Бісить, коли твою доброту і емпатію, привітність і дружність,
навіть просто набажання підвищувати голос
сприймають як слабкість
і як заклик до атаки.
А потім: "Чому ти не хочеш
вже бути нашою клієнткою?",
"Чому ти звільнилась з роботи
і ладна працювати будь-де,
будь-ким,
аби не в нас?",
"Чому ми не разом більше?",
"Чому ти не одружена?"
Ось чому: "Бо ви і
тільки ви винні;
бо ви і тільки ви
саме моє почуття людяності
звінечили,
над усім світлим
у моїй душі
насміхались.
Тому що ви мене не варті,
От і все".
Так, ще досі прийнято
Казати жінці, що
Вона в усьому винна. Завжди.
Не вдягла ту спідницю,
Залишилась у позаробочий час,
Не стала зразу кричати,
Коли переплутали її замовлення...
Завжди,
Завжди,
Завжди...
Але проблема не у мені,
А в вас.
Самі
лікуйте
свою ницість і себе.
