🕯️ «Молитва за Перемогу» як дзеркало духовної деградації російської православної церкви

(за матеріалами статті з actfiles.org)

📜 Вступ

У вересні 2022 року патріарх кирило (в миру — володимир гундяєв) запровадив у всіх парафіях російської православної церкви нову молитву — «Молитву за Святу Русь», яку в народі швидко почали називати «молитвою за перемогу».

Офіційно її представлено як духовну підтримку для вірян, проте, як зазначає автор оригінальної статті на actfiles.org, насправді це ідеологічний маніфест, замаскований під молитву, що перетворює віру на знаряддя політичної пропаганди.

✝️ Молитва, яка звучить як політичний маніфест

На перший погляд, текст виглядає побожно і стилістично відповідає церковнослов’янській традиції.
Але якщо уважно прочитати, то стає зрозуміло — це не прохання про мир, а заклик до перемоги над «ворогами Святої Русі».

«…яже проти Святої Русі осатаніли, щоб зруйнувати її єдиний народ…»

Цей вислів повторює ідеологему «русского мира» — міфологічну конструкцію, у якій війна постає як священна місія, а бог — як учасник політичного конфлікту.
Автор actfiles.org наголошує: такий текст суперечить самому духу Євангелія, замінюючи покаяння і миротворчість риторикою мілітаризованого месіянізму.

⚔️ Теологія перемоги проти Євангелія миру

Християнська традиція говорить однозначно:

«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт. 5:9)

Але «молитва за перемогу» закликає не до миру, а до поразки «ворогів».
Автор actfiles.org підкреслює: це — богословська підміна, коли церква перестає бути посередником між богом і людиною і перетворюється на інструмент ідеологічної мобілізації.

Молитва про перемогу — це не прохання про спасіння душ,
а прохання до бога стати на бік певної політичної сили.

🏛️ Церква і держава: симбіоз чи підміна?

Автор статті звертає увагу, що цю молитву було запроваджено без офіційного затвердження синодом і без внесення її до богослужбових книг.
Попри це, її читання стало обов’язковим.
Священників, які відмовлялися читати молитву або замінювали слово «перемога» на «мир», карали, усували з парафій або позбавляли сану.

Таке адміністрування і придушення інакомислення, за словами автора, є ознакою корпоративно-авторитарної системи, у якій духовенство перетворюється на підлеглих чиновників у жорсткій вертикалі влади.

🕰️ «Свята Русь» як ідеологічна конструкція

Поняття «Свята Русь» у сучасному церковному дискурсі вже не означає духовну єдність, а позначає геополітичну територію.
Мова йде не про бога і людину, а про межі, ворогів і державу.

Як зазначається в actfiles.org, це є симптомом глибокої духовної кризи:
віра перестає бути вселенською і стає частиною державної ідеології кремля.

💬 Що залишилося від християнства?

Коли церква благословляє «перемогу»,
вона перестає благословляти прощення.
Коли священник молиться не за мир, а за тріумф,
він більше не виконує заповідь: «Любіть ворогів ваших.»

Автор називає це кризою церковної ідентичності,
у якій христа підміняють символами влади,
а літургія перетворюється на ритуал лояльності.

⚠️ Висновок

«Молитва за Перемогу — це не богослужбовий текст, а симптом інституційного та духовного краху російської православної церкви.»
(— із статті actfiles.org)

Запровадження цієї молитви демонструє, що головною метою церкви стало не проголошення Євангелія і не спасіння душ, а підтримка державної ідеології росії та зміцнення системи кремля.

Це ознака того, що церква перестала бути совістю суспільства і перетворилася на його ідеологічний апарат.

✍️ Післямова

Коли святі слова перетворюються на гасла, варто поставити собі запитання:

• де закінчується віра і починається пропаганда?

• чи може молитва бути зброєю?

• і чи залишається церква церквою, якщо вона перестає бути совістю?

Джерело:
actfiles.org — Prayer for Victory as a Symptom of the Degradation of the ROC