швидкоплинна подорож коридорами пам'яті. грудень 2022
минуле по частинах, частинках фотографій збирається у пазл
ось у шафі лежать кросівки, в яких ти падала з велосипеду
ось зала твоєї квартири, в дитинстві ти любила тут розкидувати колготки
подивись, що залишилось
хвилею вибило вхідні двері квартири і це більше не те місце, звідки так хотілось втекти
радше місце, куди хочеться тепер волонтером
будь-який уявний маршрут в голові закінчується осколком ракети
це точно було моїм містом?
це точно тут я вперше поголила голову, закохалась, втратила цноту і розвалювалась на частини, намагаючись закінчити школу?
це точно було моїм домом?
від школи дай боже, щоб хоч щось залишилось,
волосся відросло і я набула нових форм,
залишилась одна єдина мрія:
щоб місто бодай колись мене зрештою прийняло.
