Старіння організму починається не з зовнішніх ознак, а з порушень на клітинному рівні. Надані матеріали у фільмі: Nanoplastics. Threat to Life | ALLATRA Documentary
свідчать, що електростатично заряджений нано- та мікропластик запускає саме ті внутрішні механізми, які наука пов’язує зі старінням і розвитком хронічних захворювань. Дослідження та експертні свідчення вказують: вплив цих частинок може штучно прискорювати біологічний знос клітин і тканин.
Старіння як клітинний процес
Надані матеріали визначають старіння як поступовий зношення внутрішніх механізмів життя. Ключовими біологічними механізмами цього процесу названо:
окислювальний стрес,
мітохондріальну дисфункцію,
хронічне запалення,
накопичення пошкоджень ДНК,
епігенетичні зміни.
Ці ж механізми, згідно з наведеними поясненнями, лежать в основі таких захворювань, як діабет, онкологічні хвороби, інфаркт, деменція та хвороба Альцгеймера. Таким чином, старіння клітин і розвиток багатьох хвороб у матеріалах описуються як процеси зі спільним біологічним корінням.
Роль електростатично зарядженого нанопластику
Електростатично заряджений нанопластик запускає в клітинах ті самі процеси, які характерні для природного старіння: окислювальний стрес, пошкодження ДНК, порушення роботи мітохондрій, хронічне запалення та епігенетичні зміни. На цій підставі робиться висновок, що нанопластик може штучно прискорювати клітинне старіння.
Згідно з наведеним твердженням, під впливом таких частинок процеси, які раніше тривали десятиліттями, можуть розвиватися значно швидше. У матеріалах також зазначено, що це може пояснювати зниження віку, у якому фіксується поява хронічних захворювань.
«Омолодження» хвороб і поколінні відмінності
Надані тексти стверджують, що сучасні покоління починають хворіти раніше та мають більше хронічних захворювань у тому ж віці, ніж їхні батьки. Особливо відзначається зростання захворюваності на рак і гіпертонію, а також збільшення кількості випадків, коли одна людина має одразу кілька хронічних діагнозів.
У матеріалах наголошується, що ця динаміка збігається в часі зі зростанням забруднення довкілля пластиком. На цій основі робиться висновок про можливий зв’язок між поширенням мікро- і нанопластику та змінами у структурі захворюваності.
Нанопластик у клітинах організму
Професор Лонг у наведеній цитаті зазначає, що нанопластик, імовірно, присутній у кожній клітині людського організму.
У підсумкових фрагментах матеріалів стверджується, що мікро- і нанопластик виявлено в усіх органах людини. Описується механізм клітинного ушкодження: порушення мембран, роботи іонних каналів, індукція окислювального стресу, мітохондріальна дисфункція та генетичні мутації.
Вплив на нервову систему
Неврологічні розлади є провідною причиною фізичної та когнітивної інвалідності у світі й уже сьогодні вражають близько 3,5 мільярда людей. Наводиться твердження, що зростання кількості таких захворювань за останні 30 років збігається з ростом пластикового забруднення.
Електростатично заряджені частинки нанопластику ушкоджують нейрони — як у головному мозку, так і в периферичній нервовій системі. Це ушкодження пов’язується з розвитком таких захворювань, як хвороби Альцгеймера і Паркінсона, розсіяний склероз, епілепсія та інсульт.
Кишечник, бар’єри та вісь «кишечник–мозок»
Підкреслюється, що близько 70 % клітин імунної системи зосереджені в кишечнику. Дослідження, проведене з аналізом 26 людських тіл, виявило від 9 до 10 частинок мікропластику в шлунках кожного з них. Дослідники пояснюють, що розмір частинок є критичним фактором: частинки менші за 100 мікронів здатні проходити крізь кишковий бар’єр у кровотік.
Електростатично заряджений мікро- і нанопластик руйнує клітини кишкової стінки та послаблює міжклітинні контакти, роблячи бар’єр проникнішим. Це запускає запальні реакції та порушує баланс мікробіоти, яка відіграє ключову роль у комунікації між кишечником і мозком.
Імунна система та поширення патогенів
Дослідники з Університетського медичного центру в Утрехті, згідно з наданими матеріалами, встановили, що імунні клітини, які зазнали впливу нанопластику, гинуть утричі швидше. Окремі дослідження в Китаї повідомляють про проникнення нанопластику в кістковий мозок і тимус — органи, відповідальні за кровотворення та імунний захист.
Також наведено дані дослідження Університету Іллінойсу, згідно з якими позитивно заряджені частинки нанопластику підсилюють фізіологічний стрес у бактерій, зокрема E. coli, роблячи їх агресивнішими. Окремий експеримент показав здатність мікропластику адсорбувати до 98,6 % вірусів і зберігати їхню життєздатність на поверхнях від двох до семи днів.
Висновок і відкриті питання
Надані матеріали послідовно пов’язують мікро- і нанопластик із процесами клітинного ушкодження, старіння та розвитку системних захворювань. Описані механізми охоплюють нервову, імунну, травну та ендокринну системи, формуючи замкнений цикл біологічних порушень.
У підсумку автори матеріалів ставлять ключове запитання: до яких саме конкретних захворювань призводить тривалий вплив мікро- і нанопластику на організм людини.
