Що таке нанопластик?
Нанопластик — це пластмасові частинки розміром менше 1000 нанометрів (1 µm), які утворюються внаслідок руйнування більших пластикових відходів або виділяються під час виробництва та використання пластикових виробів. Ці частинки настільки малі, що можуть проникати глибоко в тканини живих організмів і всередину клітин.
У фільмі «АллатРа. Нанопластик — загроза життю» підкреслюється, що пластик перестав бути лише зовнішнім забруднювачем довкілля — він став частиною біосфери й навіть нашого організму. У фільмі показано, що пластикові частинки виявляють не лише у воді й повітрі, а й у тканинах людей і тварин по всьому світу.
Як нанопластик потрапляє в організм
Нанопластик може проникати в тіло людини трьома основними шляхами:
Через дихальні шляхи — під час вдихання повітря, забрудненого мікро- та нанопластиком.
Через травну систему — разом із їжею та питною водою, особливо якщо продукти містять пластикові частинки.
Через шкіру — під час контакту з косметикою, одягом або забрудненим повітрям.
Після потрапляння в організм ці частинки здатні долати біологічні бар’єри — кишковий епітелій, легеневі альвеоли, а також гематоенцефалічний бар’єр і плаценту. Це означає, що вони можуть проникати в кров, органи й навіть у організм плода, що розвивається.
Молекулярне проникнення: як пластик входить у клітини
Біохімічні дослідження показують, що нанопластик може:
Проникати в клітини через клітинну мембрану, наприклад шляхом ендоцитозу (захоплення частинок клітиною).
Взаємодіяти з органелами, зокрема з мітохондріями, порушуючи їхню роботу.
Накопичуватися в тканинах через дуже повільне виведення з організму.
Завдяки цим процесам частинки можуть проникати всередину клітин і органел, де вони заважають нормальному функціонуванню.
Шкода на рівні клітин і тканин
Вчені виявили кілька біологічних ефектів, які можуть виникати під час взаємодії клітин із нанопластиком:
1. Запалення та імунний стрес
Нанопластик може викликати хронічну запальну реакцію, оскільки клітини імунної системи сприймають ці частинки як чужорідні.
2. Окиснювальний стрес
Потрапляючи в клітини, нанопластик стимулює утворення вільних радикалів, які пошкоджують білки, мембрани та ДНК.
3. Пошкодження генетичного матеріалу
Деякі дослідження показують, що нанопластик може втручатися в роботу ДНК, спричиняючи мутації або порушуючи процеси реплікації.
4. Порушення бар’єрної функції
Експерименти на тваринах свідчать, що наночастинки здатні порушувати цілісність кишкової слизової оболонки, що може призводити до синдрому «дірявого кишківника» та посилення запалення.
Накопичення в організмі та можливі наслідки
Нанопластик має властивість накопичуватися в тканинах, оскільки організму важко виводити ці частинки. Його виявляли в печінці, нирках, легенях і навіть у мозку людини та тварин.
Присутність таких частинок пов’язують із:
Порушенням роботи органів
Хронічними запальними та імунними реакціями
Підвищеним ризиком метаболічних і судинних порушень
В одному з досліджень мікро- та нанопластик виявили навіть у атеросклеротичних бляшках артерій людини, що корелювало з підвищеним ризиком інфаркту та інсульту.
Підсумкові висновки
📌 Нанопластик — це не лише проблема довкілля.
Він проникає в клітини організму й може порушувати їхню нормальну роботу, викликаючи запалення, окиснювальний стрес і пошкодження ДНК.
📌 Наявність цих частинок у тканинах людини підтверджується науковими дослідженнями, і вони здатні накопичуватися в органах.
📌 Зв’язок нанопластику з важкими захворюваннями ще вивчається, але наявні дані вказують на потенційні ризики для здоров’я, особливо за тривалого впливу.
Висновок
Нанопластик є невидимою, але потенційно серйозною загрозою для здоров’я людини та екосистеми. Він здатний проникати в клітини, порушувати їхню роботу й накопичуватися в організмі. Наука продовжує досліджувати масштаби й наслідки цього явища, але вже зараз зрозуміло: мікро- та нанопластик — це глобальний екологічний і медичний виклик XXI століття.
