Я родом з Луганщини, влітку 2014 переїхала до Харкова. І ви, напевно, зараз подумаєте “Бідненька, покинула свою домівку!“, або не подумаєте 💁🏼♀️. Але ніде правди діти, таким було ставлення людей до 24.02.2022 року, мене постійно жаліли, казали що мені так не пощастило. А у школі взагалі при усьому класі казали, що “я ж дівчинка з АТО”, не робіть так!
Я досі відчуваю себе кепсько, незважаючи на повномасштабне вторгнення. Ба більше, ставлення людей не змінилось, хоча ми живемо в рівних умовах. Після Нового року, десь у десятих числах мене запросили у школу, видати подарунок від мера. Але не усі їх отримали, ці подарунки привезли спеціально для багатодітних сімей та таким як я.
Сидячи на тій лавочці «для гостей», я відчувала себе огидно. Наче я якась особлива. Але почуватися такою через те, що схід війною накрило першим за інші регіони — мерзенно. Ніхто не може уявити, наскільки.
А деяким розумникам вистачило совісті та розуму говорити після 24.02.22, що це “саме схід винен”, тому що саме вони “кликали там росію” та “будували барикади для українських танків”. І у такі моменти просто хотілось зникнути, тому що це образливо чути; тому що це неправда; тому що лякала людська необізнаність у цій війні.
Я, звісно ж, кажу не про усіх. В жодному разі! Але такі люди знову проходились лезом по ранам, які вкрилися шрамами.
Історія з мітингами у Херсоні дуже показова. Усім відомо, що на проросійських мітингах були росіяни, завезені з Криму(і зокрема, з рф). Херсонці надихали людей та світову спільноту своєю сміливістю та рішучістю.
Але якщо взяти ситуацію з мітингами на майданах Донеччини і Луганщини, то більшість раптом забуває, що схід таки чинив опір до останнього. І варто підкреслити, що там люди теж вмирали. Вони стояли з українськими прапорами та кричали “Слава Україні!” до останнього.
Але що там, що там, росія зайшла. То виходить, що східні регіони не винуваті у тому, що вони під окупацією? Зараз от пишу і це нагадує німецько-радянську війну, у ті часи в СРСР панувала установка на кшталт “Попав під окупацію — сам винен. Вали до Сибіру!“ тут же згадується і депортація кримськотатарського народу 1944 році.
Хочу сказати, що люди, які кажуть, що схід винен у тому, що зараз відбувається теж під російською пропагандою. А вона робила усе можливе, щоб мешканці сходу всюди почувались чужими, навіть в росії.
Ще мене дуже дратує, коли заявляють, що «ну, схід завжди був орієнтований на росію».
Стоп!
У сенсі завжди? Звідки така інформація? Чи може, ви не хочете нічого знати про український схід і легше думати, що він був проросійським завжди?
А я вам скажу, що він не завжди таким був.
Якщо подивитись з географічної точки зору, то схід(південний схід та південь) — це степ, себто родючі землі. Звідси сприятливі умови для вирощування зерна.
Що ми маємо у 1920-30х роках? Голодомор. Три! Схід не залишився осторонь і жертв там було чимало.
Що робили росіяни? Вони завозили своє населення на ті території. Звідки там стільки російського менталітету? Від росіян, які там жили, працювали в шахтах(і буквально дохли там! Зокрема, через умови, і не забуваймо, що це совок, там ніколи не цінувалась людська праця) і ростили людей. Вони ж туди і привезли своє “а можна на русском?”. Тому ми на сьогодні і маємо там стільки зросійщеного населення. Але навіть незважаючи на це, там є люди, які любили і люблять Україну! Вони досі чекають на повернення українських стягів. Я туди їздила протягом 8 років щоліта, і мене ніколи ніщо не зупиняло. Окрім, ковіду. Це до слова, що українців нічого не зупинить і вони повертатимуться додому, попри російську присутність там.
Є нюанси перебування там. Зокрема, щоб якось вижити там, ти маєш:
Мовчати, інакше на підвал(мого дідуся викрали росіяни навесні 2014 році через його позицію, але ми його повернули. З ним усе добре, вони перебувають зараз в окупації. Коли він виїхав звідти через 5 років після останнього виїзду на підконтрольну Україні територію, то розплакався і дуже сильно. Коротко про пропаганду та взагалі моральний стан людей з проукраїнською позицією, яким треба мовчати. Коли там обговорюють “укропав”, то він мовчить. А коли приходить додому, то у нього дуже болить горло. Психосоматика)
Російська окупація — це страшно! І попри це там є люди з українською душею. І це дуже важливо!
А ще мене дуже дратує наратив, що захід “завжди був польським“. Ніколи! Як і схід ніколи не був російським.
Коли лівобережжя потерпало від тотального зросійщення, захід страждав від: політики пацифікації польського диктатора Пілсудського; осадництва; окупації угорцями Закарпаття. І з усіх боків знищували українську культуру та мову. Варто пам'ятати, що усі постраждали від тотального знищення української душі.
Цією статтею я хочу донести, що український схід не завжди був проросійським і не варто будувати величезну стіну з колючим дротом від нього, бо він «усе горе в країну несе». Я хочу подорожувати єдиною Україною, я хочу собі друзів зі Львова, Ужгорода, Хмельницького, Рівного, Луцька та інших міст, у той час як вони будуть мати подружку з маленького села Луганської області. Я щиро цього хочу!
У нас попереду багато роботи з реінтеграції сходу та окупованого Криму, тому я зичу усім, хто це читає терпіння та багато-багато сил. Я десь прочитала, що набираються кадри для окупованих територій, і хочу виказати своє маленьке бажання.
Якщо хтось, хто це читає, після звільнення окупованих територій(кажу зараз про схід) приїде туди працювати. Не важливо, ким і де. Я хочу, щоб ви спілкувались українською мовою і влаштували там українізацію. Будь ласка! Я ще не не маю впливу на людей, але я хочу щоб ви це зробили! І знайте, що десь тут сиджу я і тримаю за вас кулачки! Все вийде, я вірю у це.
Усіх обійняла!
Цей допис — суто мої думки та спостереження. Я нікого не хотіла зачепити чиїсь почуття. Дякую!
