Авторка: каріна
Редакторка: Віка
Мізогінію, мабуть, у своєму житті відчували кожна та кожен, адже нею просякнута вся наша масова культура, її турботливо в нас виховують батьки, суспільство та і все навкруги.
Так що ж це за явище, "вигадане" феміністками?
Мізогінія – це зверхнє ставлення, зневага та огида до жінок та всього "жіночого".
Рожевий колір вважається чимось дівчачим, плакати – соромно, бути романтичною – смішно, мастити губи помадою – фу, жіночий колектив – "зміїне кодло", жінки тільки й думають про плітки та про чоловіків, усі баби стерви, будь-яка мама – #яжемать без поваги до інших, жінки далекі від точних наук, а їхня справа – готувати та прибирати.
Усе це ми чуємо та бачимо ледве не щодня із самого дитинства. Жінки вважаються другими сортом, а їхня поведінка (будь-яка) – приводом ще раз висміяти їх. Можна мати безліч цікавих захоплень, професію мрії, заробляти багато грошей, дослужитися до поважної посади, мати люблячу сім’ю, або навіть не думати про неї, але ти все одно будеш тією самою *(вставити будь-який епітет, який висміює)*. Ми звикли, що будь-яка дія, зроблена жінкою, може бути виставлена на сміх, або отримає зневажливий коментар.
Можна подумати, що ця проблема стосується лише старомодних людей, які слово "толерантність" вважають чумою, але приклади мізогінії – скрізь. Один і той самий контент здобуває різне охоплення: чоловік, який фарбується збере величезну авдиторію фанатів та фанаток, а жінка так і залишиться із сотнею переглядів. Якщо чоловік повідомить, що бити жінок – погано, то він краш і здобуде натовп фоловерів, жінку ж очікує критика та звинувачення в тому, що вона робить недостатньо, не згадала про це і взагалі про це вже казали мільйон разів. Політики – справжнє обличчя держави, а про політикинь ніхто й не згадає.
Якщо бути жінкою – це соромно, то зовсім не дивно, що жінки намагаються захисти себе і відхреститися від свого грішного походження. Саме тому в дитинстві "дружити з хлопчиками більш цікаво", "хлопчачі іграшки більш круті", "рожевий колір – ніколи не вдягну", а "плачуть лише противні дівчиська". Ця внутрішня мізогінія є інструментом самозахисту, який ми використовуємо, щоби не вибиватися із суспільства. Коли все, що ти робиш – нікчемне, твої досягнення нівелюються твоєю статтю, то єдине, що залишається – відмежуватися від тих, кого висміюють. Відмежуватися від жінок. А як це зробити найкраще? Так, стати на бік тих, хто сміється.
Ми всі сміємося з жартів про тещу та блондинок за кермом, вважаємо, що існує лише чоловіча дружба і всіх жінок обзиваємо безкінечними слюрами. Внутрішня мізогінія може проявлятися й не так явно, наприклад вважати себе "не такою як усі інші дівчата".
Мізогінія це те, у чому ми виховуємося, і не треба себе винити за неї: важливо усвідомлювати, ловити себе на ній та рефлексувати. Позбавитися від неї повністю – важко, адже ми живемо у світі повному стереотипів щодо жінок і це є дієвим засобом захисту самої себе.
