
Прийшов час починати нерегулярну рубрику про математику, фізику та коротке життя людини.
Перша аналогія, яка спадає на думку – це саме метастабільний стан.
Для тих, хто вперше чує, метастабільний стан – це такий стан системи, коли вона застрягла в локальному мінімумі енергії, але потенційно може перейти в більш стійкий стан. Він часто кращий, але може, звичайно, і в гірший. Це вже залежить від того, чи починає ця "система" пити алкоголь перед сном, чи, наприклад, прокидатися о 6 ранку та годину гуляти на свіжому повітрі без телефону.
Уявимо кульку, що лежить у неглибокій ямці на гірці: вона ніби стабільна, але якщо штовхнути – може скотитися вниз у ще нижчу, більш стійку потенційну яму. Сам термін "потенційна яма" означає, що у цієї "кульки" внутрішня енергія менше, ніж їй треба для того, щоб вибратися із цієї ями.
Мабуть, ви вже самі уявили купу прикладів метастабільного стану в житті (ех, нажаль, в першу чергу у своєму ж, так?). Скільки разів ми опиняємося в ситуаціях, коли все наче нормально, але є відчуття, що можна краще? Робота, що не приносить задоволення, стосунки, які тримаються на звичці, або просто рутина, з якої важко вибратися. Це і є метастабільний стан – наче є стабільність, але достатньо невеликого поштовху, щоб усе змінилося.
І ось головне питання: чи варто чекати випадкового поштовху, чи краще створити його самому? Інколи потрібен невеликий імпульс – зміна середовища, новий досвід, ризик – і ти опиняєшся в новій, більш стабільній і щасливій точці. І необовʼязково змінювати кардинально своє життя. Звичайно, іноді без цього ніяк, але можна це все робити поступово, та спостерігати за змінами в житті, щоб не було важких відкатів.
Фізика підказує, що залишатися в метастабільному стані можна довго, бо, насправді, в цій ямці буває дуже зручно та багато хто цим задовільняється. Але розвиток починається, коли ми пробуємо щось нове, та переходимо на новий рівень, в іншу яму. Можу казати і "вершину", якщо не подобається яма. Суть від цього не зміниться. Головне – що ми шукаємо екстремуми функції життя – локальні максимуми чи мінімуми. І дуже сподіваємося, що наступний екстремум буде краще, ніж попередній.
То, може, час поштовхнути себе трохи вперед? Хто зна, так можна і глобальний максимум знайти. Тобто, найбільший в житті.
А от про методи пошуку, тобто, про градієнтний спуск, випадковий градієнтний спуск, та чому від більшості страв в різних кафе ви ніколи не будете в захваті, але треба їх спробувати, ми поговоримо іншим разом.