Коли Соня туди увійшла, в неї зразу похололо всередині від захвату. Це була просто казкова оранжерея – справжній витвір мистецтва. Затишне приміщення зі скла та ажурного металу оливкового кольору нагадувало прозору скриньку, сховану в глибині саду. Крізь високі панелі лилося м’яке денне світло, висвічуючи кожну порошинку, що танцювала над плетеними кріслами та стопками старих книг. Соня зробила крок усередину, і вологе повітря, просякнуте ароматом розігрітої зелені та квітучих орхідей, миттєво огорнуло її плечі.
Їй знову зробилося млосно – надворі стояла погода, яка буквально змушувала постійно відчувати збудження. Її будила ранкова літня спека, що ще більше починала лютувати до полудня і наче хотіла спалити все дотла. А за нею в обід розпочиналась гроза, яка огортала землю прохолодою.
Ранкове сонце нагадувало їй збудження, яке спочатку приємно огортало все тіло, а потім, до 12-ї – ставало просто нестерпним, так що понад усе хотілося розрядки. Соні пощастило народитися чутливою і збуджувалась вона моментально від всього, що було поруч. А ще пощастило потрапити в руки Марго, яка знала, що із цим даром природи робити. В неї ніколи не було проблем зі збудженням та доведенням себе до піку. Достатньо було декількох дотиків пальців до її великого, розміром з полуницю, клітора і Соню накривав феєричний оргазм.
Разом із вмінням збуджуватись природа нагородила її тіло мало не роботизованими інстинктами – в Соні не пробуджувалась хіть перед непорядними чоловіками. Вона, наче самиця, відчувала за запахом – з ким не варто спати. Її перший хлопець, Саша, виявився саме таким. В свої 17 Соня вже знала, що збуджується від книг, фільмів, фантазій і дотиків. Але перший поцілунок із Сашею не приніс їй навіть натяку на збудження – вона просто стояла і ніяковіла від того, що звична гаряча лоскотна хвиля не опускається з сонячного сплетіння вниз. В неї було відчуття, що вона цілує холодну рибину. Інтуїція не підвела – Саша швидко кинув її і захопився Аліною. Якій потім зробив дитину і в грубій формі послав. Аліна на нервах втратила дитину і потім ще півроку лікувалась в психлікарні.
Тоді Соня не подумала, що володіє таким гарним даром передбачення мудаків. Та потім був Макс, якому достатньо було підійти ззаду, покрити кількома поцілунками шию, накрутити соски – і оргазм був моментально. Після Макса вона познайомилась в консерваторії із піаністом Артемом, про якого ходили чутки, як про надзвичайного коханця. З ним знову було відчуття холодної рибини. Потім виявилось, що всі його сексуальні здібності – це його ж і перебільшені вигадки, про що їй повідомили на потоці. Після Артема був саксофоніст Костя, тихий і мовчазний, на якому вона ладна була жити. Потім – Віктор Сергійович, власник автосалону, який пропонував стати його коханкою і з яким інстинкти теж спали. Коханкою Віктора Сергійовича стала Марина, яку разом з ним накрили спецслужби за контрабанду наркотиків в автомобілях, привезених з Європи. Зіставивши факти, Соня зрозуміла – їй дісталось просто магічне тіло. «Якби ще в тебе так була інтуїція, куди не варто гроші вкладати – ціни б тобі не було», – говорила Марго, заздрячи білою заздрістю.
І ось в цій шикарній оранжереї інстинкти знову прокинулись – Соня не розуміла, чому так збуджується від сонячного світла, декоративного фонтанчика та зручних диванів зі столиком. Власне, це була оранжерея її сусіда по дачі – чи то ландшафтного дизайнера, чи то художника. Але все в ній було виплекано з таким смаком, що в ній прокидалась млість. Вперше в житті тіло говорило: тут щось має статися.
Самого господаря оранжереї вона ніколи не бачила, бо батьки купили дачу лише рік тому. Цього літа Соня вирішила відпочити біля річки, куди запросила Катю, Аню і Алю. Вони мали прибути за тиждень, а поки Соня насолоджувалась блаженною самотністю – рано вставала, купалась оголена в річці, поки ніхто не бачив, у спеку ходила відсипатись. Та потім їй стало цікаво, що робиться на сусідній дачі, яка стоїть пусткою. Соня пробралась туди, перелізши через паркан. На скляній будівлі не було ключа, тож зайти вдалося відразу.
