Вступ
«Project 2025» – це масштабна консервативна ініціатива, розроблена американським аналітичним центром Heritage Foundation та коаліцією споріднених організацій. Її мета – підготувати ґрунт для реалізації всеосяжної правоконсервативної програми після президентських виборів 2024 року. Проаналізуємо «Project 2025» у широкому контексті: його загальну характеристику та офіційні цілі, ключових учасників проєкту, потенційні політичні та соціальні наслідки його впровадження, зв’язок ініціативи з Дональдом Трампом після його виборчої перемоги, реакцію на проєкт у США та за кордоном, а також можливий вплив на міжнародні відносини і глобальну політику.
Загальний опис проєкту та офіційні цілі
«Project 2025» (також відомий як Президентський Перехідний Проєкт 2025) – це політична ініціатива, спрямована на перебудову федерального уряду США та консолідацію виконавчої влади під реалізацію правих політичних цілей. Проєкт було розпочато Heritage Foundation у квітні 2023 року – заздалегідь, в очікуванні перемоги республіканця (зокрема Дональда Трампа) на виборах 2024 року. У рамках ініціативи видано програмний документ – майже 900-сторінковий маніфест під назвою “Mandate for Leadership: The Conservative Promise” («Мандат на лідерство: консервативна обіцянка»), підготовлений більш ніж 400 експертами і аналітиками. Цей документ є докладною “дорожною мапою” для наступної консервативної адміністрації США. За офіційними заявами Heritage Foundation, мета «Project 2025» – «демонтувати глибинну державу (deep state) та повернути уряд народу», забезпечивши ефективний прихід консервативної влади у 2025 році на основі чотирьох напрямів: політика, кадри, навчання і план дій (такі стовпи зазначені на офіційному сайті). Проєкт має солідну ресурсну базу – його бюджет становить близько 22 мільйонів доларів США, що підкреслює серйозність намірів.
Офіційні цілі та напрями діяльності «Project 2025» охоплюють широкий спектр питань державної політики. Серед ключових завдань, заявлених ініціаторами, можна виділити:
Міграція та безпека кордонів: посилення охорони південного кордону США, добудова прикордонної стіни та масова депортація нелегальних іммігрантів.
Правоохоронні органи: “роззброєння” федеральних відомств – посилення підзвітності ФБР та Міністерства юстиції, аби припинити їх нібито політичну упередженість.
Енергетика та економіка: зняття обмежень з видобутку традиційних енергоносіїв з метою зниження цін на енергію; скорочення урядових видатків, щоб уповільнити інфляцію; зниження податків для бізнесу та впровадження плоского податку для громадян.
Державне управління: підвищення підзвітності федеральних службовців демократично обраному керівництву – аж до того, щоб зробити бюрократів безпосередньо підконтрольними президенту та Конгресу. Проєкт відкрито базується на принципі «унітарної виконавчої влади», згідно з яким президент має повний контроль над усією виконавчою гілкою влади.
Освіта: докорінна реформа сфери освіти – передача контролю і фінансування шкіл з федерального рівня на рівень батьків, місцевих громад та влади штатів; також пропонується скасувати Міністерство освіти США (його функції передати іншим відомствам або припинити).
Суспільна мораль і цінності: захист традиційних гендерних норм – заборона біологічним чоловікам змагатися в жіночих спортивних категоріях; протидія «культурі скасування» та ідеології різноманітності – зупинення програм з різноманіття, справедливості та інклюзії (DEI) тощо.
Таким чином, офіційно «Project 2025» позиціонується як програмна платформа консерваторів, покликана “повернути Америку на правильний шлях” через зміцнення безпеки, традиційних цінностей та радикальну реформу федерального апарату. Heritage Foundation наголошує, що проєкт є історичним рухом, який об’єднав різні організації правого крила заради спільної мети.
Ключові учасники та організації, залучені до ініціативи
Ініціатором та координатором «Project 2025» виступає Heritage Foundation – один з провідних консервативних «мозкових центрів» США. Саме цей фонд очолив розробку докладного плану на 2025 рік, продовжуючи свою давню традицію підготовки рекомендацій для республіканських адміністрацій. Проєкт було офіційно започатковано у квітні 2022 року, директором проєкту до 2024 р. був Пол Данс (Paul Dans), а загальне керівництво здійснює президент Heritage Foundation Кевін Робертс (Kevin Roberts). Після внутрішніх змін улітку 2024 (коли Пол Данс залишив посаду) саме Робертс перебрав на себе ведення ініціативи.
Широка коаліція консервативних організацій. До мережі партнерів «Project 2025» входять понад 100 організацій різного профілю по всій консервативній спільноті США. Серед них – відомі праві аналітичні центри, юридичні фонди та громадські групи. Деякі з цих учасників мають суперечливу репутацію: Південний центр правового захисту бідних (SPLC) ідентифікував 7 партнерських організацій проєкту як групи ненависті чи екстремістські угруповання. Хоча конкретні назви цих семи організацій у відкритих джерелах не завжди прямо згадуються, до числа партнерів Project 2025 входять, наприклад:
Center for Renewing America (CRA) – права організація, заснована Русселом Воутом, колишнім директором Управління бюджету в адміністрації Трампа. CRA брала активну участь у напрацюванні політик проєкту та навіть готувала проекти указів і розпоряджень, щоб забезпечити швидкий старт президентської програми у разі перемоги Трампа. Зокрема, CRA відкрито називала впровадження християнського націоналізму одним із головних пріоритетів другої каденції Трампа.
