НАФТОВА ГАЛУЗЬ РОСІЇ ЯК СТРАТЕГІЧНА ЦІЛЬ: ЕКОНОМІЧНИЙ ВИМІР ВІЙНИ

Україна, схоже, переходить до нового етапу системного економічного тиску на Росію, ключовим напрямом якого стає її нафтова промисловість. Йдеться не лише про ураження окремих нафтопереробних підприємств, а про послідовне послаблення всієї інфраструктури, яка забезпечує видобуток, переробку та експорт російської нафти.

1. Нафтові доходи як основа воєнної спроможності

За даними ОПЕК та МЕА, протягом останніх 12 місяців видобуток нафти в Росії скоротився приблизно на 600 тис. барелів на добу. Водночас у жовтні відбулося тимчасове припинення цієї негативної динаміки, зокрема на тлі сприятливої цінової кон'юнктури.

За даними МЕА, у жовтні доходи Росії від експорту нафти та нафтопродуктів становили 21,1 млрд доларів проти 17,7 млрд у вересні.

Ці показники демонструють, наскільки суттєвою залишається роль нафтового експорту у фінансуванні російської держави. Відповідно, скорочення експортних доходів потенційно обмежує фінансові ресурси, які Кремль може спрямовувати на продовження агресивної війни.

2. Системний характер української стратегії

Особливість нинішнього підходу полягає у спробі впливати не на окремі елементи нафтової галузі, а на її функціонування як цілісної системи.

У цьому контексті увага зосереджується на трьох основних складових:
- видобувній інфраструктурі;
- нафтопереробних підприємствах;
- логістичних та експортних потужностях, зокрема трубопровідній інфраструктурі й морських портах.

Логіка такого підходу полягає у взаємозалежності цих складових. Порушення роботи нафтопереробних підприємств може змінювати структуру експорту на користь сирої нафти. Обмеження експортної інфраструктури, своєю чергою, створює додатковий тиск на можливості переробки та зберігання сировини.

Тому стратегічний ефект залежить від комплексного впливу на всю галузь, а не від кількості уражених об'єктів.

3. Нова хвиля ударів: масштаб і географія

Починаючи з 30 жовтня Україна активізувала кампанію ударів по об'єктах російської нафтової інфраструктури.

Серед об'єктів, про ураження яких повідомлялося:
- 30 жовтня — Новокуйбишевський НПЗ;
- 31 жовтня — НПЗ «Башнефть-Новойл»;
- 1 листопада — Нижньогородський НПЗ у Кстово;
- 2 листопада — нафтоперекачувальна станція «Самара»;
- 3 листопада — Ярославський НПЗ;
- 5 листопада — Рязанський НПЗ;
- 6 листопада — Афіпський НПЗ;
- 7 листопада — Саратовський НПЗ;
- 9 листопада — Кіришський НПЗ;
- 11 листопада — порт Усть-Луга та Омський НПЗ;
- 12 листопада — Волгоградський НПЗ;
- 13 листопада — нафтоперекачувальна станція «Самара».

Наведена географія свідчить про значний територіальний масштаб кампанії та охоплення різних сегментів нафтової інфраструктури.

4. Стратегічна мета — довгострокове послаблення Росії

Головна мета української стратегії виходить за межі безпосереднього військового ефекту. Важливо - створити довгострокові економічні обмеження для російської держави, позбавляючи її стабільних ресурсів для фінансування агресії.

Водночас важливо розуміти, що скорочення нафтових доходів не означає автоматичного припинення війни. Росія має фінансові резерви, альтернативні механізми експорту та можливості адаптації. Ефективність такого тиску визначатиметься не лише масштабом пошкоджень, а й тривалістю порушення роботи інфраструктури, швидкістю її відновлення та здатністю Росії знаходити альтернативні ринки збуту.

Економічна стійкість Росії — одна з ключових передумов продовження її агресії. І саме ця стійкість стає окремим напрямом української стратегії. (автор матеріалу - український економіст Євгеній Істрєбін).