Соня сіла на диванчик і не могла зрозуміти, що з нею коїться. Збудження накрило її з такою силою, що вона мимоволі запустила собі пальці під трусики. Клітор знову збільшився до розміру полуниці і Соня почала ковзати по ньому пальцями, важко дихаючи. Оранжерея наповнилась звуком хлюпання вже не тільки з одного фонтану – так хлюпали її пальчики. Вона розсунула ноги на широкому дивані, споглядаючи на орхідеї і це змусило її дуже швидко прийти до піку. Соня гучно та протяжно застогнала, відчувши, як гаряча хвиля розливається по всьому тілу.
«Що це зі мною таке? – думала вона, лежачи на дивані та дивлячись на водограй. – Тут же навіть нікого немає». Та сама атмосфера наповнювала її гарячим повітрям збудження. За вікном співали пташки, світило сонце і Соні здавалось – вона потрапила в рай.
Наступного дня вона знову перелізла через паркан, сподіваючись знову дійти до піку в цій казковій оранжереї. Та дівчину очікував сюрприз – двері були відчинені і з них чулись голоси двох чоловіків. Один із них був низьким і грудним, інший – звичайним, але дуже спокійним. Цікавість взяла над нею верх і Соня сама не зрозуміла, як опинилась всередині оранжереї. На неї здивовано дивились двоє…
Одному із них, на вигляд, було не більше 30 – він був худорлявим, із витонченими рисами обличчя і акуратно зачесаним пишним каштановим волоссям. Інший, якому на вигляд було до 35, був коротко підстриженим брюнетом із легенькою щетиною на обличчі, міцної статури. Вони витріщились на незнайомку, яка перервала їх розмову, здивовано-зацікавленими поглядами. І тут Соня згадала, що прийшла в короткій сукні без білизни під нею, бо розраховувала побавитись в оранжереї ще раз. Нарешті шатен перервав паузу:
– Еее, привіт.
– Привіт, я Соня, – заговорила вона швидко, наче підбираючи слова. – Ваша, емм, сусідка. По дачі.
– Сусідка? – здивовано скинув брову шатен. – Але я пам’ятаю, що тут заселилась подружня пара.
– Так, я їх дочка, – відповіла Соня, швидко вимірявши поглядом новоспеченого сусіда. – Почула, еммм, голоси і вирішила, так би мовити. . . Як це його?
– Познайомитись, – додав брюнет своїм низьким грудним голосом. І посміхнувся. – Добре, що зайшла.
– Так, сусідка – це добре, не буде скучно, – додав шатен, посміхаючись і протягнув руку. – Я Олег.
– А я Богдан, – протягнув руку брюнет.
І тут Соня зрозуміла, чому ця оранжерея несла в собі вайб бажання – дотик рук кожного із них знову став пробуджувати в ній вогонь. Їй було неочікувано від того, що вона захотіла відразу двох чоловіків і ще більше втішило – може вони обидва не мудаки і їй буде добре. Вона безцеремонно витріщилась на них і відчула, як соски стають твердими. Їй стало ніяково. В її плани не входило віддатися на першій же хвилині двом чоловікам, які їй дико сподобались.
– Це моя дача, якщо що, – додав Олег посміхаючись. – Може батьки тобі говорили, я її купив торік.
– Так вони щось казали за якогось там чи то художника, чи то…
– Я ландшафтний дизайнер, – перервав її Олег. – Мене дуже надихають ці краї.
– Так, оранжерея просто неймовірна, – сказала Соня із захватом. – Я ще ніколи не бачила такої краси.
– Це хобі, можна сказати. А Бодя мій друг, приїхав нещодавно з Німеччини. Може йдемо в хату, тут стає спекотно?
Соні галантно запропонували холодного соку та полуниць, проте розмова заспокоїла її інстинкти. Олег працював ландшафтним дизайнером вже 10 років і нарешті зміг придбати будинок біля річки, як і мріяв. Богдан попередні 7 років жив в Німеччині, був одружений, але розлучився і теж вирішив повернутися на батьківщину.
