Видатна Українська акторка
Марія Костянтинівна Заньковецька — українська актриса і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця ХІХ і початку ХХ століть.
Народилася Марія Адасовська (це її справжнє прізвище) 23 липня (4 серпня) 1854 в селі Заньки, Ніжинського повіту (Чернігівщина). Марія була п’ятою дитиною у багатодітній родині збіднілого дворянина.
У 10 років почала навчання у Чернігівському пансіоні Осовської та в консерваторії у Хельсінкі.
Марія після закінчення приватного пансіону в Чернігові хотіла вступити до консерваторії і професійно вчитися співу, проте батьки були проти такого бажання дочки. У той час професія співачки вважалася ганебною в середовищі дворян.
Прагнення Марії підтримав офіцер Олексій Хлистов, з яким вона познайомилася під час вистави в Ніжинському театрі. Лише вийшовши за Хлистова заміж і переїхавши з ним в місце його служби, Марія зрозуміла, що насправді чоловік не поділяв її прагнень. Хлистов вважав, що «Призначення жінки бути доброю дружиною і господинею». Відрадою в житті Марії стали виступи в аматорському драмгуртку військової частини. Саме тут відбулася доленосна для актриси зустріч з Миколою Карповичем Тобілевичем (псевдонім – Садовський)
1876-го вийшла на сцену ніжинського театру. Саме в Ніжині вона мешкала протягом 1902–1924 та з перервами, повертаючись після гастролей, до 1932.
27 жовтня 1882 у міському театрі Єлисаветграда (нині Кропивницький) під орудою Марка Кропивницького розпочався творчий шлях видатної української актриси. Вперше на професійній сцені вона зіграла роль Наталки Полтавки.
Пізніше Марія Заньковецька (псевдонім взяла на згадку про щасливе дитинство в рідному селі) працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Івана Карпенка-Карого.
Практично світову славу актрисі принесли гастролі 1886-1887 років. Після того як один з виступів відвідав особисто імператор Олександр III, Марії запропонували роботу в імператорському театрі з величезним на той час гонораром, однак вона не прийняла запрошення, відповідаючи, що занадто любить Україну і її театр, щоб все покинути і перейти в російський. Вона була відданою рідному українському театрові до кінця, незважаючи на всі обмеження, які ставила для його розвитку царська влада.
В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Це переважно драматично-героїчні персонажі. Маючи чудовий голос — драматичне сопрано, незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні. Була серед засновників театру Миколи Садовського в Полтаві. Домагалася відкриття в Ніжині стаціонарного державного театру. 1918-го вона організувала народний театр «Українська трупа під орудою М. К. Заньковецької».
1922-го їй першій в Україні уряд присвоїв високе звання Народної артистки республіки.
Марія Заньковецька, гру якої високо цінували всі критики незалежно від напрямків, виступала з багатьма українськими театральними групами, але найбільшого розвитку як актриса вона досягла в трупах Марка Кропивницького, а пізніше – Миколи Садовського.
Її друзями були майже всі відомі українські письменники, культурні діячі, вчені того часу, такі як І.Франко, М.Коцюбинський, Л.Українка, І.Карпенко-Карий, М. Кропивницький, М.Старицький, М.Грушевський, О.Богомолець та інші.
Останні роки свого життя Марія Заньковецька жила з родиною своєї племінниці у Києві.
Померла 4 жовтня 1934 року.
Похована в Києві на Байковому кладовищі.
