Продовжуємо оглядати головну подію найбільшого американського рестлінгу промоушну у Лос-Анджелісі. Недільна Манія наповнена великими і розважальними матчами!
УВАГА: лонгрід містить спойлери спортивної події. Якщо Ви не знаєте результатів — раджу не читати далі.
День 2. Неділя.
На недільну подію прийшло ще більше народу — тепер вже офіційні дані кажуть про 81,395 чоловік, і це при 70,000-тисячній заповнюваності SoFi Stadium! Сьогодні нас очікують три матчі за титули, один матч з особливими правилами і багато-багато зірок WWE!
Brock Lesnar vs. Omos
Щоб Ви розуміли: Омос — колишній баскетболіст. До речі, вже не вперше складається ситуація, що, не досягши NBA та не збираючись продовжувати професійну кар’єру, колишні гравці переходять у тренувальний табір WWE (WWE Peformance Center) і починають вже працювати на рестлерську кар’єру. Антропометрія нігерійського реслера вражає: 2,21 м та 183 кг чистих м’язів (виглядає Омос досить таки у формі), що для баскетболу робить його непоганим тяжфорвардом чи центровим, а для рестлінгу — хорошим броулером.
А проти цієї машини протистоїть йому інша машина — Брок Леснар, колишній ММА-боєць і той же самий рестлер WWE у минулому.
Забавна історія. Брок — і відкриває Рестлманію. Прям як Сіна. Що означає, що часи та покоління вже змінюються=)
Бій дуже швидкий і відверто кажучи, напівсквошевий (сквош — коли відбувається домінація одного рестлера над іншим в одні ворота). Навіть уявляти не хочу, що коштувало спині Леснара підняти Омоса на себе (ще й декілька разів). І ще й зробити пару німецьких суплексів (кидків через себе).
З одного боку, було зрозуміло, що очікувати щось неймовірне від цього бою буде складно. Обидва рестлери орієнтовані на силові прийоми/удари, Омос виглядав досить органічно у парі з легендарним Ей Джей Стайлзом, а Леснар… Давайте будемо відверті — Леснар був класним саме у тих типах матчів, які дозволяли йому розкритись на повну і використати своє ММАшне минуле — матчі за екстримальними правилами, проти різноманітних скілованих рестлерів і т.д., і т.п.. На диво, аудиторія SoFi Stadium прийняла цей бій напрочуд чудово, і Леснару вдалось підняти на переможний свого опонента.
Перемога: Леснар після утримання
Моя оцінка: ⭐️ (з 5)
Оцінка Дейва Мельтцера (найвідоміший світовий рестлінг-оглядач): ⭐️⭐️⭐️ (з 5)
Підсумок: матч хороший для розігріву і для підняття градусу емоцій у глядачів, хоча жодної рестлерської цінності загалом у собі не несе.
Fatal-4-Way Tag WrestleMania Showcase Women Match: Ronda Rousey & Shayna Baszler vs. Chelsea Green & Sonya Deville vs. Liv Morgan & Raquel Rodriguez vs. Natalya & Shotzi
Знову шоукейз матч, у якому перемагають ті, хто зробив найменший вклад у цьому матчі.
Непоганий швидкий бій, з деякими шикарними ідеями (подвійний шарпшутер Натальї, як триб’ют усій родині Хартів на Грін і Девіль виглядав дуже грізно і був однією з родзинок матчу). Але для цього фатального чотирьохстороннього поєдинку не вистачало, як мінімум, менше метушливості та більше хороших і якісних прийомів. Ніби, як і у чоловіків, було 8 хвилин на те, щоб організувати нормальний поєдинок, з усіма з нього витікаючими наслідками, але, на жаль, скористались цим не всі. Однак, командна робота Лів та Ракель, а також Челсі та Соні на рингу пройшла на ура і деякі хай-флай прийоми заходили на “ура”.