– А до мене за кілька днів ще подружки мають приїхати, – додала Соня весело. – Будемо тут тусити.
– Бачиш, а ти їхати не хотів, – підбадьорливо сказав Олег Богдану. – Що нам тут робити, що нам тут робити? В нас буде повна хата дівчат.
– Так, вудочки можна ховати, – посміхнувся Богдан, ще раз змірявши Соню поглядом, але на цей раз вже розглядаючи її великі груди в тоненькій літній сукні.
В неї було таке вперше, що подобалось одразу двоє. Так, вона мала досвід групового сексу, але ще не доводилось знайомитись і пропонувати щось таке напряму. Вона дивилась то на Олега, то на Бодю і відчувала, як густо червоніє. Інстинкти не підвели її стосовно того, що вони не мудаки, але обидва вони були аж занадто порядними. Особливо Богдан, якому, як вона зрозуміла з контексту розмови, важко далось розлучення. Але в нього був вайб того самого брутального маскулінного чоловіка – не показового мачо, а справжнього. Справжньої сили, не заснованої на порожніх балачках. Олег був їй зрозумілий духовно, бо теж був творчою людиною – Соня розуміла, що він шукає натхнення не лише серед природи, а й серед яскравих емоцій. Не просто ж так він купив собі дачу і вирощував тут декоративні рослини – ця краса повинна була мати глядача. А ще в ньому було щось аристократичне, щось таке лінійно-спокусливе, наче в героя роману вікторіанської епохи.
Але їй було незручно, що вона сидить перед такими порядними хлопцями в сукенці без білизни. Якось не хотілося, попри бажання сексу в оранжереї, відразу віддаватись – не той інтерес. Хотілось більше контексту, більше натяків, більше поглядів. Хотілося створити атмосферу, натягнуту, як струна.
– Ми будемо ввечері смажити шашлик, пити пиво, – продовжив Олег. – Приходь, будемо раді.
– Так, шашлик в мене виходить фірмовий, – сказав Богдан, подивившись на неї недвозначно, так що в неї мурахи пішли по шкірі. – Особисто мною винайдений рецепт маринаду.
– Так, дуже дякую за запрошення, – мило посміхнулась Соня. – Обов’язково прийду. А зараз я напевно піду трошки посплю, бо звикла в спеку дрімати.
– Теж любиш вночі купатись? – спитав Олег, здивовано скинувши брову. – І подружки люблять?
– Всі ми це любимо, – відповіла вона, окинувши одним поглядом Олега і Богдана одночасно. І пішла, залишивши їх в легкому здивуванні.
Прийшовши додому, Соня виявила, що змазка просочилась по всіх стегнах. «Цікаво, чи зрозуміли вони, чому я прийшла в оранжерею, ще й в такому вигляді?», – задумалась вона, зайшовши під прохолодний душ. Дівчині не хотілось себе задовольняти, а розтягнути задоволення до вечора. Вклавшись спати опівдні, вона проспала аж до 18-ї. І прокинулась вже, коли сонце перестало так немилосердно смажити землю. В Соні був чудовий грайливий настрій – вона була готова до гарячого вечора зі своїми сусідами в оранжереї. Їй хотілось цього саме там – на тих зручних диванчиках і скляному журнальному столику. Розкинути перед ними ноги і відчути всі їхні частини тіла на своєму вологому лону по черзі.
Одягнутись Соня вирішила скромніше, ніж вдень – вдягнула трусики, топ і шорти. Взявши з холодильника великий кавун, Соня вийшла з будинку приблизно о 19-й годині і почула запах диму від сусідів. На подвір’ї біля мангалу стояв Богдан і розпалював дрова. В Соні була можливість нарешті роздивитись його поближче. Богдан був трохи вищим за неї, не надто високим, але з широким торсом. В нього були великі руки і кремезні плечі, хоча атлетом чи качком його назвати було складно – швидше людиною, яка колись займалась спортом, а потім трохи набрала жирку. Та цей жирок не дратував її, навпаки їй хотілось відчути природнього чоловіка, з природніми м’язами, а не якогось надутого на стероїдах качка. Він стояв біля вогню в червоній футболці, що привабливо обтягувала його руки і робила їх візуально більшими.
