Що таке маскування?
Маскування - це заходи, що спрямовані на приховування від противника об’єктів, особового складу та техніки, що задіяні у виконанні бойових та спеціальних завдань. Основне завдання маскування приховати: наявність, розташування, склад, дії та наміри військ.
Основні способи маскування
Є кілька основних способів маскування. Розглянемо кожний із них в загальних рисах:
Приховування. Суть цього способу маскування в тому, щоб усунути всі демаскуючі фактори, що роблять військовослужбовців, об’єкти та техніку більш помітними для противника. Такий тип маскування забезпечується за рахунок використання маскувальних сіток, маскувального фарбування, радіопоглинаючих матеріалів тощо. Також для маскування використовують особливості місцевості. Важливі крім цього: дотримання правил радіообміну, своєчасне усунення демаскуючих ознак.
Імітація. Включає створення фальшивих місць розташування та пересування сил та засобів, створення фальшивої інформації про стан об’єктів та відтворення демаскувальних ознак. Прикладом цього є макети літаків, систем ППО та інших озброєнь.
Демонстративні дії. Це пересування та інші дії спрямовані на те, щоб створити у противника хибне враження про подальші наміри. Демонстративні дії виконують окремі підрозділи чи групи.
Дезінформація. Цей спосіб передбачає доведення до противника недостовірних відомостей за допомогою радіо, зв’язку та інших засобів.
Рекрутингові центри бригад ЗСУ
Хочеш захищати Україну від окупантів та їх зброї? Приєднуйся до війська через рекрутингові центри різних частин Сил Оборони України. Ось лише деякі з них.
https://108brigade.army/ - 108 обр ТрО Дніпропетровської області.
Бригада зі славним бойовим шляхом, діяла на Донецькому напрямку на 2024 рік діє на Запоріжжі.
Щоб долучитись телефонуйте 0800337803 чи 0664476906
Хочете додати до списку контакти рекрутингового центру вашої бригади? залишіть коментар під дописом і ми додамо ;)
Маскування досягається шляхом:
збереження військових секретів;
прихованого розміщення підрозділів і об’єктів з урахуванням маскувальних особливостей місцевості та умов обмеженого огляду;
використання стандартних маскувальних засобів;
застосування природних матеріалів, аерозольних завіс;
маскувального забарвлення озброєння та техніки;
демонстраційних маневрів;
створення фальшивих зон розташування підрозділів і об'єктів;
застосування інших методів і засобів маскування від різних видів розвідки противника;
суворого дотримання вимог маскувальної дисципліни;
поширення хибної інформації про подальші плани у цивільному середовищі та в інформаційному просторі ворога.
Дисклеймер: Усі правила маскування слід застосовувати обґрунтовано. У цьому матеріалі ми надаємо максимальну кількість інформації (з того, що нам вдалося знайти). Проте це не означає, що на кожній позиції потрібно виконувати всі наведені тут правила і рекомендації.
Основні правила маскування
📌 Фон:
Розміщуйте темні об’єкти на темному фоні, а світлі – на світлому. Темний силует на світлому фоні стає легкою ціллю.
📌 Розмір/групування:
Поєднуйте об’єкти за розміром: мале з малим, велике з великим. Дрібні предмети краще ховати на фоні або за невеликими об’єктами, великі – на фоні або за більшими елементами.
📌 Форма:
У природі немає правильних форм, як-от кола або прямих ліній. Розмивайте силуети голова-шия-плечі, кисті, обличчя, а також контури споруд, техніки та озброєння.
📌 Світломаскування:
Основний підхід для роботи вночі. Якщо є ліхтарі – це ознака відсутності тепловізорів і приладів нічного бачення, і це помітять як ваші, так і противник. Темрява завжди допомагає маскуванню.
📌 Звуки:
Під час роботи чи відпочинку уникайте шуму або маскуйтеся під сторонні звуки. Не створюйте шум поблизу ворожих позицій, а для приглушення звуків використовуйте природні об’єкти, щоб зменшити дальність їх поширення у напрямку ворога.
📌 Тепло:
Зменшуйте тепловиділення на позиціях, забезпечуйте теплоізоляцію, використовуйте штори та маскування. Особливу увагу приділяйте маскуванню з висоти. Узимку спецпризначенці не обігрівають приміщення, де знаходяться.