Зрештою, віддати перемогу Роузі та Базлер, які абсолютно нічого не зробили у поєдинку, було дивним рішенням, але просувати тандем колишніх ММА-шниць потрібно. А тому — перемога за ними.
Перемога: Роузі та Базлер підкоренням після захвату армбар у Роузі
Моя оцінка: ⭐️⭐️¾ (з 5)
Оцінка Дейва Мельтцера (найвідоміший світовий рестлінг-оглядач): ⭐️⭐️½ (з 5)
Підсумок: шоукейзи не варто розглядати, як щось особливе, цей матч був абсолютно таким самим для публіки. Декілька хороших прийомів, декілька непоганих командних моментів, армбар Ронди. Ось і все.
Triple-Threat Match for WWE Intercontinental Championship: Gunther © vs. Sheamus vs. Drew McIntyre
Насправді, цікаво бачити, в яку машину перетворився МакІнтайр після 2009-го року. А Шеймус і ніби зовсім не змінився з того часу.
Хороший та якісний матч з точки зору психології: МакІнтайр та Шеймус сконцентрувались на внутрішній боротьбі між собою та влаштували запеклу боротьбу, у яку Гюнтер втручався тільки для того, щоб зробити свій власний перформанс і розбити цей шалений двобій поглядів, чопів та відвертого вибивання духу одне з одного.
Єдине питання, яке виникає: чи заслуговував цей матч п’яти зірок, як це зробив Мельтцер? П’ять зірок, які ще 10 років тому ставились не в кожному другому матчі, а реально у неймовірно виключних випадках. З 1997-го року і по 2011-ий (те саме Літо Панка і хоча трохи незграбний, але неймовірно хвилюючий та фантастичний бій Сіни та Панка за титул WWE) усього 1 матч заслужив п’ятірку! А тут тільки за одну подію, хоча й найголовнішу у WWE їх цілих 2, причому обидві не за основні титули!
Моя думка: це залізобетонно сильний, юзер-френдлі матч потрійної загрози для перегляду, зіграний шикарно, як за одиночним протистоянням, так і кінцівкою (Гюнтер вчергове просто викрав у двох егоїстів свій титул). Але для того, щоб усе склалось в одне ціле, матчу не вистачало, принаймні, динаміки (відверто просідає декілька разів за розвитком) та хоча б 1-2 хороших поворотів. Лінія Шеймуса і МакІнтайра, без слів, шикарно побудована. Реакція на ірландця у публіки — відверто вибухова.
Але відчуття деякої порожнечі після фінішу все ще залишається.
P.S. Скоріш за все, це останній матч МакІнтайра у WWE, враховуючи те, що він прибрав усі згадки про компанію з соцмереж і збирається йти вдруге звідти.
Перемога: Гюнтер після утримання МакІнтайра, все ще Інтерконтинентальний чемпіон
Моя оцінка: ⭐️⭐️⭐️⭐️ (з 5)
Оцінка Дейва Мельтцера (найвідоміший світовий рестлінг-оглядач): ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ (з 5)
Підсумок: захоплюючий та дійсно цікаво побудований трійник за чемпіонство, але без ефекта “вау”. Можливо, варто було би спробувати матч з драбинами?
WWE Raw Women’s Title: Bianca BelAir © vs. Asuka
Мені сподобалась робота Б’янки. Мені сподобалось, як відпрацювала цей матч Аска. Дуже непогано задіяли косу у БелЕйр. Тут тобі і хай-флай, і звичайний класичний рестлінг, і суплекси поза рингом, і сабмішени від Аски, і непоганий арсенал прийомів від обох рестлерок. І відверта посмішка “вбивці” у Аски. Можливо, це не найкращий матч, який був виконаний технічно, деякі брудні моменти було помітно. І все ж для бою за чемпіонський титул, цей бій було зроблено і виконано на хорошу і справедливу “добре”. Без хвостів і без “натяжок”.