America First Legal – організація, створена радником Трампа Стівеном Міллером для правового просування консервативного порядку денного. Спочатку AFL значилась у списку радників Project 2025, і Міллер навіть знявся у промо-ролику проєкту. Однак влітку 2024 року, на тлі пильної уваги преси, Міллер публічно дистанціював свою організацію від ініціативи та попросив прибрати її зі списку партнерів. (Варто зазначити, що попри публічну дистанцію, після виборів 2024 Міллер отримав неофіційну роль радника перехідної команди Трампа).
Conservative Partnership Institute, Family Research Council, Alliance Defending Freedom та інші – ці та подібні структури (багато з яких мають вплив у релігійно-консервативних колах) також залучені до партнерської мережі. Деякі з них згадуються правозахисниками як такі, що просувають анти-ЛГБТ або антиіммігрантські погляди, що й спричинило їхню кваліфікацію як «екстремістських» з боку SPLC.
Кадровий склад та зв’язки з адміністрацією Трампа. Проєкт залучив велику кількість колишніх посадовців адміністрації Дональда Трампа (2017–2021). На початок 2024 року понад 200 колишніх співробітників адміністрації Трампа працювали або співпрацювали з організаціями – партнерами Project 2025. До написання програмного маніфесту долучилися щонайменше шестеро екс-міністрів із кабінету Трампа як автори розділів або експерти. Наприклад, екс-міністр оборони Крістофер Міллер написав розділ, присвячений реформі Пентагону. Також близько 20 сторінок плану підготовлено за участі колишнього першого заступника керівника апарату Білого дому (ймовірно, йдеться про ключового кадра часів Трампа). Серед інших помітних персоналів проєкту – Джон Макенті, молодий довірений помічник Трампа, який став старшим радником Project 2025; він публічно заявляв, що проєкт «робить надзвичайно важливу справу» в підготовці до потенційного другого терміну Трампа.
Керівництво Heritage Foundation прагнуло об’єднати різні крила консервативного руху під егідою Project 2025. Президент фонду Кевін Робертс навіть образно заявив у липні 2024 року, що «ми перебуваємо в процесі другої Американської революції, яка залишиться безкровною, якщо ліві дозволять цьому статися». Хоч цю різку заяву було розкритиковано, вона відображає револьюційні амбіції ініціативи. З огляду на юридичні обмеження (Heritage Foundation як неприбуткова організація не може офіційно підтримувати кандидатів), проєкт публічно наголошував на своїй позапартійності: у заяві 5 липня 2024 р. підкреслено, що «Project 2025 не виступає від імені жодного кандидата чи кампанії», а реалізація рекомендацій залежатиме від рішення «наступного консервативного президента». Однак фактичний склад учасників і радників свідчить, що ініціатива тісно переплетена з командою Дональда Трампа та республіканським істеблішментом, який орієнтується на його повернення до влади.
Політичні та соціальні наслідки реалізації Project 2025
Впровадження програми «Project 2025» означало б радикальний зсув у векторі американської державної політики та устрою влади, із далекосяжними політичними й соціальними наслідками. На основі оприлюдненого маніфесту можна окреслити такі ключові зміни, які стали б реальністю у разі виконання рекомендацій проєкту:
Концентрація виконавчої влади та перебудова уряду. Проєкт пропонує безпрецедентно розширити контроль президента над усіма аспектами виконавчої гілки. Фактично декларується, що вся федеральна бюрократія має бути прямо підпорядкована волі президента (принцип unitary executive). Для цього планується масштабна чистка державної служби: систему заслуг (меритократичний добір чиновників) замінить політична лояльність. Тисячі кар’єрних службовців можуть бути звільнені і замінені особами, відданими консервативному курсу й особисто лояльними до президента. Таким чином, ключові федеральні відомства – зокрема Міністерство юстиції, Міністерство торгівлі, Федеральна комісія з торгівлі та інші – перейдуть під партійний контроль призначенців президента. Окремі агенції, які вважаються «непотрібними» або ідеологічно чужими консерваторам, взагалі пропонується реорганізувати чи ліквідувати – наприклад, Міністерство внутрішньої безпеки (DHS) та Міністерство освіти (ED) можуть бути розформовані (що узгоджується із заявленою метою передати освітні повноваження на місця). Така перебудова виконавчої влади суттєво послабила б систему стримувань і противаг: юридичні експерти застерігають, що реалізація цих ідей підриватиме верховенство права та поділ влади у США. Президент, спираючись на відданий апарат, отримав би можливість ухвалювати рішення майже одноосібно, з мінімальним інституційним опором – це, на думку критиків, наближає країну до авторитарної моделі правління.
