Те як відкрили структуру —
Мегаструктура виникла незвідки, але шлях до неї, на жаль, був відкритий завжди. Вона знаходилася прямо поряд із Землею, або ж Земля теж була частиною цієї структури — ніхто вже й не пам’ятає.
Потрапивши сюди, люди вважали себе першовідкривачами, сподівалися створити новий світ, нову спільноту, яка буде кращою за ту, далеку для їхніх переконань, “Земну культуру”. Замість цього, вони нажаль опинилися у пастці, що в один момент зачинилася і більше нікого та нічого не випускала.
З часом нова спільнота все ж утворилася. Люди навчилися виживати в цьому світі — серед незліченних тунелів, коридорів та інших приміщень, позбавлених навіть натяку на життя… Втім, для людини, та її бажання жити — немає нічого неможливого, як би це парадоксально не звучало…
Вижити мешканцям цього нового світу допомогло те, що, поки шлях назад залишався відкритим, люди встигли організувати кілька колоній. Вони знаходилися на невеликій відстані одна від одної й навіть були здатні виробляти їжу, питну воду та інші необхідні ресурси. У колоніях розміщувалися майстерні та наукові станції. Звісно, чим далі від виходу, тим меншими ставали ці колонії. Найбільша з них отримала назву "Ґейт" (з англійської — "Брама" чи "двері"), хоча тепер це вже не має великого значення.
Встановлення нового уряду, та інші кризи —
Після падіння старого уряду, який керував колоніями із Землі, ніби з попелу постав новий. Колонії почали називати Станціями, а уряд узяв собі назву "Альянс". Це ім’я мало закликати людей до єдності, адже виживання у цьому світі було одним із найскладніших завдань. Проте все пішло не так, як планувалося.
Спочатку люди дійсно намагалися триматися разом. Станції, на диво, розвивалися, їхнє населення зростало, втім місця ставало все менше. Зрештою території навколо Ґейту були повністю заселені. Тоді й почалися перші розділення… —
Спочатку це проявлялося в організації нових станцій. Але з часом утворилися окремі фракції. Спершу вони залишалися під контролем Альянсу, але потім деякі відділилися, переслідуючи власні ідеї та переконання.
Попри це, фракції продовжували співпрацювати з Альянсом, оскільки залежність від нього була життєво необхідною.
Відкриття місцевої фауни, перші сутички, божевілля! —
Втім, з часом з’явилися й проблеми. Чим далі розросталося людство, тим більше приходило усвідомлення, що вони не одні населяють це місце. Виявилося, тут мешкають якісь дивні, потворні створіння, яких у народі прозвали старим, добрим словом "тварюки" або іншими синонімами до цього "терміну".
Для цих потвор люди виявилися найкращою їжею. Ніхто навіть не міг подумати, що тут існує щось подібне, і тому зброї для захисту не було. Це спричинило справжній виробничий бум! "Загроза знищення людства!" — ці слова стали лунати у кожній майстерні на станціях. Усі кинулися до інженерів із вимогою створити зброю, замість того щоб ремонтувати труби в цьому богом забутому місці.
Ті інженери, не маючи багато часу чи ресурсів, взяли до рук сталеві прути, наточили їх з допомогою звичайного станку з обробки металів, що знаходився на будь-якій станції та й передали їх простому люду назвавши цей колхоз "списом".
Варіантів то і не було: залишалося лише хапати єдину доступну зброю та намагатися проткнути наприклад око якійсь тварюці, дійшовши нею аж до мозку. Правда, ніхто й гадки не мав, чи є в цих істот мозок взагалі...
Унаслідок цього хаосу деякі колонії було знищено — там тепер оселилися ці кляті тварюки. Колонії, які вціліли, почали мілітаризуватися: встановлювали огорожі, блокпости, масивні металеві двері там, де це звісно було можливо. Поступово з’явилася ціла нова галузь професій — так звані "Офіцери охорони". У них була своя ієрархія, яка здебільшого вела прямо до верховного керівництва Альянсу.