📌 Рух:
Мінімізуйте рух. Переміщуйтесь під прикриттям природних об’єктів (кущів, дерев), узгоджуючи рухи з коливанням рослин та під час стороннього шуму.
📌 Камуфляж:
Колір і візерунок камуфляжу повинні відповідати місцевості та розмивати основні обриси об’єкта.
📌 Ефект “штори”:
Сітка, кущ, дерево чи інший об’єкт між вами та ворогом дозволяють вам спостерігати за противником і при цьому приховують вас. Завжди враховуйте кут огляду.
Використання маскувальних особливостей місцевості розрахунками, відділеннями та екіпажами передбачає розміщення об’єктів за природними укриттями. До таких укриттів належать ліси, гаї, кущі, населені пункти, окремі будівлі, яри, балки, зворотні схили висот та інші природні елементи.
Для уникнення виявлення наземною розвідкою війська займають позиції та пересуваються за зворотними схилами висот, у складках рельєфу, лісах, за будівлями. На відкритих ділянках без природних укриттів техніка розміщується на плямистих зонах, де її складніше помітити ворогу.
Маршрути, траншеї, ходи сполучення, лінії зв’язку рекомендується прокладати вздовж ровів, дамб, загороджень або між контрастними плямами місцевості, щоб знизити їх видимість.
Для широкомасштабного маскування військ використовують живу і свіжезрізану рослинність. Гілки, кущі та пучки трави закріплюють на елементах спорядження та поверхнях техніки для більшої непомітності.
Взимку озброєння і техніку фарбують у білий колір, застосовують зимові маскувальні комплекти, а також використовують сніг та лід для укриття.
Позиції не слід облаштовувати поблизу помітних об’єктів місцевості, які можуть слугувати орієнтирами для противника. Якщо уникнути розташування біля таких об'єктів неможливо, слід зруйнувати ці елементи.
У певних зонах може бути введено обмеження або заборона на переміщення людей і техніки, використання фар і ліхтарів, паління, розкладання вогнищ, застосування радіообладнання. Інженерні роботи і переміщення підрозділів здійснюються у темний час доби або за умов обмеженої видимості.
Заходи маскування виконуються військовими підрозділами постійно, здебільшого силами самих підрозділів. Складніші заходи, що вимагають спеціальних засобів, реалізують спеціальні війська.
Для захисту від високоточної зброї противника створюються зони радіолокаційної невидимості, використовуючи природні маскувальні властивості лісу, ярів, зворотних схилів висот тощо.
Організаційні заходи
Організаційні заходи включають:
постійне керівництво та систематичний контроль для забезпечення своєчасного і якісного маскування;
застосування природних особливостей місцевості, що сприяють зниженню видимості підрозділів і військових об’єктів;
використання темного часу доби та умов обмеженої видимості (таких як дощ, снігопад, туман) для приховування дій підрозділів;
розосередження підрозділів і регулярна зміна їхнього розташування;
проведення демонстраційних дій для дезорієнтації противника;
дотримання військової таємниці;
виконання особовим складом правил та вимог щодо маскувальної дисципліни.
Інженерні заходи
Інженерні заходи охоплюють:
маскувальне фарбування об'єктів;
застосування фальшивих оптичних, теплових і радіолокаційних масок;
техніки приховування та імітації світлових ознак, а також методи маскування від звукової розвідки противника;
використання макетів техніки та створення фальшивих споруд;
використання зрізаної рослинності та обробка ділянок місцевості;
надання спорудам і об’єктам маскувальних форм для зменшення їхньої помітності.
Враховуйте! Противник може використовувати комплексну розвідку для отримання розвідувальних даних, зокрема:
повітряне та наземне візуальне спостереження з застосуванням оптичних пристроїв;
космічне, повітряне та наземне фотографування;
оптико-електронну, теплову, радіо- і радіотехнічну розвідку;
космічну, повітряну і наземну розвідку;
звукову розвідку та інші методи, включаючи агентурну розвідку і дії диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ).
Під час організації і проведення заходів із маскування військових об’єктів, озброєння та техніки забороняється використовувати:
міжнародні розпізнавальні емблеми, знаки й сигнали;
прапори, військову форму й емблеми противника або нейтральних країн, а також символіку Організації Об’єднаних Націй;
присутність медичних формувань, санітарного транспорту, військовополонених і цивільних осіб для приховування (захисту) визначених районів, об’єктів, озброєння та техніки від розвідки противника.
