Міфи та реальність: що приховує та які загрози несе північнокорейський спецназ?

Чому нам слід розглянути дану тему?

Північна Корея - одна з найбільш закритих і мілітаризованих країн світу. Чисельність її армії оцінюють у понад мільйон осіб, жінки проходять строкову службу нарівні з чоловіками. Головною ударною силою є артилерія (понад 10 тис. стволів), ядерна зброя (15-60 боєголовок) і спецназ. Останній оповитий таємницею і численними міфами, найчастіше вигаданими різними ЗМІ. Але й те небагато, що відомо, справді, вражає.

26 липня 2023 року Північну Корею з офіційним візитом відвідав міністр оборони російської Педерації Сергій Шойгу. Західні експерти практично одноголосно дійшли висновку, що візит Шойгу в КНДР викликаний прагненням Москви отримати від цієї країни насамперед снаряди до радянських артилерійських систем. Однак є ще один момент, який міг стати темою для обговорень російського військового міністра з його північнокорейськими колегами. У різних джерелах можна зустріти інформацію про те, що на війну проти України готові вирушити північнокорейські спецпризначенці, які мають прекрасний рівень підготовки і «залізну» мотивацію.

СТВОРЕННЯ І НАЙГУЧНІША АКЦІЯ

Прийнято вважати, що перші спецпідрозділи КНДР були створені в 60-х роках минулого століття. Незважаючи на те, що війна на Корейському півострові офіційно закінчилася ще 1953 року, протистояння між КНДР і Південною Кореєю триває досі. Причина проста: КНДР - комуністична та тоталітарна держава, Південна Корея – капіталістична та демократична.

Спецназ КНДР формувався під впливом СРСР і Китаю - корейських бійців навчали інструктори цих країн, за зразком і подобою радянських і китайських спецпідрозділів створювалися спецпідрозділи північнокорейські. Згодом їхній розвиток пішов власним шляхом. Мабуть, найгучнішою операцією спецназу КНДР стала спроба ліквідувати вище керівництво Південної Кореї 1968 року. До речі, почали північнокорейці не першими - спробу ліквідації лідера КНДР Кім Ір Сена південнокорейці здійснили ще 1946 року. Тоді, за словами росіянськіх медіа, гранату накрив собою радянський офіцер, молодший лейтенант Яків Новиченко.

Пізно ввечері 21 січня 1968 року патрульні поліцейські, які охороняли територію президентської резиденції в Чонваде (Сеул), помітили групу людей в уніформі збройних сил Південної Кореї. Один із поліцейських вирішив поцікавитися, що роблять ці військовослужбовці в таку пізню годину в такому місці. У відповідь невідомі відкрили шквальний вогонь, застосували осколкові гранати. До резиденції президента з усього міста стала стягуватися поліція. Незважаючи на велику чисельну перевагу, поліцейські не змогли ліквідувати нападників - ті, прорвавши кілька засловів, змогли втекти.

Пізніше з'ясувалося, що напали на резиденцію бійці спецназу КНДР. У сутичці вони втратили вбитими шістьох осіб, знищивши, за різними даними, від 8 до 14 поліцейських і до 10 цивільних. Один із поранених спецпризначенців, щоб не потрапити в полон, покінчив життя самогубством.

У країні почалася масштабна облава, внаслідок якої було ліквідовано ще 22 спецпризначенців. Два бійці, доклавши титанічних зусиль, все ж змогли прорватися на територію КНДР. Одного з нападників - Кім Сінджо - південнокорейцям вдалося захопити в полон.

Під час антитерористичної операції Південна Корея втратила понад 30 силовиків убитими і 66 пораненими. Загинули також 4 солдати США. На допитах Кім Сін-джо показав, що його група мала атакувати президентську резиденцію, сеульську в'язницю, штаб збройних сил, американське консульство та інші об'єкти.

Спецназ КНДР брав участь на території Південної Кореї в безлічі інших диверсійних операцій, з яких добре відомі акції в демілітаризованій зоні (1992), в Імжин Рівер і Пуйо (1995). Про їхній успіх або провал судити важко, оскільки більша частина матеріалів засекречена.