В інших фракціях також виникли подібні системи, хоча траплялися й доволі своєрідні соціальні структури. Наприклад, Культ, який вирішив побудувати релігію на основі Мегаструктури. Її прихильники поклонялися їй і навіть приносили жертви, сподіваючись, що структура змилується та відкриє шлях на волю. Загалом Культ навіть не вважали за людей. Бо хто ж у здоровому глузді займається таким, коли людство й так перебуває на межі вимирання! Втім зараз мова йде про інше…
До речі, про походження потвор —
Вчені трішки подумавши, зробивши деякі висновки, постановили, що “МИ ТУТ НЕ ОДНІ!!” неочевидний висновок, правда? Звісно, жарти жартами, але як вони вижили тут до появи людей? Харчувались кимось іншим, можливо раніше це була інша цивілізація? Що так само за випадком потрапили в Мегаструктуру, та проживши тут сотні років, змінились до невпізнаваності, а їхній організм пристосувався до того, щоб харчуватись різним сміттям, що зустрічався у цих коридорах…
Між іншим, це потенційно може вказувати і на інших живих істот, мешканців цього місця, хто зна, можливо вони навіть виявляться розумними та ми зможемо налагодити з тими контакт, торгівлю і співпрацю, однак зараз, це лише здогадки…
Матеріалізація ресурсів? Диво!! —
Логічним є питання: звідки ж люди беруть усілякі ресурси? Вийшло так, що вони в цій структурі просто часом матеріалізуються, буквально з нізвідки. Можливо, це результат приблизно того ж явища, що сталося з людьми: речі потрапляють сюди і більше ніколи не повертаються. Дивно? Так, дуже. Науковці, які залишилися, утримуються від коментарів. У них є безліч теорій і гіпотез, але вони навіть не уявляють, наскільки звичайні люди відійшли від науки. Лише незначна частина населення розуміла, навіщо вона взагалі потрібна.
Втім, уряд активно підтримував учених, бо на щастя, у цьому віці в уряді "просиджували штани" далеко не дурні люди. Можливо, корумповані, але аж ніяк не тупі! Шукати вихід було необхідно, хоча й не факт, що його колись знайдуть. Учені стали цінним ресурсом. Вони розробляли технології, робили прориви в місцевій науці, яка за час усіх навколишніх криз сильно відстала в розвитку. Тепер їм доводилося надолужувати втрачене, по три рази "відкриваючи велосипед". Але про це воліли мовчати…
Легендарний конструктор Іоанн! —
Окремої згадки заслуговує одна людина, яка принесла в цей світ... Увага! Вогнепальну зброю! Це був прорив. Іоанн, конструктор, представив уряду першу гвинтівку, яку можна було виробляти з доступних матеріалів. Звісно, вона була неякісною, і питання "звідки брати порох" ще залишалося нерозв’язаним. Однак ця зброя вміла стріляти! Навіть якщо не могла вбити чудовисько, то принаймні відволікала або лякала його. А це теж непоганий варіант, чи не так?
Люди, утім, продовжували користуватися зброєю ближнього бою: лопатами, кувалдами та тими самими легендарними списами. Їх почали застосовувати не лише як зброю, а й як складові оборонних споруд. Списи встановлювали під нахилом і закладали мішками з роздробленим бетоном. Коли тварюки атакували, вони іноді могли самі себе випадково вбити, проткнувши живіт об один із таких списів, чи це не добре? Звісно ж добре!
Подібних випадків було небагато, але це дозволяло концентрувати тварюк у вузьких проходах, де їх можна було легко вбивати навіть із не дуже точної гвинтівки Іоанна…
Кінець першої частини
Післямова.
Що-ж, повідомлення для тих, хто колись прочитає цей мрак — я вдячний вам за приділену увагу, цей всесвіт почав свою розробку буквально два тижні тому, і це те, чого я досяг думаючи над його концепцією такий короткий строк, я планую і надалі розвивати його, публікуючи пости, експерементуючи з форматом, подачею та іншим.
Наразі я маю розписання - публікувати пости раз на три тижні, щоб давати собі час на “Творчі перерви” я влаштував цю ініціативу, у більшості за для саморозвитку, те, що я пощу це на публіку, спонукатиме мене викладуватись на повну…
Окрім того - дисципліна це найголовніша складова розвитку.
