І так, всім привіт! Це історія про те, як мінялось моє бачення перспективності навчання та життя закордоном.
Моя історія
Літо 2019 року, я - випускник 8 класу в науковому ліцеї, обираю різні можливості навчання в Європі. В пріоритеті - Польща, чому б й ні. Європа? Так! Близько? Найближче! Знайомий менталітет? Майже ідентичний. Серед усіх навчальних закладів для школяра мені найбільше сподобався технікум в Гданську, насамперед через широку співпрацю та досить цікаву програму(мови програмування, електроніка і т.д.). Але через деякі обставини(не памʼятаю навіть які) діло заглохло. Пройшло 2 роки… Я - випускник 10-го класу. Амбіції, патріотизм, мотивація… Так-так це про мене. Я активно готуюсь до ЗНО, щоб вступити з своїми друзяками до КПІ.
24.02 Був звичайний прохолодний ранок 24-го лютого. Звичайний день, коли я мав йти до ліцею, репетиторів, щось вчити. Я прокинувся після бурної середи, коли засидівся допізна, бо розбирав… вектори? Пофіг! Це день, який кардинально змінив моє життя. Батьки вирішили, що безпечніше було б десь закордоном, в чому важко було не погодитись, тому я відправився до Німеччини, де провів довгі(ну я так думаю). Моїм “козирем“ було те, що я вільно розмовляю німецькою мовою, що допомогло мені знайти там знайомих. Так повелося, що я жив в Саксонії (колишня частина НДР) і фактично одразу зрозумів, що це не моя країна. Незважаючи на дружелюбність та гостинність німців, мені не підходить їхній темп життя. Де та двіжуха? Де жителі містечка в неділю? Чому я не можу зробити моментальний платіж? Одним слово не моє.
Травень 2022 рік. Я настільки набрид батькам з своїм хотінням додому, що вони погодились. Два дні дороги і я вдома. Україна… Як я довго цього чекав. Скільки всього помінялось… Врешті-решт, помінялись і мої плани. Вже не ЗНО, а НМТ, ну нічого, є ціль - КПІ… ФІОТ. Через війну в мене вдома була активна полеміка. Мама з татом наполягають на тому, щоб я поїхав на навчання до Польщі(Ah shit, here we go again). А чому б й ні, деякі з моїх друзяк теж планували вступати до польських вишів. Я здаю НМТ(доволі непогано). Паралельно готую документи до польського університету. Минало літо 2022 року.
Жовтень 2022 року. Розпочався навчальний рік. Хто я? Вмотивований студент, який хоче програмувати, програмувати і ще програмувати. Я ж вчусь на інформатика. Перші два місяці навчання - час, який розбив всі мої романтизовані рожеві окуляри. Хто моє оточення? Програмісти, які завжди думають про таски, коміти і проекти? Ніфіга! Моє оточення - люди, які не могли довгий час визначитись, яку спеціальність їм обрати, рандомні чуваки. Загалом, непрограмістичний бомонд.
Життя в іншій країні. Яке воно?
Я порівняю Україну, Німеччину та Польщу. Німеччина - країна відносного спокою, країна, де тебе не будуть засуджувати, якщо ти хочеш виразитись(якщо ти не заважаєш жити іншим). Це ідеальна країна для тих, хто хоче спокійного життя, ідеальний варіант для тих, хто має сімʼю. Країна підходить як для любителів спокою, так і фанатів клубів та насиченого життя. АЛЕ, потрібно зважати на менталітет німців(не всім подобається), миритися з тим, що левова частина доходу буде йти на податки. Заболів зуб? Ще й в неділю? Зачекайте до понеділку. Звучить дивно, але в цьому вся суть того, яке життя в Німеччині та Польщі. Ви не зможете піти до лікаря, чи до адвоката, коли захочете! Все по попередньому запису. Польща - країна, яка знаходиться в серединці між Україною і Німеччиною. Закони і люди трішки лояльніші.
Особисто мені імпонує Україна, оскільки багато речей можна зробити “вже на вже“, можна зробити миттєві перекази(дрібниця, але досить важлива), багато послуг можна зробити онлайн. Також мені подобається український темп життя: швидкість. Варто зазначити, що українська молодь, зокрема студенти вирізняються швидкістю в плані засвоєння матеріалу чи побутових питань(документи…) .
Висновок
Отже, якщо Ви - людина, яка мотивована вчитись(саме вчитись), якій подобається безмежне вивчення точних наук(математичний аналіз, лінійна алгебра, теорія ймовірності, булева алгебра…), то навчання тут Вам сподобається, якщо ж Ви - програміст(не початківець), знаєте, чого Ви хочете в цьому житті, то воно того, скоріше за все, не варте і ви витратите свій дорогоцінний час дарма. Варто зазначити, що університет вчить вас самоорганізації та дисципліні(в плані засвоєння матеріалу і часу), але, на щастя, мене цьому навчив мій ліцей.
P.S. в цьому “чтиві“, якщо так можна сказати я описую суто своє враження, яке базується на моєму досвіді.