«Водотоннажність - 325 тонн, міг транспортувати близько 40 бойових плавців-диверсантів, - розповідав про ті події експерт з підводно-диверсійних сил і засобів Райнер Хауссер. - Бойові кораблі Республіки Корея, що володіють надсучасними системами виявлення підводних, надводних і повітряних цілей, не змогли її виявити. Вхідні люки і шлюзова камера були заблоковані. Довелося вдатися до допомоги газового пальника. Коли, нарешті, люки були розкриті, погляду південнокорейських військових постали тіла північнокорейських підводників, приблизно 12 осіб - вони наклали на себе руки. Але кілька десятків спецпризначенців висадилися на узбережжі Південної Кореї»

Північнокорейські бойові плавці, яких виявилося 26, з боями проривалися на територію Північної Кореї. У результаті Південна Корея провела найбільшу спеціальну військову операцію, було задіяно близько 10 тис. військових, не враховуючи поліції, - майже всіх диверсантів було знищено. Тільки один північнокорейський спецпризначенець важкопораненим потрапив у полон. Ще одному вдалося прорватися в Північну Корею.

НЕЗВИЧАЙНА СТРУКТУРА, МОРЕ ЗАВДАНЬ І НАДЖОРСТКА ПІДГОТОВКА

Усі частини спецназу КНДР підпорядковуються двом структурам Міністерства народних збройних сил КНДР: управлінню командування спеціальних частин і розвідуправлінню. Особливістю спецназу КНДР, порівняно з іншими країнами, є те, що до його складу входять кілька типів підрозділів і частин. Частини спеціального призначення Північної Кореї налічують понад 100 тис. осіб. У різний час вони були в принципі різні. Зараз у сухопутних військах це близько 10 бригад снайперів, також 12 легких диверсійних бригад, які мають виконувати операції в глибині фронту противника. 17 диверсійно-штурмових бригад, які займаються тільки тим, що захоплюють якісь певні об'єкти, військові бази тощо. У військово-морському флоті Північної Кореї близько двох бригад спеціального призначення.

Перед спецпризначенцями ставиться величезне коло завдань: ведення розвідки, диверсійні операції у ворожому тилу (організація «другого фронту»), боротьба з ворожими спецпідрозділами на території КНДР, проведення бойових операцій у поєднанні з бойовими діями регулярних збройних сил. Діючи в глибокому тилу ворога, спецпризначенці КНДР повинні атакувати транспортні артерії, аеродроми, військові бази, склади, вузли зв'язку, штаби та багато інших об'єктів.

На практиці дії спецназу можна описати так. Наприклад, отримано завдання - знищити склади з боєприпасами. Після ретельної розвідки першою висувається група зачистки, яка прокладає шлях для інших груп, ліквідує охорону об'єкта. У бій вступає штурмова група, яка атакує об'єкт. Далі в дію вступає група знищення, яка мінує склади.

Поки група знищення займається мінуванням, група збору інформації збирає всю знайдену документацію, робить фото/відео, збирає полонених, важливі матеріали. Група прикриття готується відбивати можливі контратаки противника, сюди входять снайпери. І, нарешті, група загородження забезпечує відхід вищевказаних груп, захищає їх від переслідування.

Про підготовку спецпризначенців КНДР можна дізнатися лише від окремих перебіжчиків, які змогли покинути країну, і з показових відео, які демонструє північнокорейське ТБ. Якщо про спецназ США, Франції, росії та інших країн написано книги, знято фільми, а колишні спецпризначенці нерідко стають консультантами різних бойовиків, то спецназ КНДР – таємниця, що прихована за залізобетонною стіною.

Частина військових експертів стверджує, що спецпризначенці Північної Кореї - звичайні люди з крові та плоті, а всі розповіді про їхні надздібності - черговий міф. Інші наполягають, що підготовка спецпризначенців КНДР сильно відрізняється від підготовки спецпризначенців США, Франції, Китаю та інших країн, оскільки ведеться за особливою методологією. Нібито північнокорейці використовують різні досягнення генної інженерії, біотехнологій і фармацевтики, наприклад, препарати для збільшення сили і швидкості та придушення страху і болю.

Спецпризначенців КНДР навчають витривалості, стрільби з усіх видів зброї (бійці мають точно влучати по рухомій цілі з дистанції 200-400 метрів), рукопашного бою, виживання та багато чого іншого. Наприклад, північнокорейський спецпризначенець повинен успішно долати водну перешкоду завширшки 400 м, але є одне «але» - з крижаною водою.

