Витримка з ідеологічних документів ОУН(М)
ІІІ-й Великий Збір ОУН червень, липень 1948 року.
V. СУТЬ УКРАїНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
Підпункт Ґ
Вся конструкція майбутнього українського устрою базується на усвідомленні того, що в історичному процесі, зокрема українському, завжди був наявний момент надгрупових устремлінь. Боротьба з груповим егоїзмом - це те, що ми спостерігаємо на всіх етапах української історії.
Соціяльна боротьба - часткове явище української історії, як і всякої іншої. Одначе, незаперечним є, що українське суспільно-політичне життя на протязі всіеї історії мало цілий ряд фактів, що висловлювали тенденцію до всенаціональної, надклясової і надстанової едности. І саме з цієї тенденції випливало все конструктивне, творче в українському житті. Україна в половині 17 ст. опинилася у винятково сприятливий ситуації для творення нових, нечуваних ще тоді, форм суспільного устрою народовладности. Зруйнування февдального польського ладу революційним шляхом, викликання активности широких народніх мас перебігом революції й включення їх у державне будівництво, свободолюбні традиції Запорізької Січі, живі традиції вікового розвитку солідарности в церковних братствах -- це були ті радикальні фактори, що створили сприятливі умови для розвитку на українському народньому грунті народовладного політичного устрою. Контури його вже у добу Руїни виразно окреслювалися. Протягом десятків років в Україні був правно і фактично можливий перехід тієї чи іншої особи з нижчого стану до вищого. Стани не були розмежовані такими перепонами, які були в Західній Европі і, розумється, в Московщині. В той час, як селянство було закріпачене на всьому европейському континенті, в Україні воно було в напівкріпацькому стані й мало право вільного переходу з місця на місце. В другій половині 18 ст. не було в світі країни з більш передовим соціяльним і державним устроєм від України, а конституційний устрій Української Держави, усталений першою нашою еміграцією після празки Мазепи, був одним з перших хронологічно і одним з найпередовіших конституційних устроїв, опертих на ідеї народовладности.
Коли наша народовладність не вивершилася, а занепала, то, в першу чергу, в занепаді української держави винні окупанти, а зокрема Москва, яка розкладала наш суспільний організм підступною демографічною політикою зсередини і розчавлювала окупантським чоботом згори.
19 ст. знову відродило потяг до соціальної єдності в українськім національнім організмі. Шевченко підкреслив величезне значення моменту едности соціяльних сил в історії України. Від часу Шевченка ідея соціяльного миру в українському світі є постійно наявною.
Природній гін нації до органічної едности свідомо наголосив український націоналізм.
VI. УКРАЇНСЬКА НАРОДОВЛАДНА ДЕРЖАВА
Народовладний устрій, спертий на ідеї свободи людини й солідарности станів, є тією новою суспільною системою, в якій знайдуть своє продовження органічні процеси національного зростання, через ліквідацію соціяльних антагонізмів.
Народовладний устрій, що зростае в дусі українського націоналізму, містить у собі ті ідеї,які піднесено в епоху демократії: рівність кожного перед законом, духову толеранцію, забезпечення права й можливости кртитки політичної влади, постійну контролю дій влади через осуд суспільної опінії та судейських органів.
Всі творчі соціяльно-устроєві досягнення демократизму український націоналізм розгортає далі: рівність кожного перед законом узгляднюватиме передусім інтереси української нації. Духова толеранція виявлятиметься в культурно і соціяльно доцільних межах. Система організації життя забезпечуватиме речеві форми критики влади й позбавлятиме її всяких ознак демагогії.
Система народовладности не обмежить себе лише досягненнями демократичного устрою, але дасть простір і спеціяльні умови плекання для тих додаткових прикмет попередніх епох, що або активно заперечувалися демократичним стилем життя, або зникали серед нього через брак відповідної атмосфери. До таких належать: почуття гієрархії вартостей, почуття героїчного лицарства, пошана до традицій, глибина комплексу релігійних переживань, відновлення святости сімейного вогнища тощо.
Питання свободи людини це, передусім, справа поступу її етосу. Зріст етичности спільноти поширить рямки свободи кожної людини зокрема. Змагаючи до поширення рямок свободи людини всередині нації, український націоналізм наголошує передусім плекання етичних засад, як ключа до суспільної свободи.
Народовладність, як система, забезпечуе народові найбільші можливості виділити з своїх надрів та виплекати провідний добір людей, безмежно відданих інтересам своєї нації.
Соціяльні відносини поміж усіми верствами нації будуть основані на засадах їх постійної співпраці та захисту своїх професійно-станових інтересів у відповідних представницьких органах. Ідея органічної едности нації мусить стати тотжною з ідеєю соціяльної справедливости.
Вирощення здорового народовладного устрою в державній Україні можливе буде на основі посиленого соціяльного етосу української людини. Щоб це сталося, треба виростити з українців усіх професійних ланок національну еліту, перейняту імперативом націюнальної ідеї. Це мае бути нове плем'я людей, що порвало пута нездорових уявлень про світ, нове мужне покоління з героїчним підходом до дійсности.
Вирощення нової української людини вимагає зусиль, що їх може забезпечити лише погутня політична організація, яка має великий вплив на поточне політичне життя нації і має силу формувати зміст майбутнього. У визволеній Україні потрібна буде служба організованих лав націоналізму з величезним моральним авторитетом, здобутим під час визвольної боротьби і закріпленим жертвенною дальшою провідницькою службою.
