Виробництво та очікування: Перехід до мейджорів
Студія: Universal Pictures.
Контекст та Очікування:
Це був класичний бізнес-хід.
Феномен попередника: Перший фільм дуету, «Укуренні» (Up in Smoke, 1978), був випущений студією Paramount і став сенсацією, зібравши $44 млн при мізерному бюджеті.
Зміна студії: Побачивши ці цифри, Universal переманила дует до себе, запропонувавши їм більший бюджет і творчий контроль.
Очікування: Студія очікувала легких грошей. Аудиторія Чіча і Чонга (хіпі, молодь, любителі рок-н-ролу) була вкрай лояльною. Керівництво розраховувало на стабільний прибуток без необхідності вкладатись у дорогий маркетинг чи сценарій — "бренд" продавав сам себе.
Бюджет та Касові збори (з перерахунком на сьогодні)
Фільм коштував дешево, виглядав дешево, але приніс прибуток, якому позаздрили б багато драм того року.
Бюджет:
1980 рік: Близько $5 мільйонів.
Сьогодні (еквівалент): ~$19 мільйонів.
Касові збори (Домашній прокат США):
1980 рік: $41,705,000.
Сьогодні (еквівалент): ~$160 мільйонів.
Чи виправдались очікування?
Так.
Фільм посів 16-те місце серед найкасовіших стрічок 1980 року.
Хоча він зібрав трохи менше за перший фільм ($44 млн проти $41.7 млн), рентабельність інвестицій (ROI) залишалася величезною — майже 8-кратна окупність у прокаті. Для Universal це був "надійний актив".
Реліз та Конкуренція
Дата релізу: 18 липня 1980 року.
Літо 1980-го було переповнене комедіями, і фільму довелося боротися за місце під сонцем.
Конкуренти:
«Аероплан!» (Airplane!): Вийшов 2 липня і домінував у комедійному жанрі, відтягуючи на себе масового глядача.
«Гольф-клуб» (Caddyshack): Вийшов за тиждень (25 липня). Це був прямий конкурент за аудиторію "хуліганської комедії".
«Брати Блюз»: Все ще були в прокаті.
Той факт, що Next Movie зібрав свої $41 млн у такій тісній компанії, свідчить про те, що у Чіча і Чонга була своя унікальна ніша, яка не перетиналася з іншими — їхні фанати йшли в кіно цілеспрямовано.
Головні особи та їхній статус
1. Томмі Чонг (Чонг / Режисер):
Статус: Відомий музикант і комік.
Прорив: Це був його режисерський дебют. Чонг взяв на себе режисуру, оскільки попередній режисер Лу Адлер залишився на Paramount. Чонг стверджував, що студія просто дала їм гроші і сказала: "Робіть що хочете". Це дозволило зберегти хаотичний стиль гумору.
2. Чіч Марін (Чіч / Сценарист):
Статус: Голос і енергія дуету. Вже був зіркою контркультури. Разом з Чонгом вони вже мали кілька золотих музичних альбомів і премію "Греммі".
3. Пол Рубенс (Пі-Ві Герман) — Зірка, що народилась:
Роль: Він грає дивного портьє в готелі і пізніше з'являється в сцені в поліцейській дільниці.
Прорив: Це одна з перших появ персонажа, який згодом стане всесвітньо відомим як Пі-Ві Герман (Pee-wee Herman). Тут він ще "сирий" і грубий, але манера мови та костюм вже впізнавані. Через кілька років він отримає власне шоу і фільм Тіма Бертона.
Контекст, Факти та Вплив на індустрію
1. Сценарій? Який сценарій?
Фільм відомий тим, що сценарію фактично не існувало. Більшість сцен — це чиста імпровізація.
Студія Universal була шокована методами роботи: зйомки часто переривалися на "творчі перерви" (вживання марихуани), а сюжет був набором непов'язаних скетчів (викрадення бензину, візит до служби соціального захисту, космос).
2. Бізнес на саундтреках:
Як і у випадку з The Blues Brothers, фільми Чіча і Чонга були нерозривно пов'язані з музичним бізнесом. Альбом із саундтреком продавався окремо і приносив додатковий прибуток. У фільмі з'являються музичні інструменти, і герої постійно намагаються грати музику, що просувало їхні реальні концерти.
3. Культурний слід:
Фільм закріпив жанр stoner movie (фільми про травокурів).
Сцена в офісі соціального забезпечення (welfare office), де Чіч вдає божевільного, а Чонг — глухонімого, стала класикою комедії.
Фільм вплинув на майбутні покоління коміків, зокрема на Сета Рогена та Джеймса Франко («Ананасовий експрес»), Джея та Мовчазного Боба.
4. Конфлікт з "високою культурою":
Критики, такі як Роджер Еберт, ненавиділи цей фільм, називаючи його "найгіршим фільмом року" і "образою інтелекту". Але успіх у прокаті довів студіям важливу бізнес-істину: думка критиків не має значення, якщо ти знаєш свою нішеву аудиторію.
«Наступний фільм Чіча і Чонга» — це приклад експлуатації тренду. Universal Pictures побачила вільну нішу, яку ігнорували "серйозні" студії, і швидко заробила на ній. Фільм показав, що контркультура 70-х успішно комерціалізувалася і перетворилася на стабільний потік доходів у 80-х.
