Це спеціальна стаття, яку я буду скидати всім, кому мені буде ліньки пояснювати, але вони мене зацікавлять настільки, що я матиму бажання поворушити пальцем і скинути це посилання.
Усі феміністки ненавидять чоловіків?
Ні. Фемінізм не має на меті “ненависть до чоловіків”. В цілому, феміністкам байдуже на чоловіків. Рух розглядає їх як частину патріархальної системи. А ще як загрозу. Бо в патріархальній системі “нормальна поведінка чоловіка” — це така поведінка, яку можна вважати загрозливою і небезпечною для жінки.
Не всі чоловіки - такі.
Теоретично, не можливо, щоб прям “всі” були такі. Але, на жаль, у муділ на лобі не написано “муділа”. Чи “гвалтівник”. Чи “буду тебе бити”. Чи ще щось. Тож…
А чоловіків теж принижують/ґвалтують/утискають.
Так, це так. Мені, як людині — прикро, що вам доводиться з таким стикатися. Фемінізм же в цьому випадку скаже: “Ну так. А ви що хотіли? Патріархальна система так і працює — задавити слабшого, принизити, показати свою силу. Наразі ви виявились слабшим. Це норма системи в якій ви живете. Яку ми хочемо змінити. І яку боїтеся змінювати. Бо в ній навіть найслабший чоловік все одно сильніший за жінку. Такий розклад вас влаштовує.”
*А ще зазначу, що принижують/ґвалтують/утискають чоловіків в абсолютній більшості інші чоловіки. Соу. Маємо, що маємо.
Чому фемінізм не бореться за чоловічі права і проти їх порушення?!
А чому він має це робити? Так, патріархат калічить обидві статі. Так, чоловіків він теж змушує “жити за його правилами” — і далеко не всі вони приємні чи хоча б адекватні. То робіть з цим щось. Міняйте. Створюйте спільноту. А фемінізм — це виключно жіночий рух про жінок і для жінок. Крапка. Тут немає різночитань.
Я за “нормальний фемінізм”, а не отакий радикальний?
На жаль. Патріархат — це система. Буквально система життя кооооожного індивіда у світі. І щоб його змінити потрібні радикальні зміни. Інакше — це не спрацює. Не радикальний фемінізм — це як стояти на розпеченому вугіллі у шкарпеточках. Тобто, зміни наче є — але вони настільки не суттєві, що жар все одно припікає ступні. Можливо, навіть болючіше ніж без них.
Чоловіки профеміністи - існують?
Я — оптимістка. Тому хочу вірити, що десь і справді існують.
Але мені ще жодного разу не траплялося такого зустріти. Навіть якщо чоловік говорить і робить якісь правильні штуки. Підтримує тебе та ідеї фемінізму. Рано чи пізно він вжариться на чомусь банальному. Почне бубоніти, що ти маєш готувати вечерю гарячу. І що діти мають виховуватись мамою, а батько — то раз на тиждень покатати на шиї. Чи “чому ти не купила подарунок моїй бабусі від мене? Ти ж маєш знати коли в неї день народження”. Тобто вимагати “обслужити його, бо вона ж прикручена до чоловіка, а в тебе ні, значить ти — зобов’язана”.
І це навіть не їх пряма вина. Бо вони росли й отримували ЧГС (чоловіча гендерна соціалізація). Я думаю, що з чоловіком який реально хоче стати профеміністом просто після кожного такого випадку треба сідати та говорити: чувак, оце що ти несеш — патріархальна дічЬ. Не роби так більше. Лупаймо цю скалу, що робити.
*До речі, як і жіноча фізіологія не скасовує мізогінії. І навіть приналежність до феміністичного руху не скасовує. Хоча і суттєво підвищує шанси на її мінімізацію.
Жінкам не можуть платити менше, бо інакше тільки б їх і брали на роботу, адже це - вигідно економічно.
В цілому, в цьому є сенс. І це навіть трохи правда. Саме тому в нас немає проблем з фемінітивом “вчителька”. А от “директорка” — то кіпіш і пічаль. Бо низькооплачувані професії тісно вкоренилися за жінками.