Перемога: БельЕйр після утримання, все ще Чемпіонка RAW серед жінок
Моя оцінка: ⭐️⭐️⭐️⭐️ (з 5)
Оцінка Дейва Мельтцера (найвідоміший світовий рестлінг-оглядач): ⭐️⭐️⭐️¾ (з 5)
Підсумок: хороший робочий матч за чемпіонство, який я добре оціню за старання та непогані спроби додати фарб у нього.
The Miz vs. Shane McMahon/Snoop Dogg
Навіть коментувати це не хочеться, якщо чесно. Міз не може вийти на поєдинок проти Шейна О’Мака, який свого часу не побоявся стрибати з 6-тиметрової клітки на Андертейкера у матчі Пекельної Клітки (Hell in a Cell), і який сюжетно ще й травмує ногу. Після цього виходить Снуп, якогось дива косплеїть фінішер Скали People Elbow і утримує Міза. На хвилинку, Міз, знову ж таки, з великими регаліями і вірний своїй компанії майже 20 років. Діч.
Перемога: Снуп Догг після утримання
Моя оцінка: DUD (матч не має цінності) (з 5)
Оцінка Дейва Мельтцера (найвідоміший світовий рестлінг-оглядач): ⭐️ (з 5)
Підсумок: Що. Нам. Тільки. Що. Показали. І головне — навіщо? Як комедійний сегмент — це жахливо. Як реверанс до Рока і чисто зірковий сегмент — абсолютно непевно. А головне, навіщо туди вплели Шейна, якого батько і зовсім не хотів бачити до останнього часу в сюжетах компанії? А найголовніше — за що поставив цілий балл Мельтцер?
Hell In A Cell Match: Edge vs. Finn Balor (aka “The Demon” Finn Balor)
Якби ж то було розуміння, що дав і Еджу, і Фінну цей матч… Поясню. Hell in a Cell, або ж, колись з подачі Белкіна, матч в Пекельній Клітці, це матч зі спеціальними умовами, де обидва рестлера починають у залізній клітці, яка покриває увесь ринг і трохи за його межами. Висота цієї споруди — десь 6 метрів. У цьому матчі нема ні дискваліфікацій, ні вилучень, перемога — лише утриманням або підкоренням, а також можливе використання певної зброї чи підручних засобів проти одне одного.
Для Рестлманії останнім часом найкращий способ якось додати перчинки у саму подію — це якраз використати матч Пекельної Клітки. На відміну від AEW і багатьох інших промоушинів, WWE давно майже не працює з хардкорним і тим паче, ультравайоленсовим рестлінгом, як таким. Тобто, крові сюжетно (за допомогою блейдінгу — самовільного порізу лоба) чи якихось дійсно жорстоких ударів Ви майже не побачите. Навіть на спеціальних шоу, де матчі за екстремальними правилами. Але Hell in a Cell матчі для найголовнішої події у рестлінгу — це була справжня прикраса. У свої останні роки кар’єри, Андертейкер, наприклад, провів таких два — з Тріпл Ейчем і з Шейном Макмехоном.
Але навіть ті матчі якось сильно відрізнялись за екстрімом, який був влаштований на матчі Еджа та Белора. По-перше, одразу пішли в хід палиці кендо — і за один з ходів, коли Еджа Белор заблокував цими палицями, що той не міг ворухнутись, неможливо було не віддати плюсик. По-друге, пішли в хід столи. По-третє, коли після проламаного стола, Едж запустив в Фінна драбину, відкрилась не сюжетна, а вже справжня рана на лобі у останнього. Після цього (і після того, як Белора оглянули лікарі), темп поєдинку загальмувався дуже сильно і споти стали максимально безпечні.
Хоча і скрін вище доводить, що була спроба зробити неймовірний стрибок з клітки.
