Виробництво та очікування: Авантюра "Короля комедії"
Студія: Paramount Pictures (США) / EMI Films (міжнародний прокат).
Виробництво: Brooksfilms.
Очікування та Парадокс продюсера:
Це найцікавіший бізнес-аспект фільму. Його виконавчим продюсером був Мел Брукс — король пародійних комедій («Молодий Франкенштейн», «Сідла, що палають»).
Стратегія: Брукс розумів, що якщо глядачі побачать його ім'я на постері («Мел Брукс представляє»), вони чекатимуть комедію про потвору. Тому він свідомо прибрав своє ім'я з титрів і рекламних матеріалів, створивши компанію Brooksfilms спеціально для серйозних проектів.
Ризик: Студія довірила режисуру Девіду Лінчу, який до цього зняв лише сюрреалістичний "опівнічний фільм" «Голова-гумка» (Eraserhead). Брукс найняв Лінча, сказавши йому знамениту фразу: «Ти як Джиммі Стюарт з Марса».
Очікування: Ніхто не очікував блокбастера. Це був чорно-білий фільм про вікторіанську Англію та фізичні вади. Розрахунок був виключно на престиж та відгуки критиків.
Бюджет та Касові збори (з перерахунком на сьогодні)
Це приклад того, як малий бюджет та висока художня якість генерують величезну маржу.
Бюджет:
1980 рік: $5 мільйонів.
Сьогодні (еквівалент): ~$19 мільйонів.
Касові збори (Домашній прокат США):
1980 рік: $26,010,864 (це лише США, світові збори були значно вищими, хоча точних даних за той період немає).
Сьогодні (еквівалент): ~$100 мільйонів.
Чи виправдались очікування?
Це був фінансовий та іміджевий тріумф.
Фільм окупив виробництво у понад 5 разів тільки в США. Для похмурої чорно-білої драми це феноменальний результат. Фільм отримав 8 номінацій на «Оскар» (включаючи "Найкращий фільм" та "Найкращий режисер").
Реліз та Конкуренція
Дата релізу: 3 жовтня 1980 року (прем'єра в Нью-Йорку), потім широкий прокат.
Конкуренти:
Осінь 1980 року була "битвою титанів" серйозного кіно:
«Звичайні люди» (Ordinary People): Головний конкурент, який врешті-решт забрав «Оскар» за найкращий фільм.
«Скажений бик» (Raging Bull): Ще один чорно-білий шедевр (Скорсезе), що вийшов у листопаді. 1980-й став унікальним роком, коли два головні претенденти на нагороди були чорно-білими.
«Рядовий Бенджамін»: Комедія, що домінувала в прокаті в жовтні.
Головні особи та їхній статус
1. Джон Герт (Джон Меррік):
Статус: Відомий британський актор («Чужий», «Опівнічний експрес»).
Подвиг: Його гра під кілограмами гриму, лише одними очима та голосом, вважається однією з вершин акторської майстерності. Ця роль закріпила за ним статус легенди, здатної викликати співчуття у найскладніших образах.
2. Ентоні Гопкінс (Доктор Тревз):
Статус: Вже шанований актор, але ще не суперзірка (до Ганнібала Лектера було ще 11 років).
Роль: Тут він грає позитивного, гуманного персонажа. Його стримана гра стала ідеальним якорем для глядача, через якого ми пізнаємо історію Мерріка.
3. Девід Лінч (Режисер):
Прорив: Це був його квиток у великий Голлівуд. Після успіху «Людини-слона» Джордж Лукас навіть пропонував йому зняти «Повернення джедая» (Лінч відмовився). Натомість Діно Де Лаурентіс найняв його для зйомок «Дюни».
Стиль: Лінч привніс у мейнстрім елементи сюрреалізму та індастріал-звуків (гудіння труб, пара), створивши унікальну атмосферу вікторіанського жаху.
4. Енн Бенкрофт (Місіс Кендал):
Дружина Мела Брукса в реальному житті. Вона зіграла у фільмі, щоб підтримати проект чоловіка, і додала йому зіркової ваги.
Культурний слід та Вплив на індустрію
1. Створення категорії "Найкращий грим" на Оскарі:
Це найважливіший індустріальний наслідок фільму.
Гример Крістофер Такер створив неймовірно складний грим для Джона Герта (на основі реальних зліпків тіла Джозефа Мерріка). Процес накладання займав 7-8 годин щодня.
Скандал: Академія не мала окремої категорії для гриму. Була надіслана петиція з вимогою дати фільму спецнагороду, але Академія відмовила.
Результат: Обурення в індустрії було настільки сильним, що вже наступного року (1981) Академія офіційно ввела категорію «Найкращий грим» (першим переможцем став «Американський перевертень у Лондоні»). Можна сказати, що ця категорія існує завдяки «Людині-слону».
2. Чорно-білий ренесанс:
Успіх «Людини-слона» та «Скаженого бика» у 1980 році довів продюсерам, що чорно-біле кіно не померло. Воно може бути стильним, атмосферним і комерційно успішним, якщо це виправдано історією.
3. Етика показу "інших":
Фільм змінив підхід до зображення людей з інвалідністю в кіно. Замість того, щоб показувати Мерріка як монстра (хоррор) або об'єкт жалю, Лінч показав його як витончену людину, замкнену в понівеченому тілі ("I am not an animal! I am a human being!").
«Людина-слон» — це перемога інтуїції Мела Брукса. Він побачив генія в дивному хлопці Девідові Лінчі і зрозумів, що публіка готова до трагічної казки для дорослих. Інвестиція в $5 млн перетворилася на світову класику, яка принесла студії гроші, престиж і змінила правила розподілу найголовнішої кінопремії світу.