Економічна та бюджетна політика. Очікується різкий поворот до праволіберальної економічної моделі, подібної до політики адміністрації Рейгана чи першого терміну Трампа. Податкова система зазнає значної зміни: план передбачає зниження податків на корпорації та інвестиційні прибутки, а також запровадження плоскої ставки прибуткового податку для громадян. Одночасно будуть скорочені соціальні видатки: ймовірно, урізання очікують програми на кшталт Medicare та Medicaid (медичне страхування для літніх і малозабезпечених), а також інші статті соціального забезпечення, які консерватори вважають причиною бюджетного дефіциту. Державні регуляції бізнесу та екологічні обмеження пропонується послабити: наприклад, скасування регуляцій у сфері екології з метою підтримки викопної енергетики (нафти, газу, вугілля). Це має, на думку авторів проєкту, стимулювати енергетичну незалежність і знизити ціни. Однак такі кроки означають фактичну відмову від політики боротьби зі зміною клімату – проєкт радить майбутній адміністрації не просто скасувати укази Джо Байдена, а й відкинути стратегії скорочення викидів парникових газів загалом. В цілому, реалізація економічної частини Project 2025 веде до звуження соціальної держави та пріоритету ринкових сил, що може посилити нерівність, але водночас збільшити прибутки бізнесу.
Соціальна та культурна політика. «Project 2025» відображає програму ультраконсервативного суспільного порядку, спрямовану на демонтаж багатьох прогресивних реформ останніх десятиліть. Зокрема, план передбачає:
Обмеження прав ЛГБТК+ та гендерної рівності: скасування існуючих федеральних норм, які захищають від дискримінації за сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю. Інакше кажучи, працедавці чи установи не будуть зобов’язані дотримуватися політики недискримінації ЛГБТ-осіб. Натомість, проєкт пропонує Міністерству юстиції зосередитися на переслідуванні за “антимову щодо білих” (припускається наратив про нібито дискримінацію білої більшості). Також передбачається припинення всіх програм різноманіття, рівності та інклюзії (DEI) та практики позитивної дискримінації (affirmative action) у державних структурах.
Обмеження доступу до абортів і контрацепції: проєкт відкрито підтримує порядок денний християнсько-консервативних кіл. Пропонується посилити виконання законів, що роблять нелегальним відправлення абортивних пігулок поштою через кордони штатів, а також криміналізувати дії осіб чи організацій, які сприяють отриманню абортів або контрацептивів у обхід заборон. Наприклад, є пропозиції притягати до кримінальної відповідальності тих, хто відправляє чи отримує медикаменти для медикаментозного аборту або навіть протизаплідні засоби. Це означало б встановлення на федеральному рівні обмежень, суворіших за нинішні закони багатьох штатів. Також може припинитися державне покриття витрат на екстрену контрацепцію та інші репродуктивні послуги.
Моральна цензура та релігійні цінності: на хвилі консервативного спротиву «розбещеності» Project 2025 навіть пропонує криміналізувати порнографію на національному рівні. Це безпрецедентна ініціатива, яка, на думку авторів, має “очистити” суспільство від шкідливого контенту. Одночасно в тексті маніфесту відчувається акцент на християнській моралі: проєкт фактично ставить за мету розширити роль релігії в державних справах, стираючи суворі межі між церквою і державою (що є порушенням давнього принципу відокремлення). Критики називають ці плани християнсько-націоналістичними, оскільки вони надають привілей християнським цінностям у політиці.
Імміграційна політика та внутрішня безпека. Одним з найбільш радикальних аспектів є заплановані масові депортації нелегальних іммігрантів. Проєкт рекомендує федеральній владі активно заарештовувати, утримувати під вартою і депортувати осіб, які перебувають у країні без законних підстав. Для виконання цього завдання розглядається залучення надзвичайних заходів, зокрема використання військових для допомоги цивільним правоохоронцям усередині країни – крок безпрецедентний для сучасних США, який викликає асоціації з воєнним станом. Також планується повністю «закрити кордон» для нелегальної міграції, будь-якою ціною добудувавши стіну на кордоні з Мексикою. Усе це – в поєднанні з пропозиціями спростити процедури депортації та обмежити надання притулку – означало б різке посилення репресивного апарату в міграційній сфері. На думку критиків, такі заходи не тільки викликали б гуманітарну кризу, але й могли б вимагати авторитарних методів управління (наприклад, пришвидшені судові розгляди, масові затримання), ставлячи під загрозу громадянські свободи.
Загалом, політичний ландшафт США за реалізації Project 2025 суттєво зрушив би вправо. Держава набувала б рис, які прибічники описують як “сильна влада, наведення порядку та відродження традиційних цінностей”, а опоненти – як відхід від демократичних норм до напівавторитарного режиму. Прихильники проєкту стверджують, що він нарешті демонтує неефективну бюрократію, яка, на їхню думку, заражена ліберальною ідеологією і не підзвітна суспільству. Натомість критики застерігають, що така програма означає демонтаж конституційних стримувань і прав людини: фактично це спроба встановити обраного на виборах лідера над законом та інституціями. В соціальному плані країну очікують гострі конфлікти між консервативною більшістю (що відчує підтримку держави у своїх цінностях) і прогресивними меншинами (права яких будуть урізані). Втілення багатьох положень неминуче призвело б до судових битв та протестів, оскільки частина пропонованих змін може суперечити як чинному законодавству, так і громадській думці в окремих штатах. Таким чином, реалізація Project 2025 стала б серйозним випробуванням для американської демократичної системи та суспільної єдності.