Олег нарізав овочі в альтанці. На ньому була майка, крізь яку просвічувалось більш спортивне, атлетичне тіло, хоча теж не схоже на перекачаного стероїдника. Швидше він просто любив турнік і бруси. Олег нарізав помідори та огірки, рухаючись над дошкою, як граційний танцівник. Він орудував ножем, неначе хірург на операційному столі і був сексуальний в своїй зосередженості.
Кожен із хлопців скинув окремий погляд на Соню, яка розглядала їх, закушуючи губу. Богдан глибоко вдихнув, підіймаючи широкі плечі і кокетливо до неї посміхнувся. Олег просто зніяковів.
– Здається, ти трохи раненько, – почав розмову Бодя. – Я ще тільки поставив горіти дрова. Вони горітимуть добрих півгодини.
– Так, і навіщо ти такий здоровенний кавун тягла на собі? – Олег відставив вбік ніж і підійшов його забрати. – Сказала би мені чи Боді і ми б забрали.
– Нічого, тут йти буквально два метри, – простодушно відповіла Соня.
– Як би там не було, маючи по сусідству двох хлопів, дівчина не повинна тягати важке, – сказав Бодя грудним голосом.
«Маючи по сусідству двох хлопів, дівчина не повинна дрочити вдома сама», – подумала Соня, знову кокетливо посміхаючись. Але відповіла інше:
– Я впевнена, що до вас двох можна буде звернутися з будь-якого питання.
– Так, звісно, – погодився Олег, навіть не зрозумівши підтексту. І відразу взявся нарізати кавун.
«Тааак, натяків вони, здається, не розуміють, – подумала Соня. – Доведеться грати в довгу». Взявши кавун, вона торкнулась його губами і акуратно всмоктала м’якоть. В цьому жесті було раціонально спокушання і логіки – кавун був дуже холодним для зубів.
– Мммм, – продовжила вона жувати із блаженством, – який же він солодкий. Все таки навчилась вибирати.
– Так, класний кавун, – продовжив Олег, жуючи свій шматок.
Бодя підійшов впритул до Соні, так що вона відчула жар його гарячого від вогню тіла і своєю великою рукою теж взяв шматок. Коли він розкрив рот, Соня витріщилась на нього, уважно роздивляючись, як він жує. Він відкушував кожен шматок так спокусливо, що вона відразу уявила його рот на своєму кліторі. Побачивши погляд дівчини, Бодя закашлявся:
– Що, тече по бороді? – зніяковіло спитав він і відразу став витиратись рушником.
– Ні-ні, просто. – Соня зробила паузу. – Просто ти красиво їси.
– Вперше таке чую, – здивувався Бодя. – Колишня казала, що я їм, як порося.
– Та забудь ти вже ту видру, – сказав Олег роздратовано. – Нормально ти їси, як мужик. Це вона крихітні равіолі, які легко в рот помістяться, розрізала надвоє. І їла по три штуки.
– Пікмі, значить, – посміхнулась Соня і вирішила посміливішати. – А їй в рот тільки равіолі не поміщались?
– Та мене завжди бісило, що вона їсть, як курча, – буркнув Богдан, не зрозумівши Соніного натяку.
Вогонь догорів. Богдан пішов нанизувати шашлик на шампури і Соня знову відчула подразнення внизу живота. Він нанизував м'ясо великою рукою і Соня стала уявляти, як він бере її за стегна і садить на себе зверху, поки вона тримає в руках твердий член Олега. Вона шумно зітхнула. Богдан не почув, зате почув Олег. Він підійшов до неї ззаду. «Нарешті до них доходить», – подумала Соня. Але не тут то було:
– Що, сподобався тобі Бодя? – спитав він грайливо. – Класний мужик, між іншим.
– Так, в ньому щось є.
– Я ж бачу, як ти на нього витріщаєшся весь вечір.
– А ти тільки це помітив? – Соня повернулась, дивлячись Олегу просто в очі.
– Ну а що ще? – схоже, Олег був тугодумом. – Я ж кажу, він класний. Я піду спати, а ти можеш покликати його на вогник. Потім до мене якусь подружку відрядиш.