По-друге, ось статистичні дослідження:
Вони не секретні. Укрстат їх публікує регулярно.
Аргумент “це, тому що я на будівництві працюю та отримую 25, а ви в офісі 5 от звідти й різниця” — не приймається. Бо, по-перше, будівництво — часто сезонна робота, а значить то на то і виходить за рік. По-друге, статистика для того і придумана, щоб робити середню вибірку з усіх професій і показувати середній розріз усього суспільства. Там не просто беруть десять перших трапившихся людей і питають “А скільки ти заробляєш?”. Там є розрахунки й складні коефіцієнти. По-третє, так, статистика — це елемент маніпуляції. Часто-густо.
Але. Ти приходиш додому і в кращому випадку сміття виносиш. А вона працює “другу зміну” — поїсти, прибрати, попрати, дітей вигуляти, помити посуд і нагадати тобі, що ти забув подзвонить все тій же бабулі та привітати її зі святом. І за це ні ти, ні держава, ні секретний фонд таємного фінансування жінок планети їй не платять. Тобто, працює вона вдвічі більше. А отримує — в ідеальному світі — так само як ти.
Ще почитай про “рожевий податок” та індустрію краси, яка буквально з усіх щілин тисне на жінку та вимагає від неї чогось нового. Звісно, не задарма.
Це ваш природні обов’язки “ви ж жінки”.
По-перше. Де мамонта дів? Не тягне природно зарубати якогось тигра, що хоче залізти в печеру?
По-друге. “По природі” це стало десь коли перші люди почали жити не всім племенем, а окремими “домогосподарствами” і з’явилось поняття приватної власності. Тоді й жінок стали записувати у “власність”. І вважати, що вони щось “зобов’язані”. А ще тоді ж придумали смішну тезу про “цнотливість” і “полігамність чоловіків та моногамність жінок”. Спойлер. Це все повна маячня. І якщо ти досі намагаєшся виправдати свою лінь оцим гімном динозавра, то тебе просто ще рано випускати в сучасне суспільство. Раджу ізолюватися й звернутися до психотерапевта.
За що борються сучасні феміністки?
За те, щоб права і можливості не залежали від форми геніталій. За те, щоб мати право спокійно і без вереску усього навкруги вибирати — сімейне життя, кар’єра чи і те, і інше. За те, щоб їхні тіла перестали вважати товаром. За те, щоб їх перестали звинувачувати у “зваблюванні” маніяків і асоціальних елементів. За те, щоб будь-якого ґвалтівника називали “асоціальним елементом”, бо з моменту вчинення злочину людиною воно більше вважатись не може. Так, навіть якщо “у школі дали гарні рекомендації”.
Бонус. Питання, яке часто транслюють саме жінки до феміністичного руху:
А я от не хочу кар’єру, роботу, права. Я хочу сидіти на шиї і “жить красіво”.
Тю, сонце, так у чому проблема? Фемінізм не вимагає від тебе “жити правильно”. Це чисто патріархальна заморочка, запевняю тебе.
Єдине, чого вимагає фемінізм — поваги до жінок та прав для них. От і все.
А як далі тим всім розпоряджатись — твоя воля. Хочеш варити борщі та народжувати дітей — класно! Ти станеш відмінною матусею, я впевнена! Хочеш завоювати всі медалі з боксу? Покажи їм там всім! Я за тебе вболіваю! Хочеш стати супер-босом корпорації! Крута ідея! Ти зможеш це, я в тебе вірю!
І що найкраще, коли тобі набридне стежка, яку ти вибрала (якщо набридне), то ти… можеш стати ким завгодно! А можеш взагалі нічого не робити — сидіти та споглядати як хмаринки пропливають небом і жодна жива душа не має права до тебе пристібуватись з питанням “А чи ти вже наварила борщі?” чи “А як же твій бізнес, ти зобов’язана бути на 100% всередині!”
Ось це і є фемінізм — свобода і права, повага і розуміння своїх бажань, сестринство і підтримка.
