Я: розповідаю певні деталі своїх побачень і стосунків. Цікавий факт: розповідаю англійською, якою володію дуже посередньо. Розповідаю жінці, для якої теж англійська не рідна і не мова викладання, наприклад. Розповідаю після питання, чи я одружена, чи я когось маю тощо.
Жінка: бажає мені знайти знайти гарну жінку (я зараз в країні, у якій це легально).
Я (подумки): але ж я розповіла тільки про “звичайне у стосунках”. Те, що вважається нормою і може викликати питання “чому ви не розійшлися”, “але він тебе не бив, не пив, давав гроші” (моє улюблене, вирізано цензурою), “все ж було добре”.
Ну подумаєш, що:
його емоційні проблеми - це твої емоційні проблеми, твої емоційні проблеми - лише твої емоційні проблеми,
жінка має усміхатися (вирізано цензурою) завжди,
ти маєш підтримувати чоловіка, він тобі не винен нічого,
слідкувати за гігієною - не чоловіча справа (так, ми все ще говоримо про чоловіків, а не дітей чи немовлят, чи просто про людей, які потребують опікунів унаслідок ментальних розладів),
у нього до тебе - список претензії з перших днів (чесно кажучи, мене це добивало найдужче - претензії з перших днів. Типу ти був не в собі, коли ми прознайомились? Я не змінилась радикально за два тижні, ти знав, на що йшов, бо мова зазвичай йшла про зовнішність, а, побачивши людину, почавши з нею стосунки, казати, що ти хотів бачити якийсь інший типаж… Я у юності ловилась у цю пастку, бо, думала, ну не можуть же люди бути такими довбойобами і зустрічатись з жінкою, щоб її принизити? Ну, не можуть же),
окремим пунктом - у сексі жінка все винна чоловіку, чоловік їй - нічого (як у мемі, де “я знов кінчив, а вона - ні, коли моя жінка навчиться займатися сексом”),
загалом - “натягування” реальної жінки на якийсь образ,
чоловік - заробляє скільки може, жінка має заробляти (вона ж не утриманка якайсь) і прибирати, і готувати їжу,
ти просиш гроші - значить, ти утриманка, чоловік просить гроші - значить, у нього складні часи,
діти - відповідальність жінки (особливо добре це видно з судових справ, де завжди за, наприклад, травму дитини відповідає тільки її матір) тощо…
Як мене виховували в дитинстві: “Навчишся готувати їсти - будеш (завжди їсти якісну їжу? ні) готувати чоловіку”, “прибери кімнату (щоб не спотикатись через свої ж речі? щоб нас не друтував безлад? ні), бо твій майбутній чоловік таке побачить - і не хоче взяти себе за дружину”…
А потім: чому ти не маєш гарних стосунків?
(Я б сказала, що я і нормальних, і адекватних стосунків не те щоб маю багато, але про це потім…)
Жінок виховують так, що заміжжя (будь-яке) для нас (вирізано цензурою) приз.
Увага чоловіка (будь-яка) - те, для чого треба радикально змінювати особистість (так, як ви вже зрозуміли, я з дитинства ненавиджу домашню “жіночу” роботу), витрачати години і дні нашого життя, яке може обірватись чи незворотньо погіршитись будь-якої миті, на те, що не робить щасливою…
Я не знаю, як вирішити цю проблему глобально і чи я вирішу її колись у своїй голові.
Чи зумію прийняти, що любов не потрібно заслужувати, що жінка - теж людина, що у стосунках ніхто не (вирізано цензурою) приз, стосунки - про рівноправ’я.
Мені ніколи не казали, що у стосунках - двоє, що це не гра, де жінка (шия - закреслено) грає сама з собою, не кімната, де жінка кричить про свої потреби (а її не чують, як не чули колись батьки чи інші значні дорослі), що стосунки - це місце комфорту, а не жертва, це місце безпеки, а не загроз життю (про це потім напишу), це - місце прийняття й любові, а не місце, де ти знов не така, де тебе вимірють лінійкою, де ти - лише криве розбите віддзеркалення його травм і відсутності емоційного інтелекту…
Як казала мені мама: “У хлопця (це було ще у підлітковому віці) ти ніколи не будеш на першому місці”.
Я втомилась. Я (стара для цього лайна) більше не хочу грати у цю гру.
І щоб якось обірвати цей ланцюжок страждань (і проанонсувати наступний пост) дам вам круту пораду (від мого старшого друга): “Якщо чоловік з перших днів починає казати тобі список претензій чи, наприклад, ігнорувати твої емоційні потреби, то є всього дві причини тому. Або він мудак, або в нього проблеми із психікою. А найголовніше у цьому те, що ти не маєш в цьому розбиратися, ти маєш від нього піти”.