Соня роздратовано зітхнула і подивилась на нього поглядом, повним розчарування. Олег тут же почав виправдовуватись:
– Що, я не так зрозумів? Вибач-вибач, ніяких натяків. Ти не така, я розумію.
– Так, ти все абсолютно не так зрозумів, – з притиском повторила Соня і знову зміряла його поглядом.
Шашлик дійсно вийшов смачним і це вкотре переконало Соню в тому, що з сусідами її пощастило. Жуючи шматок м’яса, ідеально промаринованого в спеціях, не сухого і не сирого, Соня вкотре готова була повірити – як мужик готує, так він і трахається. Проте Олег теж не пас задніх і після шашлика поставив на мангал сулугуні в лаваші – вони вийшли такими ніжними, з димком і просто танули в роті. Їй хотілось, щоб Богдан підійшов і взяв її за талію, притягнув до себе, поцілував, поки Олег ззаду буде стягувати з неї шорти. Потім вона зіллється поцілунком з Олегом, а Богдан буде гладити її пружні сідниці своїми великими руками і стискати їх…
– Слухай, тобі несмачно? – перервав її роздуми Богдан.
– Що? – спитала вона з набитим ротом. – Чому, це просто божественно!
– Просто ти весь час мовчиш і дивишся то на мене, то на Олега.
– Так, дивишся і мовчиш, – додав Олег. – Ми щось говоримо не так?
«Ні, ви не мудаки», – подумала Соня і відповіла:
– Ні, просто, – вона мило посміхнулась. – Просто вас так цікаво слухати. Я ніколи не була в Німеччині, а мені Бодя стільки всього розповів. А ти, Олег, так цікаво розповідаєш про квіти, ніби пишеш про них книгу. З вами так добре, що аж додому йти не хочеться.
– Так куди поспішати? – сказав весело Бодя. – Можна сидіти до ранку, поки спати не захочемо. Зараз же всього десята.
– Всю ніч тут? – спитала Соня кокетливо.
– Так, ми ж у відпустці. І ти, до того ж, чудово слухаєш, – додав Олег.
Соня була вже на межі. Вона сиділа тут добрих три години, вислухала вже всі можливі й неможливі історії і чекала, поки хтось із них нарешті запропонує їй секс в оранжереї. Вона і терлась сідницями об стегна Боді, наче випадково, і випадково доторкалась пишними грудьми до плечей Олега. Закушувала губу, зітхала – і ніхто з них навіть не додумався запропонувати їй зняти шорти і опуститись на чийсь твердий член.
– Так, мене болить голова, – скрикнула раптом вона, перериваючи розповідь Олега. – Я спати.
– Що таке, ми тебе чимось образили? – спитав Бодя, вскакуючи з місця.
– Ні, просто, – Соня зітхнула. – Просто хочу спати.
– Тебе провести? – спитав Олег.
– Ні-ні, я сама.
Вставши з місця, Соня пішла до своєї хвіртки, роздратовано зітхаючи. Їй трапились два неймовірно спокусливих тугодума – з великими руками, маскулінним вайбом, граційністю гепарда. І інтелектом лінивців.
Після того, як вона пішла, повисла німа пауза. Першою її порушив Олег:
– Слухай, я щось нічого не зрозумів. Я думав, ти їй подобаєшся і вона піде з тобою до себе. А вона раптом почала до мене липнути.
– Так, а я подумав, що ти їй подобаєшся, – відповів Бодя. – А вона почала на мене витріщатись і задом тертись. Я щось не дуже зрозумів, хто з нас двох їй подобається. Може через це вона пішла така зла?
– Типу, я би був не проти, якби вона захотіла зі мною трахнутись. Ти ж бачив, які в неї класні цицьки. Та й прийшла вона тоді в оранжерею без ліфчика, вся червона, – додав Олег.
– Ти теж помітив?
– Ага, витріщалась на нас, як на прибульців.
– Бляяяяяя, – Бодя постукав себе по голові. – Мда, шлюб із тією куркою зробив мене тупим. Як же я зразу не додумався?
– Ти оце про що?
– Вона хотіла сексу втрьох!
– Та нууу! – Олег зробив великі очі. – Серйозно?