Засоби маскування поділяються на:
природні: гілки дерев, дерен, суха трава, сік рослин, каміння;
підручні: бинти, ганчір’я, марля, малярний комбінезон, фарба, коремат;
табельні: маскувальні сітки, спеціальні стрічки, камуфляжний макіяж, маскувальні комплекси.
Основні демаскуючі ознаки або Як спростити ворогу життя та наразити себе та підрозділ на смертельну небезпеку
Сміття та сліди життєдіяльності:
Наявність відходів або диму від вогнищ.
Недотримання режиму світломаскування:
Використання ліхтарів, вогнів багаття, фар автомобілів.
Відбиваючі предмети:
Носіння годинників, окулярів, компасів або використання глянцевої фарби.
Теплові сліди:
Виявлення тепла в зонах розташування особового складу та техніки.
Фортифікаційні роботи:
Неправильне або недбале маскування окопів та укриттів.
Шум діяльності:
Звуки, що виникають під час руху підрозділів, техніки та обладнання.
Радіосигнали:
Використання мобільних телефонів, Wi-Fi або Bluetooth, що може привернути увагу.
Сліди руху:
Видимі сліди від техніки чи особового складу, які ведуть до позицій.
Витоптана земля:
Ділянки землі, що знищені або витоптані навколо маскованих об'єктів.
Зламані гілки та рослинність:
Пошкоджені або зірвані трави, дерева, які контрастують із фоном.
Неправильне фарбування:
Неякісне маскування об'єктів, що дозволяє виявити їх форму і розміри.
Видимі обриси людей:
Проглядаючі обличчя, руки або силуети у скупченні людей.
Скупчення техніки та зброї:
Наявність великої кількості озброєння, техніки чи боєприпасів в одному місці.
Сторонні запахи:
Неприємні запахи, такі як дим від сигарет.
Тіні:
Тіні від людей або предметів, що можуть видати їх присутність.
Присутність домашніх тварин:
Собак, котів або інших тварин, які можуть вказати на ваше місцезнаходження.
🐾 Розуміння, коли слід бути видимим, а коли залишатися непомітним, є важливим аспектом у ваших зусиллях щодо дотримання найголовнішого правила: не стань трупом!
Основи маскування
Основою природного маскування є вміння пристосуватися до місцевості та використовувати її маскувальні властивості. Найефективнішим засобом для цього є земля. Закопатися в землю означає стати майже невидимим і менш вразливим. "Майже" – тому що повністю сховатися можна лише завдяки природним чи технічним засобам, а також місцевим матеріалам: гілкам, деревам, соломі, верхньому шару ґрунту, дерну, снігу та всьому, що є поблизу від об’єкта, який треба замаскувати.
Нерівності рельєфу, такі як яри, пагорби, канави, ями, воронки, а також місцеві об’єкти – гаї, кущі, сади, будівлі та посіви – надійно приховують людей і техніку від повітряного та наземного спостереження ворога. Чим більше складок на місцевості, різноманітних об’єктів та рослинності, тим строкатішим стає її фон, що значно полегшує приховування від спостереження. Особливо високими маскувальними властивостями володіє рослинний покрив. Щоб максимально скористатися маскувальними можливостями місцевості, оцінюють її колірну гаму та визначають вид маскування, обираючи відповідні підручні матеріали та способи їх використання.
Проте застосовувати маскувальні засоби слід з обережністю. Щоб не видати себе кольором окопу, потрібно діяти розумно. Перш ніж розпочати копати окоп, слід акуратно зняти верхній шар ґрунту або дерну (якщо він є) вздовж контуру майбутньої споруди та відкласти його в сторону. Після завершення роботи цей шар повертають назад, прикриваючи ним свіжу землю, що залишилася на поверхні. Це важливо, оскільки шари ґрунту мають різні відтінки, а іноді навіть кольори; викопана земля з нижніх шарів може різко контрастувати з навколишнім фоном, виказуючи місце розташування.