Особлива увага приділяється метанню різної холодної зброї, рукопашному бою. Базою для нього є тхеквондо в поєднанні з іншими корейськими єдиноборствами. Але якщо це й так, то тхеквондо, яке вивчають бійці, лише частково нагадує те, що ми звикли бачити на спортивних змаганнях. Бійці працюють у повний контакт, один може битися одночасно з десятьма суперниками. Ламання руками і ногами бетонних плит, закручування навколо шиї арматури, стрибки на величезну висоту і все інше - це не тільки показуха, а й можливість вичавити з людського тіла всі його можливості по максимуму.

ПЛЮСИ І МІНУСИ

Після того, як спецпризначенці КНДР «засвітилися» на різних парадах, зарубіжні журналісти одразу зробили висновок, що керівництво Північної Кореї хоче перетворити спецпризначенців на окремий рід військ, на кшталт ВПС або ВМС. Можливо, керівництво країни хоче створити окремий центр спецоперацій, аналог російських ССО. Великою перевагою спецназу КНДР є його численність - від 80 до 120 тис. осіб, тоді як у США - трохи більше 40 тисяч. У таких країн, як США і росія частка спецназу становить приблизно 4% від загальної чисельності збройних сил. У КНДР цей показник понад 10%. Північнокорейський спецназ є важливим стримувальним фактором, який, за баченням росіян, охолоджує надто «гарячі голови» за кордоном від нападу на країну.

Другим плюсом спецназу КНДР є його підготовка і тактика застосування. У разі бойових дій на території Північної Кореї, де складний рельєф і багато підземних комунікацій, десятки тисяч підготовлених для ведення партизанської війни бійців стануть для будь-якого супротивника справжнім кошмаром. У Північній Кореї бійці всіх підрозділів без винятку проходять підготовку для боїв у підземних умовах.

Спецпризначенці КНДР віддані партії та народу і за жодних обставин не здадуться ворогові в полон. У відкритих джерелах можна знайти інформацію, згідно з якою у кожного з них до тіла прикріплений вибуховий пристрій, який у критичній ситуації без вагань буде приведено в дію.

Великим мінусом спецпризначенців КНДР, на думку низки експертів, є відсутність бойового досвіду, набутого в різних куточках світу, чого достатньо в американських, французьких, британських та інших спецпризначенців, і проблеми з озброєнням. Однак інші експерти, навпаки, впевнені, що північнокорейські спецпризначенці мають достатню кількість сучасного озброєння та обладнання.

«Північнокорейські бойові плавці використовують не якісь старі ребризери ІДА-71У, які досі стоять на озброєнні у російських плавців, що охороняють військово-морську базу Кронштадт. Вони забезпечені новітніми дихальними апаратами, засобами підводного руху, апаратурою китайського виробництва. Ці солдати дуже добре підготовлені, набагато краще, ніж плавці ВМФ ерефії. Це справді факт, від цього нікуди не дінешся, і голову в пісок можна засовувати скільки завгодно, але справді це реальність. Не так давно було проведено випробування підводного роботизованого засобу, який називався «Хей», це в перекладі з корейської - «цунамі». Саме цей апарат протягом 59 годин виконував завдання за своєю закладеною програмою, і це завдання було успішно виконано. Глибина занурення цього апарату від 80 до 150 м. Ні в кого немає, а в них є. Плюс до всього, якщо на такий апарат встановити ядерний пристрій, можна атакувати будь-яку військово-морську базу потенційного противника в регіоні - США, Південної Кореї, Японії... будь-яку», - зазначає цей же самий кацапський експерт по КНДР.

ТО ЧИ ВАРТО ОЧІКУВАТИ КОРЕЙЦІВ НА ДОНБАСІ?

Зрозуміло, поява в Україні(не в Курській операційній зоні) північнокорейських спецпризначенців - це малоймовірний, але все ж цілком реальний сценарій. Природно, у цьому питанні більше зацікавлене керівництво КНДР - країна може отримати від росії багато преференцій: вилов риби, доступ до сировини і технологій, бонуси в торгівлі. Також для корейців участь у Вторгненні - це можливість отримати унікальний бойовий досвід і перевірити свій спецназ у справі.