– А ти думаєш, чого вона так витріщалась – то на мене, то на тебе. Вона трахатись хотіла, з нами обома. І з тобою, і зі мною.
– А я ж думав, чого вона сказала, що я її не так зрозумів. Я типу подумав, що ти їй подобаєшся і щоб я до неї не ліз.
– А я те саме про тебе подумав. – Бодя змахнув піт із чола. – Слухай, ну а що ми мали робити? Я якось не звик домагатись до дівчини, в Європі з цим не жартують, там зразу стаття.
– Блін, повірити не можу, – зітхнув Олег. – Нам сексуальна дівчина запропонувала таку шикарну розвагу. Ти тільки уяви.
– Ага, я вже уявив, – засмутився Богдан. – І причому, по ній же було видно, що вона не проти. А ми два тугодуми.
– Ну чому тугодуми, ми просто порядні. Знаєш, краще зайвий раз перестрахуватись, ніж потім їхати з такою статтею на зону.
– Але ж вона тут буде ціле літо, чувак, – Богдан зітхнув. – Сам чув, подружки приїдуть. Візьме їм розкаже, що ми її не захотіли – ще подумають, що ми якісь підари. І будуть нас обходити. Оце я лох!
– Треба якось цю ситуацію залагодити. Може я з нею акуратно поговорю, спитаю?
– Підеш до неї завтра, типу запитати, як її голова.
– Окей, домовились.
– Бля, ну ми лошари два, – ще раз вдарив себе по чолі Богдан.
Соня не спала. Вона крутилась в ліжку з одного боку на інший. І слухала, як за вікном збирається гроза. Вона була розчарована – ні Олег, ні Богдан не зрозуміли натяків і просто проігнорували її бажання потрахатись. Так, може це й характеризувало їх, як порядних хлопців, а не якихось збоченців. Але від цього легше не ставало – збудження перестало наростати, а замість нього вперше в житті до Соні прийшло розчарування. Її не захотіли. Хотілось розплакатися в подушку, наче це не секс їй не обламався, а хлопець кинув. Вона лежала в тих же шортах і топі, навіть не переодягаючись після посиденьок, обіймала ковдру і дивилась у вікно.
Почалася злива. Соні стало душно в кімнаті і вона відчинила вікно. Струмені дощу відразу бризнули їй в обличчя, приємно освіжаючи кімнату і позбавляючи її задухи. Дощ лив, як з відра, хоча вдень на небі не було ні хмаринки. І Соня на хвилинку уявила, як гарно стікають краплі дощу по оранжереї, коли там лягти на диванчик і мріяти, розклавши ноги на скляний столик. Дівчині здалося, що нічний дощ попри сонячний день – це знак того, що все таки не все втрачено. Печаль стосовно того, що гарячий вечір зіпсовано – пішла.
Дощ поступово стихав. Соня вийшла від вікна, глибоко вдихнула, відчувши, як все тіло наповнюється життєдайною вологою енергією. На вулиці було приємно прохолодно і дівчина попрямувала до оранжереї. В будинку Олега не було світла, але їй було байдуже. Хотілося просто побути в цій мокрій оранжереї, подивитись на струмені дощу і просто вимкнути голову.
Соня зайшла в незачинену оранжерею, вляглась на диванчик і просто глибоко вдихала, слухаючи, як краплі дощу барабанили по склу. За кілька хвилин вона почула кроки і піднялась із дивана. До приміщення увійшли Олег і Богдан і дивились на неї здивованими очима. Після короткої паузи першим заговорив господар оранжереї.
– Слухай, ми не тугодуми, – важко дихаючи, заговорив Олег. – Але то не той випадок, розумієш?
– Розумію, – відповіла Соня, закушуючи губу.
– Я мушу запитати, – додав він. – Ти ж хотіла сексу з нами обома, так?
– Так, саме цього я й хотіла, – видихнула нарешті Соня.
– Ну тоді йди сюди, – швидко сказав Бодя.
Він підійшов до Соні, взяв її за стегна, підняв і всівся з нею на диван. Соня відразу ж впилась в його губи поцілунком, глибоко проникаючи язиком в рот. Бодя цілував її з тваринним риком, розминаючи її пружні сідниці в шортах. Вона вигнула спинку так
Далі буде…