У місцевості з чагарниками окопи та вогневі позиції маскують, підсаджуючи кущі. Це роблять лише тоді, коли противник ще не встиг вивчити місцевість, інакше поява нових елементів приверне його увагу. Дерева, пеньки, каміння, купини та руїни будівель теж часто використовують для маскування, але зазвичай лише як частину ландшафту, уникаючи ізольованих об’єктів. Одиничні предмети стають помітними орієнтирами, що привертають увагу як нашу, так і ворога, і це необхідно враховувати.
Користуючись будь-яким об’єктом як укриттям, важливо розміщуватися у його тіні, щоб за спиною був маскувальний фон. Враховуйте, що тінь змінює своє положення протягом дня через рух сонця. Якщо об’єкт, що маскується, менший за предмет укриття, його варто розмістити в тіні. Якщо ж він більший, його слід розташувати з освітленого боку так, щоб тінь замаскованого об’єкта була порушена тінню самого укриття. Також потрібно пам’ятати, що найскладніше зберігати маскування в русі. Тому завжди слід уникати зайвих переміщень на виду у ворога.
Більшість видів обмундирування потребує доповнення листям для покращення маскувальних властивостей у природному середовищі. Листя, трава та гілки можуть бути закріплені як на шоломі, так і на одязі. Під час бойових дій військовослужбовці можуть прикріплювати гілки, траву, квіти, колосся, листя та хвою до свого обмундирування за допомогою ниток, обираючи те, що найкраще відповідає природним умовам навколо. Такий листяний камуфляж використовується і для приховування бойової техніки чи окопів, вплітаючи його в основи з хмизу, дроту або мотузки. Достатня кількість рослинності допомагає зменшити візуально помітні риси, але не зможе приховати пересування чи позицію, оскільки часті переміщення маски швидко привертають увагу ворога.
Обираючи листя для камуфляжу, важливо враховувати тип рослинності в зоні бойових дій. Наприклад, слід уникати використання хвойних матеріалів у місцевості з листяними деревами і навпаки. Одночасно варто дотримуватися головного правила: розташовувати рослинність у природному положенні, оновлюючи її регулярно, бажано в темний час доби. Рослинність зберігає свій колір і свіжість від одного до п’яти днів, а хвойні гілки – до десяти днів. Гілки, взяті з дерев на відкритих місцях, в’януть швидше, ніж ті, що зрізані з дерев у тіні лісу. Тому камуфляжне листя слід замінювати, оскільки воно швидко в’яне і змінює колір, стаючи помітним. Важливо прикріплювати листя так, щоб ворогу була видима його зовнішня сторона, оскільки внутрішня частина часто світліша, і це добре видно на розвідувальних знімках. Яскраві, обламані кінці гілок краще зафарбувати брудом, щоб уникнути виділення.
Свіжа рослинність також добре працює у спектрі інфрачервоного сканування завдяки вмісту хлорофілу, що на певний час забезпечує маскування від інфрачервоного випромінювання. Однак згодом листя втрачає свіжість, і його ефективність знижується, хоча хвойні гілки зберігають хлорофілову реакцію довше, ніж листяні.
Для підсилення природного камуфляжу місцевості часто застосовують і технічні засоби, що забезпечують додатковий захист від спостереження та розвідки.
Іноді стандартних підручних засобів недостатньо для повноцінного маскування бійців, споруд і бойової техніки. У таких випадках використовують спеціальні технічні засоби, серед яких: маскувальні покриття, мережі для захисту оборонних споруд та техніки, камуфляжні костюми, фарбування бойової техніки, а також звукові, димові, радіо- та протирадіолокаційні методи. Наприклад, для руху по снігу добре підходять умови снігопаду чи невеликої поземки. Влітку сліди від гусениць або коліс засипають землею чи дерном, а взимку для маскування колії до останніх машин у колоні прив’язують великі «віники» з дерев для замітання слідів.
Маскувальні мережі, виготовлені з бавовни чи дроту, є основою для вплетення природних матеріалів. Інший тип покриття – це мережі, які вже містять вплетені смужки пофарбованої тканини, паперу або пучки трави. Ці покриття встановлюють під різними кутами – горизонтально, вертикально або похило – щоб прикрити об’єкт з боку можливого спостереження. Для кращої інтеграції з місцевістю такі покриття часто додатково посипають природними матеріалами. У деяких арміях є екстрені маскувальні мережі, найскладніші з яких містять волокна з нержавіючої сталі, що поглинають та відхиляють радіолокаційні промені, знижуючи їхню ефективність при моніторингу наземних цілей.