Причини згадування проєкту у зв’язку з Дональдом Трампом після його перемоги
З самого початку «Project 2025» задумувався з огляду на можливе повернення Дональда Трампа до влади. Його автори не приховували, що пишуть “дорожню мапу” спеціально «в очікуванні перемоги Трампа на виборах 2024». Багато які учасники ініціативи – ветерани першої адміністрації Трампа або особи, близькі до його команди, тож проєкт фактично інституціоналізує порядок денний «Trumpism» в розгорнутому вигляді. Хоч формально план позиціонувався як напрацювання для «наступного консервативного президента» (будь-кого від Республіканської партії), в реальності саме Трамп був і залишається центральною фігурою, з якою пов’язують втілення цих ідей.
Після президентських виборів 2024 року, коли Дональд Трамп здобув перемогу, увага ЗМІ та громадськості до Project 2025 різко зросла. Про цей раніше маловідомий поза експертними колами план заговорили як про ймовірний сценарій дій нової адміністрації. Ще під час виборчої кампанії демократи активно наголошували виборцям, що “на кону” стоїть саме програма Project 2025 – аби застерегти їх від повторного приходу Трампа. Зокрема, президент Джо Байден, віцепрезидентка Камала Гарріс та інші демократи регулярно згадували проєкт у промовах, змальовуючи його як передвісник того, що чекатиме Америку в разі перемоги Трампа. Таким чином, до дня виборів ініціатива стала своєрідним страхітливим мемом для опонентів Трампа, і після оголошення результатів одразу постало питання: чи дійсно Трамп візьме на озброєння цей план?
Сам Дональд Трамп публічно дистанціювався від Project 2025. Спостерігачі відзначали, що протягом кампанії він уникав деталізувати свої політичні плани і не згадував маніфест Heritage Foundation. Більш того, після хвилі критики на адресу проєкту Трамп кілька разів заявляв, що нічого не знає про Project 2025 або що цей план не є його власним. За повідомленнями ЗМІ, Трамп “неодноразово зрікався” зв’язку зі скандальним проектом під тиском обурення деякими його радикальними ідеями. Зокрема, радикальні пропозиції щодо цензури і масових чисток викликали негативний резонанс у частини виборців, тому публічне асоціювання з ними могло зашкодити іміджу Трампа. Його передвиборчий штаб після виборів навіть випустив різку заяву, що “будь-яка група, яка намагається перебільшити свій вплив на президента Трампа та його кампанію, погано закінчить”, натякаючи на небажаність того, щоб сторонні організації (включно з Heritage Foundation) говорили від його імені. Ця заява фактично була адресована Project 2025 і відображала роздратування Трампа та його оточення, що план отримав публічний ярлик “плану Трампа”.
Водночас, слід розуміти, що дистанціювання було значною мірою показовим. Хоча Трамп і відмежовувався на словах, реальна програмна платформа його другої адміністрації значною мірою збігається з напрацюваннями Project 2025. Як відзначалося у медіа, “десятки колишніх посадовців з минулої адміністрації Трампа – багато з тих, кого тепер знову можуть покликати на службу – долучилися до цих пропозицій” . Іншими словами, ті ж самі люди, які писали проєкт, тепер очікують реалізовувати його зсередини Білого дому. Тому після перемоги Трампа ініціатива згадується поруч з його ім’ям саме як ймовірний план дій його нового уряду. Навіть якщо формально «Project 2025» – це продукт Heritage Foundation, а Трамп має власний набір обіцянок (Agenda 47), змістовно вони перегукуються. Як зазначив один з учасників проекту, Трамп фактично «благословив» ключові ідеї (хоч і робив вигляд, що відсторонюється з тактичних міркувань).
Отже, про «Project 2025» почали говорити у зв’язку з Дональдом Трампом після його перемоги з двох причин: по-перше, тому що цей проект з самого початку писався “під Трампа” і є детальним викладом того, що він потенційно зробить на посаді; по-друге, демократи та ЗМІ активно підсвітили цю ініціативу, прив’язавши її іміджево до Трампа, щоб попередити суспільство про ризики. Хоча Трамп намагається не бути офіційно пов’язаним з проєктом (аби знизити критику), в суспільній свідомості Project 2025 вже сприймається як “план Трампа 2.0” – настільки тісно їхні образи переплелися у публічному просторі після виборів.
Реакція американського суспільства та політиків на проект
Американська суспільна думка щодо Project 2025 поляризована за ідеологічними лініями. Ініціатива викликала захоплення серед консервативної бази та різке несприйняття серед лібералів і прогресистів. Нижче розглянемо позиції двох таборів – прихильників проєкту та його критиків, а також реакцію політичного істеблішменту.