Шлях тоталітарних сил - це шлях насильного придушення всіх опозиційних елементів у суспільстві, це шлях гвалтівного захоплення влади та здушення всіх життевих процесів, які не вкладаються в рямки тоталітаризму. Дорога українських націоналістів - інша. Провід здобувається найбільшою жертвою в ім'я національних ідеалів, найбільшим вкладом праці й боротьби на шляху здобуття самостійности, найбільш глибоким та всебічним формуванням української духовости і життя.
Творчий і суттевий вклад у визвольну боротьбу українського організованого націоналізму дасть йому можливість відсунути хоробливе партійництво від впливу на українську політику.
Ідея народовладности є такою великою, що вимагає організації, яка гідна була б її нести. Свідомість цього кличе нас самих до духової обнови, до скріплення наших лав. Величність ідеї вимагає імперативности її ставлення. Щоб піднятися до рівня завдань, щоб зважитись про них говорити та їх здійснювати, потрібно велетенських зусиль у напрямку підготовки кадрів і в напрямку концентрації навколо ОУН всього, що є найкращого в українській нації.
Світоглядна борня доби великих зламів переходить у внутрішній двобій вічно-людської ідеї свободи і нелюдської доктрини колективного рабства - витвору духа московської імперії — затверджувала резолюція 3 збору ОУН(М)
Жива ідея свободи - це прапор усіх поневолених народів і тих між державними народами, що збагнули грозу часу і вже відкрили джерело небезпеки для свого фізичного існування, своєї духовної культури і свого становища в світі
IV-й Великий Збір ОУН, 1955 рік.
Державний лад
У своїй акції державного будівництва ОУН спирається на державотворчих традиціях української історії, особливо на історичних фактах здійснення Сасамостійності і Соборності Української Держави в рр. 1917 - 1919. та змагає до привернення суверенности українському народові в його національній державі.
Устроєві форми Української Держави розвиватимуться відповідно до етапів державного будівництва України, цебто національного визволення, державного закріплення і дальшого розвитку.
На реальному етапі визвольної боротьби народів створить сильну владу, яка забезпечить перемогу національної революції і покладе тривалі основи під будівництво держави.
Після відновлення державности настане доба внутрішнього закріплення, в часі якої українська влада приступить до розбудови тривалого устрою української держави на засадах народовладности, коли джерелом права і влади буде народ.
Солідарна співпраця і співвідповідальність усіх станів народу, об'єднаних у представницьких органах, буде основою влади в державі, що забезпечить народові свободу й мир, законність і справедливість, працю й добробут.
Відповідно до родів праці, професій і господарських функцій, всі стани народу об'єднуватимуться у професійно-станових організаціях, які, згідно з адміністративно-територіяльним поділом держави, будуть злучені в центральних професійно-станових об'єднаннях.
Законодатна влада Української Держави складатиметься з обраних народом представників політичного і професійно-станового життя
На чолі Української Держави стоятиме, вибраний безпосереднім всенароднім голосуванням, Голова Держави. Він покликатиме виконавчу владу, що буде рівночасно відповідальна перед ним і перед законодатним органом Української Держави.
Основою адміністративного устрою Української Держави будуть місцеві самоуправи.
Закон оберігатиме свободу сумління, думки, вислову і друку, як також і політичної опозиції в межах обов'язуючого права.
Всі українські громадяни користуватимуться однаковими правами і будуть рівні перед законом.
Судівництво в Українській Державі буде незалежне.
При тому соціальний лад спиратиметься на засаді свободи й гідності людини, на етосі праці, на принципі соціяльної справедливості та на співпраці і співвідповідальності всіх верстов національної спільноти.
V-й Великий Збір ОУН, 1960 рік.
II. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ
Устрій української держави повинен бути побудований на засадах національної солідарності та народовладности, тобто джерелом влади має бути народ в солідарній співпраці і співідповідальності всіх його суспільних і політичних груп.
Організація Українських Націоналістів спирає програму державного будівництва в Україні на історічних традиціях українського народу, а зокрема на традиціях Української Народної Республіки, пристосовних до вимог життя.
Українська суверенна держава матиме форму республіки, на чолі якої стоятиме президент, що поскликає уряд. Вони є відповідальні перед законодатними палатами.
Всі українські громадяни без огляду на їх етнічне походження та віровизнання матимуть акактивне та пасивне право брати участь у виборах до законодатних палата самоуправ на основі свобідного, загального, рівного, тайного і безпосереднього голосування.
Законодавство української держави забезпечить однакові права всіх громадян. Закон і влада стоятимуть на сторожі свободи особи, товариство організацій, зібрань, сумління, думки і слова. Окремим законом буде забезпечено етнічним і релігійним групам право плекати їх культуру і віровизнання.
Судівництво в українській державі буде не залежне від виконавчої влади та стоятиме на сторожі законності і правопорядку.
Уряд дбатиме про збройну охорону держави. Військові сили творитимуться на основі обов'язкової воєнної повинності всіх українських громадян.
Установчі Збори, скликані по звільненні України від чужинної окупації, схвалять конституцію Української Республіки та видадуть закон про українське горожанство.
Тут так само було зазначено, що суспільний лад в українській державі спиратиметься на засаді свободи та гідності людини, на принципі соціальної справедливості, на солідарності суспільних верств та наспів відповідальності їх за долю нації. А також, що соціальні відносини сприятимуть найбільшому розвиткові духових, суспільних та матеріальних сил і добробутові національної спільноти та її склад всіх частин і одиниць.
Висновок
Дух богоподібної людини проти тиранії сатанічної потвори в людському тілі - це заповідна тема сучасного змогу, ходом і вислідім якого окреслиться обличчя людської майбудности. Перемога і переможець у найбільшому змагові історії обумовлені родом зброї, яка мусить бути виявом повноцінних прикмет і вартостей вічної людини, вирощеної з грунту рідної землі для високого духового покликання — ПУН