Перемога: Едж після утримання
Моя оцінка: ⭐️⭐️⭐️ (з 5)
Оцінка Дейва Мельтцера (найвідоміший світовий рестлінг-оглядач): ⭐️⭐️⭐️¾ (з 5)
Підсумок: відверто кажучи, екстрім-матчі мають великі проблеми з нормальним пропрацюванням сюжету. Із 100 таких матчів, лише одиниці закінчують з дуже хорошими оцінками, бо хороший хардкорний матч, це не тільки купа сміття і проломані столи на рингу, це ще і вміння показати це так, щоб все це можна було дивитись із задоволенням. Матч Еджа і Демона Белора був робочим, непоганим у декількох епізодах і залізним середняком, але відверто слабким на фоні багатьох “нехардкорних” боїв Манії, а після травми Фінна — і зовсім зчахлим.
Undisputed WWE Universal Championship: Roman Reigns © vs. Cody Rhodes
Насправді — сильний мейн-івент за всіх можливих обставин, який був замазаний незрозумілою кінцівкою. Давайте розбиратись.
Все про переможця кричало до Манії. Кожен казав, що нарешті шалений 2+ річний стрік Рейнса має бути перервано. І який же кандидат! Коді Роудс, який повернувся до WWE, повернувся дуже гучно, з шикарними матчами з Роллінзом, з неймовірним бекграундом (нагадаю — йшов він відверто в нікуди з WWE, і не було тоді ні образу Американського Кошмару, ні висвітленого волосся, спроба зробити з нього косплей Девіда Боуі відверто провалилась, абсолютно безвихідна ситуація у розвитку персонажа вилилась у те, що Коді покинув компанію зі скандалом). Справжній конкурент для Романа!
Але починаючи дивитись головну подію неділі та усієї Манії, я починав з кожною секундою сумніватись у тому, а чи дійсно усі думки були справедливі щодо майбутньої перемоги Роудса.
По-перше, виходи рестлерів.
Коді виходив перший. Це і не дивно — претендент виходить першим. І… абсолютно стандартно. Будь-який його вихід на AEW був майже, якщо не таким самим, як і цей на Рестлманії. Звичайно, запрошувати гурт, який виконав тему Роудса — Downstait, вдарило би по репутації компанії — бо лайвом колектив звучав настільки погано на AEW Revolution 2020, що це тільки би більше закріпило відчуття, що Роудс — усього лише претендент, а не потенційний переможець та власник Незаперечного чемпіонства WWE!
А потім виходив Рейнс. Точніше… спочатку була невеличка клавішна увертюра. Десь хвилини на 3-4. І тільки потім був САМ ВИХІД.
Я категорично раджу це подивитись. Бо це був справді вихід, достойний чемпіона, який відверто сплутав усі карти всім, хто вболівав за Коді.
Роман виходив у супроводі свого менеджера, Пола Хеймана (на секунду — одного з найкращих менеджерів WWE) та тілоохоронця Соло Сікоа. Усе це — угруповування Bloodline. Весь цей перформанс давав знати, що за цим всім стоїть справді чемпіонська кров і що саме Роман Рейнс володіє об’єднаними титулами (а основним титулом і поготів більше 2 років).
Матч почався…
Ну, якщо навіть прибрати усі муви та гримаси Романа на початку (“ПРИЙМИ МЕНЕ!” від Рейнса, все ж таки, прозвучало дуже епічно на початку поєдинку — та й де Ви ще побачите, щоб прям перед стартом бою, ще й щось в мікрофон говорив чемпіон), сам бій вийшов не те, що трилером, а прям справжньою драмою від початку і до кінця. І Рейнс, і Роудс були шикарні. Тут тобі і Роудс, який намагається перебороти усі пакості всієї двіжухи Бладлайн та охоронця Соло (за що, останній, все ж таки був вилучений з рингу)…
І проламаний стіл, який вже стає класикою у таких змаганнях.