Прихильники (консервативний табір): Більшість республіканських виборців і праві активісти сприймають Project 2025 позитивно, як довгоочікуваний план “наведення ладу”. На їхню думку, федеральна влада потребує “генерального прибирання” від ліволіберального впливу, і новий консервативний президент повинен діяти швидко та рішуче. Проект отримав схвалення за цілі демонтажу бюрократії та повернення влади обраному народом керівництву – прихильники називають його шляхом усунути “невиборних чиновників”, які нібито узурпували політику США. Такі медіа як Fox News та ряд правих радіо-ведучих підтримували ключові меседжі проєкту, особливо щодо зміцнення кордонів, патріотичного виховання, підтримки викопної енергетики і боротьби з “культурою скасування”. У консервативних колах Heritage Foundation традиційно має високу довіру, тому її об’єднувальна роль лише додала проекту авторитетності. Багато республіканських політиків схвально висловлювалися про ідеї проекту (хоч офіційно і не всі робили це відкрито). Вони бачать у ньому готовий “план дій” на перші 100 днів при владі. Наприклад, губернатор Флориди Рон Десантіс (конкурент Трампа на праймеріз) загалом підтримував ідею жорсткішого контролю над бюрократією і міграцією – фактично перегукуючись з положеннями Project 2025 у своїх виступах, хоч і не згадував назву. Команда Дональда Трампа після виборів формально відхрестилась від проекту (як згадано вище), але водночас активно скористається його напрацюваннями. Це підтверджується тим, що база кадрів, яку проект підготував (база даних лояльних потенційних службовців), швидше за все стане джерелом призначень в новій адміністрації. Таким чином, серед республіканців панує негласна підтримка: Project 2025 дає консерваторам відчуття готовності до влади. Як відзначив один з коментаторів, для правих це “нарешті чіткий і сміливий план повернути велич Америки, демонструючи відданість конституційним принципам”. Емоційно проєкт апелює до їхніх найглибших переконань: сильна держава, традиційна родина, нація понад усе.
Критики (ліберальний табір): З іншого боку, демократи, ліві активісти, правозахисні організації та незалежні експерти забили на сполох, щойно деталі Project 2025 стали публічними. Реакція опонентів дуже різка – проєкт називають “авторитарним путівником” та “екстремістським маніфестом ультраправих”. Відразу кілька аналітичних центрів опублікували аналізи, що викривають небезпеки плану. Зокрема, Брукінгський інститут та Center for American Progress порівняли його з діями сучасних авторитарних режимів. Критики характеризують Project 2025 як “християнсько-націоналістичний план, спрямований на перетворення США на автократію”. Експерти з конституційного права застерігають, що реалізація пропозицій означатиме підрив верховенства права, принципу поділу влади та відокремлення церкви від держави. Такі авторитетні видання, як The New York Times і The Washington Post, опублікували редакційні статті із застереженнями про “розбудову диктатури у серці демократії” у разі впровадження проекту. Громадянські правозахисні групи (наприклад, ACLU) звертають увагу на загрозу для прав меншин, свободи слова та незалежності судової влади. Риторика самого маніфесту – з образами “битви” за країну, “ворога” у вигляді ліберальних еліт – викликала додаткову тривогу, адже носить відтінок воєнізованого, апокаліптичного мислення. Деякі оглядачі розцінили цю воєништу атрибутику як потенційно небезпечну, що може виправдовувати насильство (натякаючи на риторику громадянської війни). Політики-демократи, своєю чергою, зробили Project 2025 “хлопчиком для биття” у своїй риториці. Президент Джо Байден у жовтні 2024 р. на мітингу в Мічигані прямо пов’язав проєкт із Трампом і заявив, що “ми не дозволимо відкотити демократію назад”, викриваючи план як загрозу для соціального забезпечення та свобод (таким чином намагаючись мобілізувати виборців проти Трампа). Прогресивна громадськість також не залишилася осторонь: в серпні-вересні 2024 р. пройшли кілька акцій протесту, де активісти тримали плакати “Project 2025 = Dictatorship” (маючи на увазі “диктатура для США”). В соціальних мережах проект викликав хвилю тривоги під хештегами на кшталт #StopProject2025.
Важливо зазначити, що критика лунала не тільки від лівих. Низка поміркованих експертів та незалежних журналістів також висловили скепсис щодо проекту. Дехто (наприклад, оглядач Politico) називали його “недофінансованим, дезорганізованим та розпіареним понад міру”, ставлячи під сумнів здатність настільки грандіозного плану реалізуватися на практиці. Інші ж вбачали у ньому не стільки чітку програму, скільки “вправу з психологічної помсти”: мовляв, це спосіб реваншу людей Трампа проти своїх “ворогів” у держапараті. У пресі звучала думка, що так званий курс на “національний консерватизм”, який проголошує проект, є не що інше, як спроба надати інтелектуального лоску політиці трампізму. Тим не менш, загальний тон критичних відгуків зводиться до того, що Project 2025 становить небезпеку для американської демократії. Як підсумував історик-фашизмознавець Рут Бен-Гіат, це “план авторитарного захоплення США, замаскований під нейтральну назву”, мета якого – зруйнувати ліберально-демократичні культури управління і замінити їх новими, лояльними кадрами на підтримку автократії.
Реакція міжнародної спільноти на проект
Міжнародна реакція на Project 2025 була менш гучною, ніж внутрішньоамериканська, проте у колах союзників США і глобальних аналітиків проєкт викликав серйозне занепокоєння. Багато закордонних спостерігачів сприймають його як сигнал можливого різкого повороту США до ізоляціонізму та авторитаризму, що матиме наслідки далеко за межами Америки.