Для маскування об’єкта на відкритій місцевості від повітряного спостереження покриття слід встановлювати так, щоб похилі площини були якомога більш пологими, а тінь від об’єкта здавалася природною. Це можна досягти, надавши підняттю еліптичної форми з співвідношенням осей 3:2, орієнтуючи його довгу вісь зі сходу на захід.
Люди також можуть використовувати спеціальні камуфляжні костюми або комбінезони. Камуфляж комбінезона підбирають залежно від оточення: зелені плями для лісистої місцевості, сіро-зелені для гірських лісів, сіро-жовті для степу та пустелі, а в населених пунктах використовують сіро-блакитні відтінки.
Сучасні зразки польової уніформи, такі як американська Woodland M81 та британська Disruptive Pattern Material (DPM), оснащені фарбами, що здатні відбивати спектр світла, допомагаючи приховати солдатів від приладів нічного бачення противника. Однак з часом, особливо під дією сонячних променів, обмундирування вигоряє, втрачаючи свої маскувальні властивості, оскільки захисні фарби втрачають свою ефективність. Зимовий камуфляж зазвичай білого кольору, тоді як влітку та восени спостерігачі, розвідники та снайпери використовують маскувальний одяг разом із темними масками для обличчя. Щоб запобігти блиску від оптичних приладів, на їхні лінзи надягають козирки з щільного паперу – влітку темні, взимку білі.
Проте камуфляжний одяг ефективний лише за певних умов. Наприклад, взимку людина в білому костюмі, яка лежить на снігу, майже зливається з фоном, роблячи себе непомітною навіть на відстані до 50 метрів. Однак, якщо вона встане, то на тлі темного лісу стане одразу помітною. Влітку ж камуфляжний комбінезон, розрахований для дій у лісі, забезпечує маскування серед хвойних дерев або кущів, але буде помітний, якщо боєць переміститься на узлісся чи в березовий гай, де цей одяг різко контрастуватиме з навколишнім фоном.
Для ефективного використання маскувального одягу взимку особливо важливо зберігати його чистоту, адже на білому снігу бруд стає надзвичайно помітним. Зброя, обличчя та руки також створюють темні контрасти на снігу, що може видати позицію бійця. Тому, щоб зменшити помітність, зброю обгортають марлею, на обличчя надягають марлеву маску, а руки захищають білими рукавичками або рукавицями. Зимова маскування також передбачає фарбування касок, лиж, чохлів і ременів у білий колір. Водночас слід пам'ятати, що навіть у білому одязі людина на снігу відкидає тінь, яка може видати її положення. На фоні однорідного ландшафту, як-то засніжене поле, також використовується захисне фарбування — бойові машини, транспорт та зброю фарбують в один колір, що відповідає відтінку місцевості. Наприклад, зелений літній танк легко виявити на білому полі з трьох кілометрів, тоді як білий помітний лише на відстані 400 метрів.
Окрім уніформи, важливо маскувати відкриті ділянки шкіри, оскільки її природний блиск, спричинений жирністю, легко помітити. Для цього військові використовують камуфляжний грим, який наносять на обличчя, шию, кисті й руки. При цьому робота проводиться у парі, щоб не пропустити ділянки, як-от задня частина вух. Для виступаючих частин голови (лоб, ніс, щоки, підборіддя) використовують темний грим, а затінені ділянки покривають світлим. Шкіру на шиї та руках розфарбовують у зелено-коричневі відтінки, схожі на лісову рослинність. За відсутності спеціального гриму використовують підручні засоби: деревне вугілля, сажу, глину чи палену пробку, або ж змішують масло із землею. Такі матеріали ефективно приховують блиск, дозволяючи краще зливатися з ландшафтом.
Додатково необхідно замаскувати екіпірування: всі блискучі поверхні потрібно затемнити, а металеві деталі, що створюють шум, — закріпити або зняти. Зброю фарбують камуфляжною фарбою або взуттєвим кремом і обгортають шматками камуфляжного матеріалу. Проте варто зважати, що таке маскування може ускладнити роботу рухомих частин зброї, що варто враховувати під час підготовки до бойових завдань.
