У минулих доповідях я розглянула роль медіа у геноциді в Руанді та як влада росії привчає своїх журналістів до безпорадності на прикладі Ковальського.
Сьогодні ж я хочу розповісти Вам про те, що відбувається у дану мить. Якщо точніше, то як у XXI сторіччі Китай за допомогою внутрішнього ЗМІ виправдовує існування цифрових концентраційних таборів.
Минулого року, а саме 6 жовтня Україна не підтримала резолюцію ради ООН з прав людини щодо обговорення імовірного геноциду уйгурів у Китаї. Саме дана новина зацікавила мене як звичайного споживача медіа-контенту, а журналістська допитливість змусила шукати “коріння” історії.
Наскільки мені відомо, Китай як і Радянський Союз є збірною солянкою з різних національностей, тому фактично такої національності як китаєць не існує. У Китаї, як і колись у Радянському Союзі, існує ідеологія однієї нації. Якщо якийсь народ відрізняться від них та не бажає підтримати ідеологію – цей народ будуть ламати, вбивати, стирати національну ідентичність та свідомість нації, щоб насадити свою ідеологію.
Дана політика відбувалась з Україною, коли вона входила до складу Радянського Союзу.
Ця ж політика відбувається з уйгурами, що проживають у Китаї.
Уйгури – мусульмани тюркського походження, що проживають у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі (СУАР) на заході Китаю. Їхня культура в загальних рисах є набагато ближчою до культури народів Центральної Азії, зокрема, узбецької та казахської, ніж до китайської. Уйгурська мова близька до узбецької і має схожість з казахською, киргизькою та турецькою мовами.
Протягом багатьох років ця етнічна група піддавалася дискримінації з боку комуністичного уряду КНР – як економічно, політично так і культурно. Уйгури вже тривалий час ведуть боротьбу за незалежність, однак влада Китаю реагує на цю боротьбу в кращому випадку ув’язненням. Під час вуличних демонстрацій уйгурів поліціянтам дозволено “стріляти на смерть”.
Як у такій високорозвиненій країні як Китай може відбуватись щось подібне?
Все дуже просто. В урядових ЗМІ, на кшталт China Daily, People's Daily та Xinhua News Agency, ситуація з уйгурами в Китаї висвітлюється з точки зору боротьби з тероризмом та екстремізмом. Дане висвітлення є прямою позицією країни стосовно уйгурів, і було оголошено у відповіді на доповідь, що була опублікована Верховним комісаром ООН з прав людини 2022 року.
ЗМІ Китаю (читайте влада), пояснює позицію тим, що у 2014 році в столиці СУАР стався терористичний акт, внаслідок якого загинула 31 людина. Влада Китаю жорстко придушила протести, звинувативши уйгурські угруповання в сепаратизмі, релігійному екстремізмі та тероризмі.
У грудні 2019-го року вийшла стаття, в якій Associated Press опублікувало низку доказів щодо репресивної політики влади Китаю проти Сіньцзян-Уйгурського автономного району – уйгурів. Матеріали описують умови облаштування «таборів перевиховання» для мусульман.
Через публікацію цих фактів, члени уряду Сіньцзян-Уйгурського регіону посилили контроль над інформацією і тривалий час консультувалися з керівництвом Комуністичної партії Китаю в Урумчі, столиці Сіньцзяну. Як результат, усі статті де були згадки про уйгурів, китайські ЗМІ видалили. Однак ми живемо у часи техногенного прориву, і поява ChatGPT допомогла мені зібрати інформацію для даної доповіді. Завдяки тому, що сервіс не має доступу до сучасної інформації, я змогла витягнути текст статті, що була видалена у 2019 році з сайту одного з китайських ЗМІ.
На жаль, я не можу бути впевненою на 100%, що стаття є достовірною, хоча ChatGPT запевняє, що те, що він витягнув, є статтею опублікованою у People's Daily:
“Дерадикалізаційна освіта є важливою частиною освіти проти екстремізму. Вона має на меті виправити екстремістські ідеї та поведінку тих, хто був під впливом екстремістських ідеологій, та направити їх назад до головного потоку суспільства.
Важливо зазначити, що дерадикалізаційна освіта спрямована не тільки на тих, хто скоїв терористичні акти, але й на тих, хто перебуває під загрозою радикалізації. Ця остання група включає людей з екстремальними релігійними переконаннями, з психологічними проблемами або маргіналізованих у суспільстві.”
Цитата, з якою Ви щойно ознайомились, є витягом зі статті “Навчання дерадикалізації населення — ключ до боротьби з екстремізмом”, що була опублікована у People's Daily.
Опираючись на власні знання щодо внутрішньої ситуації у Китаї, я згодна вірити, що така стаття дійсно існувала, адже аналізуючи усі використані для написання даної доповіді джерела, я можу бути певна, політика дерадикалізації дійсно існує. Влада Китаю стверджує, що відвідування секулярних навчальних закладів та інших програм, які спрямовані на дерадикалізацію, допомагає уйгурам повернутися до "нормального" життя та уникнути радикалізації. Крім того, китайські медіа підкреслюють, що Китай є багатонаціональною країною, де різні етнічні групи живуть разом у мирі та гармонії. Вони зазначають, що Китай дотримується політики "рівності, солідарності та співпраці" між різними етнічними групами, і що права та інтереси уйгурів, такі як право на освіту, здоров'я та роботу, захищені.
