житловий будинок є чудовим прикладом львівського функціоналізму. Беата Обертинська, донька польської поетеси Маріли Вольської та нафтопромисловця Вацлава Вольського, замовила його для надання в оренду; її сім'я жила у віллі поруч із цим будинком.
Будинок оточений садом: модерністи завжди дбали про облаштування зелених зон навколо будівель. Фасад розділений на три секції, а вертикальні та горизонтальні лінії на тиньку додають стриманості та ритму. Як і берлінський будинку на Гогенцоллерндамм, ця будівля також має заокруглені балкони, що випинаються назовні.
🇺🇦 Львів: Будинки на вул. Дорошенка, 47–59 (1935–1936)
Цей житловий комплекс зводився на кошти польських та єврейських інвесторів і складався з двох частин — однієї, що виходила на вулицю, та другої, що була звернена до саду. Ці будинки вважалися одними з найпрестижніших житлових проєктів у Львові того часу.
Будинки на Дорошенка декоровані в типовій для функціоналізму манері: звікнами-ілюмінаторами, стрічковими вікнами, заокругленими балконами та геометричними візерунками. Одним із найяскравіших мотивів є округлі ризаліти — великі частини будівлі, що виступають з основної площини фасаду.
Усі квартири мали чудове планування та багаті інтер’єри. Цікавий факт: у кожній квартирі був телефон шведського бренду «Ерікссон», зазвичай у коридорі. Дизайнери виявили неймовірну креативність у розмаїтті візерунків та кольорів плитки на підлогах. Більшість оздоблень сходів, дверей та вікон збереглася до наших днів.
🇩🇪 Берлін: Житловий комплекс на Бюловплац із кінотеатром «Вавилон» (1927–1929)
Ця будівля є єдиною повністю збереженою частиною ансамблю з восьми кварталів навколо колишньої площі Бюловплац (нині площа Рози Люксембург). Це зразковий твір Ганса Пельцига у стилі нової речевості — німецького мистецького руху 1920-х років, налаштованого проти ідей експресіонізму.
Весь комплекс складався зі 170 квартир і 80 магазинів. Після Другої світової війни трикутна кам'яниця, де розміщувався кінотеатр «Вавилон», пройшла капітальну реконструкцію. Однак у 1993 році кінотеатр закрили через небезпеку обвалу.
З 2001 року «Вавилон» працює як артхаусний кінотеатр і майданчик для культурних заходів. Спочатку він уміщував 1200 глядачів в одному залі, але зараз розділений на три зали.
🇺🇦 Львів: Будинок нотаріусів (1939)
Цей престижний шедевр функціоналізму замовила асоціація найбагатших юристів міста — Нотаріальна палата, звідси й назва будівлі. У ньому мали розміститися адвокатські контори, а на верхніх поверхах — приватні помешкання юристів.
Будинок нотаріусів має оригінальний хвилеподібний фасад і незвично вигнуті сходи, ліфт і вхідний портал.
Будинок був обладнаний сучасною на той час системою відкривання вікон і вентиляції. Крім того, будинок отримав сучасну систему опалення німецького виробництва з індивідуальним регулюванням температури, на батареях досі можна побачити логотип «Siemens & Halske».
🇩🇪 Берлін: Будинок «Зальцбрунн» (1928–1929)
Цей елегантний багатоквартирний будинок спроєктував Гаррі Розенталь, відомий як архітектор низки розкішних маєтків. Це єдина вціліла багатоповерхова будівля Розенталя.
Хоча фасад, що виходить на вулицю, не вражає, внутрішній фасад дає уявлення про те, наскільки великі і комфортні тут квартири; він має величезні вікна і прекрасні лоджії.
Будівля має експресіоністичні риси, наприклад, вигнуті балкони та заокруглені сходи. До речі, цей будинок розташований лише за 200 метрів від місця, де я живу. Я помітив його, коли переїхав у цей район, і одразу зрозумів, що це шедевр.
Розділ 3. Чарівні церкви
🇩🇪 Берлін: Церква св. Хреста у Шмаргендорфі (1927–1929)
Коли я дізнався про цю церкву кілька років тому під час відрядження, то навіть подумати не міг, що колись житиму за 15 хвилин пішки від неї. Церква св. Хреста — рідкісний приклад сакральної споруди в стилі експресіонізму.
