В легендах стародавньої Польщі русалки вважались міфічними істотами. Місцеві жителі вірили що то дівчата які вмерли не своєю смертю. Вони іноді виходять з води та сидять під деревами, шукаючи між людей чоловіків та заманюючи їх своїми співбесідами. Вважалось, що зниклі безвісти чоловіки стали жертвами русалок.
Не зважаючи на цю дурну славу, цікавим фактом є те що русалка намальована на гербі Варшави. Архітектори прикрашали будинки та стіни домів її зображенням. А перше зображення русалки відноситься до п'ятнадцятого сторіччя. Мешканці Варшави називають свою русалку — “Сиренка”. Вони вірять що, колись вона припливла з самого Балтійського моря, та так їй сподобалась місцевість, що вона вирішила тут залишитись. І одразу став менше улов риби. Вони пошли її шукати, але почувши лагідний спів русалки — передумали.
Інша легенда така: одного разу про русалку почув місцевий багач. Він подумав, що заробить багато грошей, якщо зловить її та буде як в цирку їздити по городам та показувати її. Він її зловив і замкнув у бочці. Але на плач сирени прибіг місцевий рибалка та врятував її. Вдячна за порятунок вона пообіцяла захищати місто та мешканців. З цього часу з'явилось зображення сирени з щитом та мечем.
Ще є така версія: давним-давно на березі річки Вісли було рибальське селище. У глибині річки жила дівчина-сирена, якої ніхто ніколи не бачив, але щовечора рибалки чули її прекрасний спів. Одного разу рибалки вирішили зловити її і віддати королю. Накинувши на неї сітку, рибалкам вдалось її зловити, але завдяки допомозі одного з рибалок, захопленого її прекрасним співом, русалці вдалося врятуватися і повернутися до вод річки.
Відпливаючи вона сказала рибалкам, що вона виходила на берег щоб співати, та попередити їх про небезпеку і захищати, але через такий вчинок вона йде і повернеться тільки тоді, коли буде велика небезпека, і вони не зможуть впоратись самі. Після цих слів сирена назавжди зникла.