По-перше, ЗМІ та аналітики в інших країнах почали проводити паралелі між процесами в США та тенденціями у світі. Авторитетна британська газета The Guardian детально розглянула маніфест у вересні 2024 року, наголосивши, що він описує Америку, “отруєну ‘вірусом woke’ та охоплену беззаконням, яку лише консерватори можуть врятувати”. Європейські коментатори порівнюють Project 2025 з політикою угорського прем’єра Віктора Орбана чи турецького президента Реджепа Ердогана – тобто, з випадками, коли демократично обрані лідери використали мандат для демонтажу ліберальних інститутів і встановлення домінування однієї ідеології. Зокрема, відзначають подібність у намірах політизувати державну службу шляхом заміни професійних чиновників на лояльних кадрів – такий крок у Угорщині сприяв концентрації влади і поширенню корупції. Орбанізація Америки – так в деяких колах охрестили потенційний курс Трампа за сценарієм Project 2025. Це викликає тривогу в Західній Європі: якщо одна з найстаріших демократій світу піде шляхом, схожим на Угорщину або Польщу (де теж були конфлікти навколо незалежності судів та ЗМІ), то глобальний демократичний фронт може ослабнути.
По-друге, політики союзних країн переважно висловлюються обережно, але між рядків читається їхня стурбованість. Дипломатично, жодна європейська столиця відкрито не коментувала внутрішній американський план (аби не втручатися у справи США). Однак аналітичні звіти для урядів, як повідомлялося у пресі, попереджають: у разі реалізації Project 2025 США можуть стати менш передбачуваним і менш надійним партнером. Особливо нервує перспектива послаблення підтримки США міжнародних інституцій та спільних ініціатив. Наприклад, план закликає переглянути роль Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) – видалити зі його програм поняття “гендер” та припинити фінансування ряду агенцій ООН, що просувають права жінок, кліматичні ініціативи тощо. Для ООН та глобальних гуманітарних проєктів це тривожний сигнал: американські внески можуть різко скоротитися, якщо нова адміністрація вважатиме їх “ідеологічно неприйнятними”. Європейський Союз вже мав тертя з адміністрацією Трампа у 2017–2020 роках (через вихід США з Паризької кліматичної угоди, критики НАТО, мита тощо). Тепер у Брюсселі остерігаються повторення або навіть поглиблення тих конфліктів. Особливо враховуючи, що Project 2025 прямо говорить про пріоритет національних інтересів над будь-якими іншими міркуваннями у зовнішній політиці. Це означає, що колективні підходи (як-от спільна позиція НАТО чи G7) можуть поступитися місцем одностороннім діям США, якщо вони вважатимуть за потрібне.
По-третє, міжнародні правозахисники та громадянське суспільство висловлюють солідарність з американськими колегами, критикуючи проект. Організації, що борються за права людини і демократію по всьому світу, відзначають, що лідерство США завжди було опорою глобальної демократії, а тому потенційний “відкат демократії” в самих Штатах матиме ефект доміно. Приміром, оглядачі в Німеччині і Франції пишуть, що авторитарні лідери в їхніх країнах (якби такі з’явилися) із задоволенням вказуватимуть на приклад Америки: мовляв, якщо навіть США відкидають “ліберальні забаганки” на кшталт прав ЛГБТ чи незалежних медіа, то і нам це дозволено. В цьому сенсі імідж США як “маяка демократії” може серйозно постраждати. Представники, близькі до урядів Канади та скандинавських країн, висловлювали приватно (через ЗМІ на умовах анонімності) занепокоєння, що у разі реалізації Project 2025 Сполучені Штати більше не будуть просувати у світі цінності прав людини, а сконцентруються виключно на силових аспектах та вигоді.
З іншого боку, деякі міжнародні гравці правого спектру зустріли ідеї Project 2025 із симпатією. Правопопулістські партії в Європі (наприклад, “Національне об’єднання” у Франції чи “Ліга” в Італії) у своїх заявах після перемоги Трампа привітали очікуваний поворот США вправо. Вони схвально цитували пункти про імміграцію та “боротьбу з ліволіберальною ідеологією”. Для них успіх проєкту в Америці був би ідеологічною перемогою, що легітимує їхні власні програми. Так само, лідери, що мають авторитарні тенденції – приміром, президент Бразилії (у гіпотетичному сценарії повернення Жаїра Болсонару) чи прем’єр Індії Нарендра Моді – потенційно бачать в Трампові та його “новій” повістці союзників у переосмисленні світового порядку. Варто згадати, що індійські ЗМІ (як Economic Times) відзначали спільність мотивів між планами Моді і Project 2025 у США. А прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан відкрито радів перемозі Трампа і заявив, що “західний світ потребує ідеологічних змін, які принесе Америка”, маючи на увазі відмову від ліберального консенсусу.
Загалом, міжнародна спільнота реагує на Project 2025 насторожено та з тривогою. Більшість традиційних союзників США воліли б продовження стабільної та передбачуваної американської політики, побудованої на спільних цінностях. Перспектива ж приходу адміністрації, озброєної настільки радикальним внутрішнім порядком денним, породжує невизначеність: якою буде зовнішня політика США – агресивно-націоналістичною чи просто відстороненою? Наступний розділ присвячений детальнішому аналізу потенційного впливу проекту на міжнародні відносини та глобальну політику.
Потенційний вплив на міжнародні відносини та глобальну політику
Якщо рекомендації «Project 2025» будуть втілені новою адміністрацією, світова геополітика відчує помітні зміни. Зовнішньополітична доктрина США у такому разі зміститься до жорсткого реалізму: всі рішення в сфері міжнародних відносин прийматимуться виключно через призму «національних інтересів». Це означає відхід від традиційної ролі США як гарантa ліберального світового порядку і потенційний перегляд зобов’язань, які не дають відчутної вигоди Штатам.
