На початку 1976 року ракетне командування армії США ухвалило концепцію ракетної системи безпосередньої вогневої підтримки (GSRS - General Support Rocket System), що використовує дешеві боєприпаси і має високий темп вогню. Цю систему передбачалося використовувати для ураження живої сили противника і легкоброньованих цілей, для виведення з ладу комунікацій, систем ППО і командних центрів. Тому 1976 рік можна вважати роком зародження основного і єдиного базового ОТРК ЗС США - ATACMS.
У березні 1976 року п'ятьом компаніям - "Boeing Aerospace", "Emerson Electric", "Martin Marietta", "Northrop" і "Loral Vought Corporation" - було запропоновано сформулювати і формалізувати концепцію GSRS. Після розгляду всіх п'яти проєктів у вересні 1977 року було обрано дві компанії - "Boeing Aerospace" і "Loral Vought Corporation". З ними було укладено контракти строком на 29 місяців. За умовами цих контрактів компанії зобов'язалися поставити по три прототипи системи і боєприпаси для випробувань на ракетному полігоні White-Sands (New-Mexico).
На початку 1978 року Рада з розроблення та дослідження ракетних озброєнь переорієнтувала програму GSRS на використання стандартних натовських боєприпасів, які могли б виготовлятися як у США, так і в Західній Європі. Одночасно програму було перейменовано на MLRS. У 1980 році компанія "Loral Vought Systems" була обрана основною в розробці прототипу.
Склад ракети MGM-140:
Пускова установка M270 не має традиційних постійних напрямних. Для заряджання в гнізда її броньованої коробчастої ферми (хитної частини ПУ) поміщають два споряджених транспортно-пускових контейнери (маса ТПК - 422 кг, габарити - 4166х1051х837 мм) одноразового застосування (у кожному по 6 НУР або 1 ОТР ATACMS). Вони являють собою пакет із шести склопластикових трубчастих напрямних, змонтованих у два ряди в коробчастій фермі, виконаній з алюмінієвого сплаву. ТПК споряджаються ракетами на заводі-виробнику і герметизуються, що забезпечує збереження ракет без обслуговування протягом десяти років. Передстартової підготовки ракет до стрільби практично не потрібно.
Перезарядження пускової установки здійснюється за допомогою двох автономних заряджальних механізмів (з електромеханічними приводами), змонтованих на ПУ в коробчатій фермі над гніздами для ТПК. Операція здійснюється одним-двома номерами розрахунку з використанням виносного пульта. За нульового кута піднесення механізм заряджання за допомогою лебідки піднімає ТПК із землі вгору до упору і всуває його в гніздо коробчастої ферми.
Оперативно-тактична ракета ATACMS здійснює свій політ за так званою напівбалістичною траєкторією, коли її початковий розгін здійснюється за заздалегідь запрограмованою жорсткою траєкторією, а весь подальший політ після досягнення апогею відбувається в керованому режимі. Керування ракетою здійснюється за допомогою аеродинамічних рулів за сигналами від бортової системи управління, яка безперервно визначає передбачувану точку падіння і виробляє відповідні команди для поєднання її з метою. У зв'язку з цим на малих і середніх дальностях траєкторія польоту ОТР має яскраво виражений "другий апогей". Крім того, в інтересах приховування координат стартової позиції її пуск може бути здійснено під кутом до площини стрільби на дальності, меншій за максимальну.
ОТР ATACMS наразі має кілька варіантів виконання, які різняться, насамперед, типом бойової частини, системою управління і дальністю стрільби.
Block I (MGM 140А)
Ракета MGM-140А має касетну бойову частину М39, споряджену суббоєприпасами M74, призначеними для ураження живої сили і легкозахищеної матеріальної частини противника. Кожна ракета оснащена приблизно 950 суббоєприпасами M74 і має дальність стрільби до 165 км. Основне призначення касетної бойової частини - доставка в заданий район і розподіл корисного навантаження. Боєголовка складається з алюмінієвої обичайки із силовими елементами, передньою і задньою перегородками. У центрі проходить циліндричний канал, усередині якого розміщена кабельна траса. Бойова частина містить систему підриву, що забезпечує руйнування обичайки і розведення суббоєприпасів у необхідний момент часу.
Суббоєприпас M74 являє собою сталеву оболонку, заповнену вибуховою речовиною. При зіткненні з ціллю і вибуху кожен суббоєприпас дає велику кількість сталевих фрагментів, які ефективно вражають цілі на кшталт вантажівки, легкоброньовані транспортні засоби та радарні антени. Радіус ураження живої сили 15 м. Цей боєприпас не ефективний проти броньованих транспортних засобів.
