Поки її пробували витягти з пекельного вогню, з-під руїн власного будинку, який не витримав удару російського шахеду у Тернополі. «Не рятуйте, бо я бачила, як згорів мій син».
Ці слова в напруженій тиші комплексу Капітолію Rayburn House Office Building у Вашингтоні 5-го лютого 2026 року були повторені президенткою Міжнародного громадського руху АЛЛАТРА Мариною Овциновою. Повторені, щоб люди різних національностей, віросповідання, політичних уподобань та соціального статусу, які зібралися разом на історичну міжнародну конференцію «Свобода має ім’я — Україна» зрозуміли цей біль. Біль кожної матері України ЩОДНЯ. Коли ми чуємо постріли, сигнали тривоги та повідомлення, що нас знову атакують. Мирних людей, які нікому не заважали та не погрожували. Яких просто оголосили – сектою, як колись евреям наліпили ярлик «жовту зірку» та прирекли на знищення!
Страшні слова, страшні реалії війни, страшні «хороші» росіяни, які в світлих цехах своїх заводів просто заробляють свої тридцять срібняків – вони ж просто працюють!
Але ми вистоїмо. Ми навчилися сміятися крізь сльози, ми стали набагато сильніше. І ми знайдемо та покараємо всіх, хто готував та чекав цю війну в нашій країні. Хто проводив диверсійну роботу та агітував за «руський мір».