Власне, політика щодо уйгурів дійсно має назву “дерадикалізація”, або “превентивна дерадикалізація уйгурів”. Особисто мене закидує флешбеками від слова “превентивний”, адже саме цим словом влада Білорусі пояснює початок повномасштабної війни росії проти України.
Наприкінці 2016 року Пекін посилив гоніння уйгурів, встановивши у всьому регіоні системи спостереження і створивши центри масового утримання під вартою. Згідно зі знайденою інформацією, в таких установах примусово утримуються до мільйона уйгурів та інших мусульман. Після звільнення з таборів уйгури продовжують перебувати під постійним наглядом, при цьому свобода їхнього пересування суворо обмежена.
Фактично СУАР перетворився в регіон-в’язницю. Де ти або ув’язнений, або під цілодобовим наглядом.
Ув'язнені уйгури піддаються у таборах "політичній та культурній індоктринації": їх примушують вчити північнокитайський діалект (мандарин) і співати "хвалебні оди" комуністичній партії Китаю.
За словами однієї зі співрозмовниць “DW”, їй, як і іншим інтернованим уйгурам, було надано можливість самостійно обрати “злочин”, за який її засудять:
“Я їм казала, що нічого з цього не робила, але вони все одно змусили мене вибрати собі злочин. Нам погрожували, що ми залишимося в таборі, поки не виберемо одне з порушень", - розповідає жінка. Вона просила не розкривати її ім'я з міркувань безпеки. У підсумку вона вирішила вибрати як "злочин" поїздку за кордон: вони з чоловіком їздили в сусідній Казахстан. За це вона отримала декілька років позбавлення волі, в той час як інші люди, що обирали “злочином” носіння хіджабу, виконання намазу чи читання корану отримували від 10 років ув’язнення.
Минулого року ситуація стосовно уйгурів отримала максимально можливий розголос, через оприлюднення міжнародними журналістами тисячі поліцейських файлів, де знаходились фото допитів та утримання уйгурів у “секулярних таборах”.
“У внутрішніх поліцейських протоколах з цього витоку даних описується озброєння охорони на всіх ділянках таборів, розміщення кулеметів та снайперських гвинтівок на сторожових вежах, а також заклики китайських посадовців стріляти на ураження у разі втечі затриманих. Для «учнів» цих таборів обов'язкові пов'язки на очі та наручники під час переведення між установами або навіть до лікарні.”
З 2014 року китайські технологічні компанії отримали від держави мільярдні дотації для створення системи “перевиховання” уйгурів. За цей час було створено безліч систем нагляду та аналізу даних, які ми з вами бачили тільки у фантастичних фільмах.
Психологічні та фізичні тортури, згвалтування, цілодобовий нагляд: “Колишні в'язні таборів розповідали, що ані вдень, ані вночі арештантам не дозволяли ховати свої обличчя від камер. Якщо вони закривали очі рукою чи ковдрою, отримували миттєве попередження від охоронця через гучномовець.”
Уйгурів, як щурів, використовують у своїх нелюдських експериментах: “Це схоже на детектор брехні, але з набагато більш просунутою технологією", – каже один з інформаторів видання. "Зап'ястки та щиколотки людини фіксують металевими обмежувачами, а штучний інтелект виявляє та аналізує навіть найменші зміни у виразі обличчя та порах шкіри. Так Китай перевіряє уйгурів на лояльність.”.
Уйгури першими “випробували” на собі нову систему паспортного контролю, де використовуються біометричні дані: кров, скан обличчя та райдужної оболонки очей, відбитки пальців та запис унікального голосового підпису. Усім, хто відмовлявся проходити процедуру добровільно, загрожувало ув’язнення.
“У середньому протягом одного дня мені сканували посвідчення особи та обличчя понад 10 разів” – зізнається одна з жертв цифровізації.
За даними BBC, уйгури також повинні встановити на свої мобільні телефони застосунок, який передає інформацію про контакти. Біля дверей багатьох будинків розміщені QR-коди, обов'язкові для сканування. Вони дозволяють контролювати, хто і коли заходив до будинків.
Під час масових ковідних обмежень у Китаї, у місті Урумчі, сталась пожежа у багатоповерховому будинку. Цей будинок було зачинено на карантин без права покидати стіни будівлі, і там знаходились уйгурці. Коли сталась пожежа людям заборонили виходити з охопленого полум’ям будинку, через що загинуло більше сотні людей, хоча офіційні ЗМІ Китаю вказали лише десять загиблих.
Про дану ситуацію я дізналась з TikTok-рекомендацій, однак тоді не було жодної інформації, що пожежа сталась в уйгурському регіоні. І, наскільки мені відомо, усіх журналістів та блогерів, що хоч якось могли висвітлити цю ситуацію, було депортовано через спробу фіксації та росповсюдження інформації.
Якщо чесно, уся ця історія дуже сильно схожа на те, що відбувається зараз з нашими співгромадянами на окупованих територіях. Звісно без технологічних систем стеження, відбитків пальців і всякого такого. Але зараз вони проживають на відмежованій території, де їх змушують відмовитись від рідної культури та мови, використовуючи різні форми насильства, а ЗМІ розповідає казки, про “превентивні заходи”. Зараз росія закуповує китайські технології цифрового стеження за населенням, та впроваджує їх, хоч про це офіційно не оголошено. І немає гарантії, що наші окуповані земні не стануть другим СУАР, а стосовно українців не буде проведена політика “превентивної дерадикалізації”.
