Парадокс психології у цьому, що кількість людей при суттєвому збільшенні позитивно впливає на якість досліджень. Чим менше людей, тим складніше їх аналізувати. Одну людину дізнатися і зрозуміти неможливо до кінця. При цьому зрозуміти велику групу людей, або цілий народ - набагато простіше.
Чому?
Коли люди збираються до групи, їхня психічна активність зводиться до спільного знаменника. Як правило, це означає, що енергія всього психічного різноманіття направлена на якусь конкретну сукупність культурних форм поведінки. Тобто "розуміючи народ", ми не "розуміємо людей з народу повністю", а "розуміємо народ, як явище"(культурологію, як форму психології). Тобто, частину внутрішнього світу. А повністю зрозуміти одну людину – неможливо. Навіть найпримітивніша людина - велика загадка.
У цьому феномен. Суспільні науки виростають із психології людей, тобто, суспільні форми поведінки мали б бути складніші за неї.. а вони простіші(“що робиться у цих шалених головах?!”).
Психологія - найскладніша розуміння для наука. Хоча ближче за всіх інших кожному. Але, навіть із такою форою...
Психологія не вичерпується біологією чи соціологією, перестав бути проміжним ланкою між ними, а є величезним, самодостатнім матеріальним утворенням, фундментальну детермінанту поведінки. Філософи навіть виділяють її в окрему категорію - "ідеальне”(як одну із форм).
А кумедність полягає у тому, що дослідження в галузі психології все одно мають сильну доказовість та добру точність(рівень математизації дисципліни високий, порівняно з іншими гуманітарними науками; багато дослідів добре відтворюються - особливо у когнітивній психології та психофізіології). Навіть у найскладніших галузях - соціальній та особистісній психології - все досить непогано. При цьому, у інших соціальних науках достовірність і точність даних буває значно нижчою.
Яке дивне(дивовижне?) життя.