Ракету MGM-140 block 1 випробовували 1990 року. Під час випробувань було отримано незадовільні результати щодо точності влучання, однак, загалом система була оцінена як досить ефективна. MGM-140 block 1 розгортали і застосовували під час операції "Буря в Пустелі".
Block IA (MGM 140B)
Ракета MGM-140B являє собою оперативно-тактичну ракету зі збільшеною до 300 км дальністю польоту. Збільшення дальності польоту досягнуто шляхом зменшення корисного навантаження - замість 950 суббоєприпасів M74 ракета MGM-140B несе 275-300 M74. Для підвищення точності інерціальну систему управління доповнено підсистемою супутникової навігації NAVSTAR. Кругове ймовірне відхилення для цієї моделі становить не більше ніж 25 м. Якщо підсистема супутникової навігації з якихось причин не діє, управління block 1A здійснюється тільки інерціальною системою управління. Можливе встановлення додаткового теплового захисту на носовому обтічнику ракети MGM-140B. Для запуску ракети використовується модернізована пускова установка M270 або M270A1. Модернізована ПУ M270 оснащена апаратурою визначення місця розташування через супутник, ПУ M270A1, крім того, має поліпшену систему управління вогнем, посилену механічну частину і навантажувальний пристрій.
Випробування АТАСМS block 1A проходили в серпні та вересні 1996 року. Під час випробувань було виявлено низку недоробок у системі управління ракети. 25 червня і 3 грудня 1997 року доопрацьована ракета успішно пройшла льотні випробування. У квітні 1996 року було підписано програму виробництва і придбання 70 ракет АТАСМS block 1A.
Для встановлення необхідних розмірів надано креслення планера block 1A.
На базі ракети Block IA розроблено варіант ОТР, що отримав позначення Block IA Unitary, з дальністю польоту до 300 км і новою унітарною бойовою частиною вагою 227 кг.
Block II (MGM 164A)
Ракета MGM 164A являє собою оперативно-тактичну ракету з дальністю до 140 км, призначену для ураження рухомих броньованих цілей, а також для ураження добре захищених вогневих позицій супротивника і важливих вузлів постачання. Для виконання таких завдань ця модифікація забезпечена самонавідним бойовим елементом BAT.
Наразі проведено удосконалення бойового елемента BAT, що отримало назву P3I BAT. Він є модернізованою версією BAT, яка зберігає всі основні фізичні характеристики і розміри. Зміни торкнулися, переважно, набору уражуваних цілей. З'явилася можливість вражати броньовані цілі, як рухомі, так і статичні, різнотемпературні цілі. Також змін зазнала електронна начинка BAT. Датчики стали менш чутливими до складних погодних умов і засобів радіоелектронної боротьби.
Ураження цілі відбувається в такій послідовності:
• Усередині відсіку з бойовими елементами знаходиться спеціальний повітряний мішок. Під час переходу ракети через апогей відбувається подача тиску в повітряний мішок і відбувається поділ BAT. Поділ може відбуватися на дозвукових і надзвукових швидкостях.
• BAT стабілізує свій рух закручуючись навколо осі симетрії, потім знижує швидкість за допомогою своїх засобів.
• Після всіх попередніх механічних операцій у справу вступає програмне забезпечення. Відбувається селекція цілей. Кожен з BAT працює за своїм заздалегідь визначеним сектором, на який розбита вся площа ураження.
• Після розбору цілей відбувається переслідування і ураження за допомогою сучасної тандемної кумулятивної бойової частини.
Block IIA (MGM 164B)
ОТР є модифікацією Block II зі збільшеною дальністю польоту, що було досягнуто за рахунок зменшеної маси бойової частини. Вона несе замість 13 BAT - 6 модернізованих P3I BAT.
Подальшим розвитком ракети MGM 164 є розробка All-In-One-Dispenser - перспективна, модульна, гнучка система, розроблена для інтеграції всього комплексу високоточних бойових засобів у Block II. Під час ведення сучасних бойових дій при швидкоплинній зміні бойового завдання тепер з'являється можливість прямо в польових умовах оперативно змінювати бойове оснащення ракети, використовуючи різні боєприпаси. Як видно з малюнка, система має вигляд барабана з розміщеними по колу бойовими елементами.