І втручання братів Усо у поєдинок, яких відігнали… новоявленні чемпіони Кевін Оуенс та Семі Зейн! Цікаво, чи будуть об’єднуватись потім Оуенс та Зейн з Роудсом?
І абсолютний накал пристрастей, коли кожен з рестлерів був на волосину від перемоги, але в останній момент інший відривав плече від рингу…
І от здавалось би, що могло би зруйнувати цей шалений поєдинок, який тримав у напрузі від початок і до майже завершення?
Ще. Одне. Втручання.
Тобто, Соло Сікоа, який був вилучений з рингу (!), повертається на ринг у капюшоні (!!) і його ПОМІЧАЄ РЕФЕРІ, КОЛИ ВІН Б’Є РОУДСА (!!!). Рейнса не дискваліфікують! Рейнс утримує Роудза і виграє поєдинок!
У мене питання: навіщо? Якщо треба тримати далі чемпіонський відтинок (рейн) Рейнса, то невже так важко дати чисту перемогу? Якщо ця перемога, як справжнє хільство, мала бути брудною у Романа та Бладлайн — чому би просто не дати в кінці поєдинку його ще раз забити Усо? Чому би самому Роудсу десь за рингом не наштовхнутись на того ж Сікоа в якості глядача? Чому би просто тоді не завершити усе дискваліфікацією? Чому все це так сталось?
А Рейнс, утримавши Роудса, йде з рингу неймовірною ходою переможця. Адже переможець, як то й заведено, має бути лише один. І сьогодні це — лідер Бладлайна, до цієї Рестлманії майже непереможного угруповування. Він і продовжує утримувати далі свій неймовірний стрік із захистів титула.
Перемога: Рейнс після утримання, все ще БЕЗЗАПЕРЕЧНИЙ чемпіон WWE
Моя оцінка: ⭐️⭐️⭐️⭐️½ (з 5)
Оцінка Дейва Мельтцера (найвідоміший світовий рестлінг-оглядач): ⭐️⭐️⭐️⭐️½ (з 5)
Підсумок: прикро. Дійсно, окрасу Манії було зіпсовано дуже дивною кінцівкою. Бо розвиток сюжету Коді проти Бладлайна, продумати буде можливо. І скоріше за все, Рейнс, таки комусь віддасть титул достатньо скоро у цьому році — до 1000 днів утримання залишилось небагато, а обігнати Бруно Саммартіно, який тримав титул майже 8 років — абсолютно нереально і неправильно комерційно — все ж таки, на дворі не 1970-ий рік. А от чи буде це Коді? Зрештою, кожного року покористуватись головним титулом давали певній зірці з певним прицілом на успіх: це був і Шеймус, і Міз, і Деніел Брайан, і Роллінз, і Стайлз, і Джиндер Махал (коли була спроба прощупати індійський ринок), і Кофі Кінгстон, і Біг І. Чи зможе Коді колись таки витягнути свій щасливий квиток? Час покаже.
Підсумок неділі: у неділю всі власники титулів захистили їх, рестлінгу і реально дуже якісних матчів стало менше, а от питань залишилось багато. І, судячи з того, що раніше Рестлманія закінчувала низку сюжетів, які йшли до неї, зараз Голівудська 39-а Манія, лише більше підігріла інтерес до майбутніх сторілайнів. Але за місяць буде Backlash, легендарне шоу з історією — на якому обов’язково продовжиться шоу! Яким ми його любимо.
Друзі, велике прохання: підпишіться і підтримайте ком’юніті Wrestling Ukraine, завдяки якому рестлінг українською мовою продовжує існувати і завдяки яким всі фанати цього спортивного шоу мають можливість дивитись випуски WWE та AEW, а також багато фільмів та серіалів про рестлінг українською мовою! Адже саме з їх підтримкою, ми підтримуємо український контент!
Telegram: https://t.me/wweDre
Youtube: https://www.youtube.com/@wrestlingukraineua/
