Днями вдалося поговорити з молодим, але досвідченим театральним режисером Кирилом Сухановим. Він має особливе, неповторне ставлення до мистецтва та філософії життя, про що і йтиметься в нашому бліц-інтерв’ю.
1- Що надихнуло Вас створити театр?
К. С. :
Ідея створення власного театру переслідувала мене ще з юності.
З дитинства я часто виступав в ролі організатора та ініціатора різноманітних заходів і легко завойовував авторитет серед однолітків. Я притягував до себе людей, схожих за духом. Мабуть, ця якість і стала основною причиною того, що я хочу мати свій театр, де будуть люди, які поділяють мої погляди на життя і готові створювати театр за принципом «сім'я». Тому після того, як я закінчив інститут, я відразу ж почав збирати навколо себе акторів, яким цікаво зі мною працювати. Спочатку я організував театр-студію. Також я працював на базі одного з університетів і вів театральну студію при ньому. Багато артистів зі студії брали участь і в інших моїх театральних проектах. Потім я знайшов приміщення для нашого театру, але це вже зовсім інша історія.
2. Які у Вас улюблені письменники та драматурги?
К. С. :
Улюблених письменників і драматургів дуже багато. Часто не завжди те, що подобається, я готовий поставити. Мені подобаються драматурги, у п'єсах яких є другий план і водночас дуже яскрава театральна форма вираження. Мені особливо близькі такі автори, як Фрідріх Дюрренматт, Луїджі Піранделло, Семюел Беккет, Ежен Іонеско, Славомір Мрожек. Мені подобається дуже нестандартний абсурдний авторський погляд на життя, який може розкрити ключові головні екзистенційні принципи життя людини і її прагнення пізнавати це життя. Останнім часом відкрив для себе Григорія Квітку-Основ'яненка. Не дивлячись на епоху життя автора, його п'єси виглядають дуже свіжо і актуально.
3. Як Ви ставитесь до постмодернізму та метамодернізму?
К. С. :
Я ставлюся з цікавістю і великою повагою до будь-якого напрямку і течії в мистецтві, адже будь-яка течія викликана новими викликами життєвих обставин і перебудовою цінностей і завжди прагне відобразити дійсність, вносячи нові форми. Що стосується постмодернізму, то я частково сам вдаюся в своїх роботах до цього напрямку. Я люблю використовувати ремінісценції і відсилання до класики, надаючи їм новий контекст з урахуванням актуальності подій. Що стосується метамодернізму, то мені подобається іронічний погляд на розповідь. Я не люблю однозначності. Строгість і однозначність у моєму розумінні - це завжди догма і відсутність пошуку, а значить, в якомусь сенсі є смерть.
4 . Де гастролюювали з театром?
К. С. :
На жаль, ми не встигли багато гастролювати. Все обмежилося межами країни. Ми були в Києві, Запоріжжі. Брали участь у фестивалі молодих театрів на Хортиці. Я сподіваюся, що все ще попереду.
5. Яке основне послання містять Ваші вистави?
К. С. :
У своїх роботах я завжди прагну звернути увагу глядача на людину. Саме в ній є джерело всього, що відбувається навколо нас, і від вибору вчинку конкретної людини залежить те, що ми створюємо і в чому хочемо жити, буде це Пекло чи Рай.
Такими відповідями молодий та успішний режисер поділився на початку 2026 року, і це чудово, адже йдеться про відродження драматургії, про те, наскільки жвавим та неповторним буде театр в Україні найближчим часом.
Запрошую читачів свого блогу відвідати вистави театральної студії Кирила Суханова, і взагалі шанувати новий театр у всіх найкращих проявах.
З Новим Роком, бажаю героям своїх публікацій та читачам з усього світу легкості самореалізації та натхнення!
© Марина Чиянова, запитання, 2026
© Кирило Суханов, герой публікації, театральний режисер (відповіді на запитання), 2026