Block III
Перспективна оперативно-тактична ракета з новою бойовою частиною з бойовими елементами, що мають можливість проникнення в ґрунт. Пропонується конструкція, що складається з корпусу ядерної боєголовки Мк4 (використовується для оснащення БРПЛ "Trident-1" і "Trident-2"), усередині якого розміщено бойовий елемент, що проникає, типу, який споряджається звичайною вибуховою речовиною, та система управління польотом на кінцевій ділянці траєкторії. Такі ракети призначені для ураження добре захищених об'єктів (підземні пункти управління, ангари тощо) і матимуть точність стрільби (КВО) близько 10 м.
Додатково тривають роботи з нового твердопаливного ракетного двигуна, що дає змогу збільшити дальність до 500 км, що є межею за договором РСМД від 1989 р.
Випробування, проведені 1994 року, підтвердили принципову реалізованість мобільного полегшеного варіанту ATACMS, який отримав позначення HIMARS (Hight Mobility Artillery Rocket System). HIMARS для ракети ATACMS являє собою пусковий контейнер з однією ракетою на колісному шасі підвищеної прохідності, яке одночасно є пусковою установкою. Загальна вага системи близько 13000 кг, що дасть змогу використовувати для її транспортування в зону бойових дій літаки С-130. Завдяки сучасному обладнанню час переведення в бойове положення після вивантаження з літака становить 10 хв.
Паралельно з розглянутими вище роботами міністерство ВМС США керувало НДДКР зі створення корабельного варіанту ракетної системи, що отримав позначення NTACMS, який передбачалося застосовувати для вогневої підтримки морських десантних операцій. Наразі ці роботи припинено, однак поява нових модифікацій ракети ATACMS, що мають широкі бойові можливості, на думку американських експертів, сприятиме їх відновленню. У системі NTACMS для запуску ОТР передбачається використовувати модифіковані установки вертикального пуску Mk41, якими оснащені крейсери УРВ типу "Тікондерога" та ескадрені міноносці УРВ типу "Орлі Берк". Технічна здійсненність проєкту була підтверджена наприкінці 1996 року під час експериментів, проведених на полігоні Вайт-Сендз. Одночасно командування ВМС США розглядає варіант розміщення таких ОТР на борту багатоцільових підводних човнів і ПЛАРБ типу "Огайо" в разі зняття з них ракет "Trident-1".
Експлуатація на озброєнні України:
Перша згадка застосування України ракет ATACMS під час російського вторгнення в Україну з'явилася 17 жовтня 2023 року, коли біло нанесено декілька ударів по аеродромах поблизу окупованих Росією Бердянська і Луганська. Під час удару було знищено дев'ять вертольотів Ка-52, Мі-8 і Мі-24. За даними аналізу супутникових знімків, унаслідок удару, можливо, було виведено з ладу до 21 вертольота.
У квітні 2024 року США передали Україні ракети ATACMS з дальністю до 300 кілометрів. 17 квітня 2024 року на аеродромі Джанкой ракетою ATACMS були вражені компоненти ППО С-300/С-400: щонайменше чотири пускові установки С-400 були знищені.
22 травня 2024 року ракетою ATACMS було знищено батарею комплексу С-400.
У ніч на 15 травня 2024 року було завдано удару ракетами ATACMS з касетною бойовою частиною по аеродрому Бельбек у Криму, унаслідок удару було знищено склад ПММ, 2 літаки МіГ-31БМ і 1 МіГ-29 повітряно-космічних сил Російської Федерації.
23 червня 2024 року Україна випустила п'ять ракет ATACMS з касетними бойовими частинами по російських військових об'єктах прицілювання в районі Севастополя. Одна з ракет була збита і спрацювала над морем у районі пляжу поруч із військовою частиною, де відпочивало багато людей, яких російська окупаційна адміністрація не сповістила про ракетну загрозу. Науковий співробітник Університету Осло в Норвегії та експерт з бойових ракет Фабіан Хоффманн зазначив, що "туристам пощастило, що лише кілька бомб M74 здетонували поблизу пляжу, більшість - у воді".
9 листопада було нанесено удар по 67-ому арсеналу ГРАУ в Брянський області.
25 листопада було нанесено удар по аеродрому “Халіно” в Курський області 8 ракетами ATACMS. Мінімум п'ять з них досягли своєї мети.
Також в Курський області була знищена РЛС 92Н6Е комплексу С-400 і 2 ПУ цього комплексу. Попередньо також уражено батарею С-300/400 в районі с. Долгоє.