Одним з перших наслідків може стати переформатування відносин із союзниками і структурами колективної безпеки. Проєкт закликає до жорсткішої лінії щодо партнерів по НАТО: вимагати від союзників значно збільшити їхні оборонні видатки для протидії загрозам, зокрема з боку Росії. Хоча вимога довести витрати до 2% ВВП на оборону не нова (і навіть чинна домовленість НАТО), тон, запропонований Project 2025, імплікує: якщо союзники не зроблять цього, США можуть переглянути свою роль у їх захисті. Іншими словами, під сумнів може бути поставлена стаття 5 НАТО про колективну оборону, яку Трамп уже раніше критично коментував. Європейські країни, особливо східноєвропейські союзники (Польща, країни Балтії), ймовірно, відчуватимуть підвищену тривогу: чи залишаться США твердими щодо стримування Росії? З одного боку, Project 2025 визнає загрозу з боку Москви і навіть передбачає посилення тиску на європейців для протидії Росії. З іншого боку, відомо, що особисто Трамп не раз висловлював більш поблажливі погляди щодо Путіна. Якщо нова адміністрація буде менш схильна підтримувати Україну або вводити санкції, це може перекроїти баланс сил у Європі. Наприклад, можливе скорочення військової допомоги Україні або спроба “домовитися” з Кремлем, посилаючись на національні інтереси США (такі як спільна боротьба з Китаєм чи тероризмом), було б кардинальним зламом нинішньої політики. Це, у свою чергу, підірвало б єдність Заходу проти російської агресії.
Глобальні безпекові режими і контроль над озброєннями також можуть опинитися під ударом. Project 2025 містить розділ про ядерну стратегію, де, зокрема, радить нарощувати ядерний арсенал США і навіть розглянути можливість поновлення ядерних випробувань, попри діючий мораторій (що порушило б Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань). Така ядерна політика – з акцентом на тому, що “ядерна зброя – головна гарантія свободи та процвітання” – могла б спровокувати нову гонку озброєнь. Якщо США почнуть відкрито нарощувати ядерний потенціал і випробовувати нові боєголовки, Росія, Китай та інші ядерні держави, ймовірно, наслідуватимуть приклад. Це поставить хрест на міжнародних зусиллях із нерозповсюдження зброї масового ураження. Крім того, проєкт радить обмежити дію “ядерної парасольки” лише країнами НАТО і змусити союзників (на кшталт Японії чи Південної Кореї) самостійніше дбати про свою оборону. Такий крок може спонукати, скажімо, Південну Корею задуматися про власну ядерну програму, що знову ж таки підірве режим нерозповсюдження.
Міжнародні угоди та організації у випадку реалізації Project 2025 зіткнуться з американським скепсисом або навіть ворожістю. Ще перший термін Трампа відзначився виходом США з ряду глобальних домовленостей (Паризька кліматична угода, ядерна угода з Іраном JCPOA, Ради ООН з прав людини тощо). Новий президент-Трамп, опираючись на “Мандат на лідерство”, може піти ще далі. Наприклад, у сфері клімату, як зазначалося, США відмовляться від будь-яких зобов’язань щодо скорочення викидів. Це може фактично звести нанівець Паризьку угоду, адже без другого найбільшого викидача у світі глобальні цілі стають недосяжними. У сфері торгівлі – можливе відновлення або посилення митних воєн; проєкт згадує протекціоністські заходи як бажані. Наприклад, улюблена тема Трампа – “реципрокні тарифи” – може матеріалізуватися у формі нових мит проти ЄС, Китаю чи навіть союзників, якщо торговельний баланс не влаштовує США. Це б загрожувало дестабілізацією глобальної економіки, відновленням торговельних конфліктів і послабленням Світової організації торгівлі.
Геостратегічно, світ може побачити певне переколихання блоків. З одного боку, Project 2025 дуже жорстко окреслює протистояння з Китаєм як ключове завдання – документ попереджає про зростання китайської військової могутності та закликає не допустити гегемонії КНР у Азії. Це означає, що американо-китайське суперництво може ще більше загостритися: Вашингтон, ймовірно, посилить тиск – від торговельних обмежень до військової присутності – аби стримувати Пекін. У відповідь Китай може згуртовувати навколо себе країни, незадоволені США, та пришвидшити переозброєння. З іншого боку, американська залученість у віддалені конфлікти може зменшитися: наприклад, менше бажання втручатися у Близькосхідні чи африканські кризи. Якщо США заявлять принцип “не наша справа” в ситуаціях, де немає прямого інтересу, це створить вакуум впливу, який намагатимуться заповнити регіональні сили (Туреччина, Росія, Китай). Світ побачить менше багатосторонніх ініціатив під проводом США і більше ситуативних союзів та угод.
Глобальні цінності та норми можуть відкотитися, якщо США перестануть їх відстоювати. Традиційно американська дипломатія (особливо за демократів) просуває демократію, права людини, гендерну рівність. Натомість консервативна адміністрація, керуючись Project 2025, зосередиться на силових аспектах і традиційних цінностях. Це означає, наприклад, що питання прав ЛГБТК+ чи репродуктивних прав зникнуть з порядку денного двосторонніх зустрічей і міжнародних форумів за участю США. Навпаки, Штати можуть навіть блокувати відповідні резолюції ООН (як вони робили щодо абортів за адміністрації Трампа). Країни, які порушують права людини, ймовірно, відчують менший тиск з боку Вашингтона – доти, доки вони не зачіпають інтересів США. Це може послабити глобальний режим прав людини, бо без лідерства США авторитет цих норм падає.