Ідея побудувати нову церкву в районі Шмаргендорф виникла через те, що наявна готична церква стала замалою. Архітектор Ернст Паулюс виграв конкурс на найкращий дизайн ще у 1910 році, але Перша світова війна завадила будівництву. Коли після війни до проєкту повернулися, Паулюсу довелося переглянути початковий дизайн, щоб він відповідав потребам парафії, яка встигла ще більше вирости.
Під час Другої світової війни церква зазнала значних пошкоджень, зокрема втратила більшу частину первісного засклення. Тріщини на бані, апсиді та даху з’явилися вже навіть після відновлення. Реставратори намагалися максимально дотримуватися первісної експресіоністичної концепції.
Костел має сталебетонний каркас. Він складається з трьох окремих споруд, які прилягають одна до одної: вежі, бабинця та восьмигранної головної зали.
Портальний ґанок із блакитною глазурованою керамікою — характерна деталь церкви; скульптор Фелікс Купш створив його подібним до східноазійської пагоди.
🇺🇦 Львів: Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1931–1938)
Покровська церква, що височіє над східною частиною Львова, є оригінальним поєднанням неороманського та модерністського стилів. Церква має форму базиліки з надзвичайно високою вежею, що стоїть окремо, нагадуючи італійську кампанілу.
Це вже третій храм на цьому місці. Парафіяни створили комітет для будівництва нового великого храму в 1914 році, але Перша світова війна завадила їхнім планам. (Нагадує історію зі спорудженням церкви у берлінському Шмаргендорфі, яку я показав вище. Там теж довелося відкласти будівництво через війну.)
Після війни архітектори зі Львова, Кракова та Варшави змагалися, щоб запропонувати найкращий проєкт костелу. Але суворе журі відхилило всі їхні ідеї. Натомість взяли найвдалішу пропозицію і на її основі реалізували фінальнийплан.
У 1939 році, лише через рік після завершення будівництва, радянські війська обстріляли костел і пошкодили його фасад, дах і вежу. Потім, у 1941 році, в неї влучила німецька авіабомба. Після Другої світової війни, під час радянської окупації України, церкву використовували як склад; вівтарі, дзвони та інше церковне майно було втрачено.
Розділ 4. Елегантні вілли
🇺🇦 Львів: Вілла Фінкельштейна (кінець 1930-х)
Ця прекрасна вілла, що спочатку належала Адольфу Фінкельштейну, є яскравим прикладом модерністських маєтків у Львові. Вона розташована на пагорбі на перехресті двох вулиць і чудово пасує до ландшафту. Будинок виходить на верхню вулицю, а виїзд до гаража —на нижню.
Вілла має виразний вхідний портал зі сходами та великим балконом над дверима. Заокруглені кути та вікна-ілюмінатори характерні для естетики стримлайн-модерну, популярної в 1930-х роках. А сад оточує оригінальна огорожа з геометричними візерунками.
За радянських часів тут жила партійна еліта комуністичної партії. Коли Україна відновила незалежність у 1991 році, вілла слугувала президентською резиденцією, але у 2015 році була продана приватному власникові.
🇩🇪 Берлін: Вілла Люкгардта (1929–1930)
Ця триповерхова вілла в берлінському районі Вестенд була зведена за задумом братів Ганса та Василя Лукгардтів для директора фабрики Ріхарда Клюге. Будинок є абсолютним шедевром преміального модерністського житла в Берліні та сьогодні відкритий для відвідувачів та культурних заходів.
Вілла є прикладом «білої архітектури»; її чисті, мінімалістичні поверхні та дах з «летючим» карнизом створюють відчуття невагомості. Піднесена тераса вбудована в природний схил і переходить із вітальні безпосередньо в сад. На першому поверсі розташовані кухня, гараж і підвал; на другому — велика вітальня; на третьому — спальні та ванні кімнати.
Коли перший власник збанкрутував, віллу переобладнали на дві чотирикімнатні квартири. У 1939 році нацисти збиралися знести її, щоб звільнити місце для університетського містечка, але початок Другої світової війни став на заваді їхнім планам. Занехаяна будівля почала руйнуватися. На щастя, у 1993 році подружжя архітекторів Кріста Клемке та Роберт Вішер розпочали кампанію з порятунку шедевра; вони відновили екстер’єри та інтер’єри та навіть виграли кілька премій у галузі збереження пам’яток.
