Друга світова війна - це жахливий глобальний збройний конфлікт, що тривав протягом шести років, починаючи з 1 вересня 1939, закінчуючи 2 вересням 1945. Таке жахіття неможливо забути - та й не варто, тому що нам, людству, завжди потрібно пам’ятати про власні помилки. Численні масові вбивства, злочини проти людяності, активне застосування авіабомб та єдине в історії військове застосування ядерної зброї - цим, та не тільки, запам’яталась людству Друга світова війна. Зокрема вона “славиться” чисельними геноцидами.
Геноцид - це знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними ознаками, а також штучне створення життєвих умов несумісними з життям. Під час Другої світової війни постраждало від рук агресорів чи не мало народів. Зокрема євреї, яких так запекло хотіли знищити німці, прислуховуючись до своєї нацистської ідеології. Через німців та їх ненависть до єврейського народу, було вбито близько 6 мільйонів євреїв. Голокост - саме таку назву має геноцид євреїв в часи Другої світової війни. Жертвами Голокосту зазвичай вважають не тільки євреїв, а й інші соціальні групи, яких переслідували та намагалися знищити німці в ті часи. До таких груп відносять ромів, гомосексуалів, масонів, безнадійно хворих та всіх інших, хто тим чи іншим чином відрізнявся від нацистів. Проте євреї - чи не найбільш постраждалі серед жертв Голокосту.
В часи Другої світової німці створювали так звані ґетто, куди переселяли євреїв, аби тримати їх там перед смертю. Ґетто - це райони міст, де добровільно або примусово, в більш-менш жорстоких умовах проживають етнічні меншини. В Італії приблизно в XVI столітті існували огородженні муром квартали для євреїв. Вони були створенні внаслідок узгодженості поглядів міських урядовців та юдейських релігійних законів, що забороняли євреям жити серед невірних (атеїстів). Проте під час Другої світової війни цей термін дещо змінив своє значення. Так називали житлові зони, куди німці насильно заганяли євреїв. Зазвичай це були окремі квартали, що охоронялися.
Перше ґетто, утворене німецькою окупаційною владою, було засноване у Польщі в місті Пйотркув-Трибунальський у жовтні 1939 року. Коли певний район, зона, квартал або тощо був заселений євреями, то туди ставили охорону, сильнішу, якщо це був “закритий” ґетто, та слабшу, якщо “відкритий”. Зазвичай дана територія охоронялася або німцями, або юденратами - єврейські комітети, або, як ще їх називають, єврейська рада, що створювалась німецькими окупаційними силами, як орган самоврядування єврейського ґетто. Називати це самоврядуванням досить складно, тому що створенні дані комітети були під керівництвом німців і саме вони надавали накази представникам комітетів, а якщо вони не виконували наказ - їх вбивали або знущались.
Створення ґетто нацистами допомагало їм полегшити майбутню ліквідацію євреїв до таборів або ж до Німеччини на заводи, як безкоштовна робоча сила. Також ґетто допомагали запобігти потенційного опору, оскільки в неволі, в жахливих умовах люди менш дієздатні до опору. Хоча в деяких ґетто цей опір був, що призводило до повстань. Німці вважали ґетто тимчасовим заходом контролю над євреями, до тих пір, коли нацистське керівництво в Берліні не вирішить, як саме знищити єврейське населення.
Доки німецька влада не домовилась про деталі плану зі знищення єврейського народу, німці наказували євреям у ґетто носити індефікаційні знаки або нарукавні пов’язки та вимагали від багатьох євреїв виконувати примусові роботи на користь Німецького Рейху. Юденрати допомагали їм в цьому та депортовували до таборів смерті. Жителів закритих ґетто часто годували люди, що жили поза смертельними районами, передаючи їжу, ліки, зброю та потрібну інформацію через стіни. Зазвичай передача контрабанди здійснювалась без дозволу та відома юденратів. Проте існували ґетто, в яких була більш милосердна охорона, що допомагала доставляти їжу та інші необхідні для збереження життя речі.
Німці не могли терпіти будь-які зібрання, що здавались їм “загрозою безпеці”, тому ув’язнювали або вбивали тих, хто був причетний до таких “зібрань”. Також вони бачили загрозу в тих, хто намагався в ґетто створити будь-яку форму освіти.
Коли почалась реалізація “остаточного роз’яснення єврейського питання” - тобто плану вбивства всіх європейських євреїв - починаючи з кінця 1941 року німці знищували ґетто, розстрілюючи мешканців або ж депортовуючи до таборів смерті. Зазвичай вбитих закопували в масових могилах поблизу. Закінчилось знищення таких районів у серпні 1944 року в Лодзі - там було завершено знищення останнього великого ґетто в місті Лодзь, що в Польщі.