Водночас, деякі позитивні для міжнародної стабільності моменти можливі. Парадоксально, але сильний націоналістичний сигнал від США може змусити союзників більш тісно співпрацювати між собою без оглядки на Вашингтон. Наприклад, європейські держави можуть серйозно прискорити плани зі спільної оборони (ініціативи ЄС на кшталт PESCO) і диверсифікації безпекових зв’язків. Так само, якщо США згорнуть фінансування деяких міжнародних програм, інші багаті країни (Німеччина, Японія, скандинавські) можливо збільшать свої внески, аби заповнити прогалину. Світовий порядок може стати більш багатополярним, з меншим домінуванням однієї наддержави. Проте цей перехід буде нестабільним і непевним, особливо у короткостроковій перспективі 2025–2026 років.
Підсумовуючи, втілення Project 2025 позначиться на глобальній політиці значним підвищенням рівня непередбачуваності та напруження. Багато країн та міжнародних інституцій змушені будуть адаптуватися до нової реальності: США, які діють більш односторонньо, жорстко відстоюють свої вузькі інтереси і менше переймаються питаннями спільного блага планети. Деякі експерти вже називають це початком “постамериканської” або принаймні “постліберальної” ери в міжнародних відносинах. Ясно одне: такої великої зміни зовнішньополітичного курсу США і, відповідно, перерозподілу ролей на світовій арені, не було з часів завершення Холодної війни.
Висновки
«Project 2025», ініційований Heritage Foundation, є одним з найамбітніших та найконтроверсійніших політичних проектів сучасних США. Він являє собою детальний консервативний план перебудови країни – від внутрішньої бюрократії до соціокультурних норм і зовнішньої політики. Офіційно проголошені цілі – повернути владу народу, зміцнити традиційні цінності та забезпечити ефективне управління – відображають давні прагнення американських консерваторів і знайшли підтримку серед республіканського електорату. До розробки ініціативи залучено широкий фронт правих організацій та ветеранів адміністрації Трампа, що робить її унікально потужною скоординованою спробою вплинути на порядок денний майбутнього уряду.
Разом з тим, масштаб і радикалізм пропонованих змін викликають значний супротив. Критики як у США, так і за її межами, вбачають у Project 2025 загрозу основоположним демократичним принципам – розподілу влад, правам меншин, верховенству права. Проект був прирівняний до “дорожньої карти” авторитаризації, подібної до сценаріїв в Угорщині чи інших державах, де відбулося згортання ліберальної демократії. Особливого резонансу він набув у зв’язку з Дональдом Трампом: фактично, мова йде про програму другого терміну Трампа, складену його союзниками, навіть якщо сам він публічно відхрещується від неї. Після перемоги Трампа 2024 року очікування реалізації цього маніфесту стали ще реальнішими, що посилило як підтримку прихильників (які сприймають це як мандат на рішучі дії), так і страхи опонентів (які побоюються авторитарного реваншу).
Американське суспільство розколоте у ставленні до проекту, і цей розкол відображає глибші ідеологічні протиріччя в країні – між консервативним баченням “Америки перш за все” і прогресивним баченням США як плюралістичної, правової держави. Реалізація Project 2025 неминуче спричинить хвилю правових баталій і політичних конфліктів усередині США, випробовуючи міцність американських інститутів. Чи впорається конституційна система зі стримуванням такого концентрованого наступу виконавчої влади – відкрите питання, яке турбує експертів з демократії.
На міжнародній арені вплив проекту також буде відчутним. Роль США як світового лідера може змінитися: від традиційного захисника ліберального порядку – до більш егоцентричного, силового гравця, або навіть до частково відстороненого “ізоляціоніста” в деяких сферах. Це, ймовірно, призведе до переконфігурації відносин з союзниками та суперниками, а глобальні домовленості в галузях клімату, безпеки, торгівлі зазнають серйозних випробувань. Світові демократії уважно стежать за цим експериментом: якщо найбільша демократія світу поверне всередину і перегляне свої зобов’язання, міжнародний порядок, встановлений після Другої світової війни, опиниться на порозі великих змін.
У підсумку, Project 2025 можна охарактеризувати як “програму реставрації консервативної Америки”, яку її автори прагнуть здійснити будь-якою ціною. Для прихильників – це шанс здійснити довгоочікувані реформи й “виправити курс” країни. Для опонентів – це прямий шлях до підриву демократії і встановлення де-факто однопартійного режиму. Наслідки його реалізації виходять далеко за межі 2025 року, адже можуть визначити обличчя американської держави на десятиліття вперед і вплинути на всю глобальну систему. Як і з будь-яким всеосяжним проектом перебудови, остаточна оцінка залежатиме від того, якою мірою ці плани втіляться в життя і якою буде реакція суспільства та інститутів на кожному кроці цього процесу. Безперечно одне: «Project 2025» вже зараз став точкою відліку нової фази дебатів про майбутнє США та їхню роль у світі, і ці дебати матимуть історичне значення для всіх нас.
