Ця неймовірна послідовність подій має величезні наслідки.
Бійня в кабіні пілотів
30 вересня, десь у небі над Саудівською Аравією, другий пілот літака Boeing 737 авіакомпанії Flydubai, що прямував до Ізраїлю, завдав ножового поранення командиру екіпажу та різко спрямував ніс судна вниз, просто на пустелю. За лічені дві хвилини лайнер стрімко втратив 17 000 футів висоти. Прискорення було настільки шаленим, що телефони та бортові закуски пасажирів позлітали зі столиків і буквально прилипли до стелі.
Інші члени екіпажу та щонайменше один ізраїльський пасажир змогли виламати двері до кабіни пілотів і знешкодити нападника. Після цього керування взяли на себе резервні пілоти, яким вдалося успішно посадити літак у місті Табук (Саудівська Аравія).
Згодом, коли інший борт Flydubai доставив 174 пасажирів до Тель-Авіва, один із чоловіків, що штурмували кабіну, зізнався прем’єр-міністру Ізраїлю Беньяміну Нетаньягу: його дії виявилися настільки ефективними завдяки тому, що він дивився документальний серіал «Розслідування авіакатастроф», відомий своєю прискіпливою увагою до деталей трагедій, і чітко знав, що штурвал потрібно тягнути на себе.
Геополітичний контекст: Ізраїль, Іран та «живий щит» у Дубаї
Чи кваліфікуватимуть цю подію, що ледь не обернулася трагедією, як теракт, чи як спробу масового вбивства, залежить виключно від мотивів нападника. У будь-якому разі, це справжня репутаційна катастрофа для Flydubai — бюджетного підрозділу авіагіганта Emirates.
Відтоді як у 2020 році Об'єднані Арабські Емірати встановили дипломатичні відносини з Ізраїлем, ця авіакомпанія забезпечувала сполучення між двома країнами майже без перебоїв, не зупиняючись навіть перед обличчям війни та терористичних загроз. Підтримання цього повітряного коридору у відкритому та безпечному стані вимагало титанічних зусиль.
Минулого року в Терміналі 1 аеропорту Дубая я став свідком напрочуд простого, але геніального інженерного рішення: стійку ізраїльської авіакомпанії El Al розмістили буквально впритул до стійки іранської Mahan Air. Будь-хто, у кого виникла б спокуса напасти на ізраїльських пасажирів, неминуче зачепив би іранських, і навпаки. Зареєстрований багаж тут оплачується додатково, натомість досвід перебування в ролі «живого щита» під час очікування в черзі надається абсолютно безкоштовно.
Сьогодні Mahan Air більше не літає до Дубая. Американські санкції паралізували значну частину операцій компанії, а влада Дубая ще раніше обмежила її рейси, керуючись залізною логікою: Іран може відправляти до Дубая або ракети, або комерційні літаки, але аж ніяк не те й інше одночасно.
Ізраїль, натомість, вийшов із іранської війни 2026 року ще більш зближеним з ОАЕ — країною, яка прийняла на себе більше іранських ударів, ніж будь-яка інша держава. Хоча арабські країни регіону ще з 1981 року об'єднані в альянс під егідою Ради співробітництва країн Перської затоки, з початком конфлікту ця структура виявилася абсолютно безпорадною. Натомість Ізраїль відреагував миттєво, відправивши свої системи протиповітряної оборони та військових радників. Щонайменше один іранський удар на ранніх етапах війни прийшовся зовсім поруч із ізраїльським консульством у Дубаї.
Одним із ймовірних політичних мотивів сьогоднішнього інциденту з бортом Flydubai могла бути спроба дестабілізувати ситуацію та завдати удару по партнерських відносинах між двома країнами.
Одним із небагатьох беззаперечних переможців у цій історії виявилася корпорація Boeing. Літаки Boeing 737 MAX свого часу опинилися під забороною польотів після двох катастроф, у яких важливу роль відіграли збої програмного забезпечення. Тоді саме комп’ютерні системи могли штовхнути літак у смертельне піке.
Цього разу ситуація виявилася майже парадоксальною: літак у піке спрямував уже не комп’ютер, а живий пілот — причому, за повідомленнями, він ще й намагався пошкодити приладову панель.
Та попри це, 737 MAX витримав надзвичайні навантаження. Літак пережив маневр на величезній швидкості, яка наближалася до швидкості звуку.
Дипломатичні ігри та тінь 7 жовтня
Навряд чи партнерство між Ізраїлем та ОАЕ розвалиться через один-єдиний напад. Проте стосунки між керівництвом ОАЕ та особисто Беньяміном Нетаньягу є значно делікатнішими.
Протягом останніх кількох тижнів ім'я президента ОАЕ Мухаммада бін Заїда Аль Нахаяна (MBZ) фігурувало в гучному розслідуванні видання *Haaretz*. Ця публікація завдала нищівного удару по шансах Нетаньягу зберегти крісло прем'єра після парламентських виборів в Ізраїлі, що відбудуться наступного місяця. У статті стверджувалося, що за кілька днів до кривавої різанини 7 жовтня 2023 року президент ОАЕ особисто попереджав Нетаньягу про неминучість нападу, однак ізраїльський прем'єр проігнорував цей сигнал і не вжив жодних заходів.
Спочатку уряд ОАЕ категорично відмовлявся коментувати цю інформацію. Однак у неділю Нетаньягу здійснив візит до Абу-Дабі, і, за повідомленням агентства Associated Press, особисто попросив Мухаммада бін Заїда спростувати факт такого попередження.
І ось учора в Нью-Йорку міністр закордонних справ ОАЕ Абдулла бін Заїд зробив саме це.
«Шейх Мухаммад не телефонував прем'єр-міністру Нетаньягу і не казав, що на Ізраїль готується напад», — заявив Абдулла під час виступу в Раді з міжнародних відносин, наголосивши, що його спростування є «категоричним».
Він додав, що передавати секретні розвіддані через прямі телефонні дзвінки між лідерами держав — це «не наш стиль». Утім, міністр залишив відкритою ймовірність того, що попередження все ж було передано на рівні урядів, навіть якщо самі лідери не спілкувалися безпосередньо.
Це спростування дещо знижує градус напруги навколо Беньяміна Нетаньягу, хоча й не знімає з його уряду відповідальності за допущені провали. (Ця історія перегукується з матеріалом Вівіан Салами для видання The Atlantic, де йшлося про попередження від очільника єгипетської розвідки напередодні подій 7 жовтня).
Як повідомляє The New York Times та низка інших медіа, другий пілот, який, за попередніми даними, намагався розбити літак, є громадянином Оману. (Постраждалий командир екіпажу, за словами Нетаньягу, — громадянин Індії Сміт Маччхар). За наявною інформацією, обидва пілоти досі перебувають у Саудівській Аравії.
Наступним кроком стане з'ясування того, чи діяв зловмисник самостійно (що саме по собі є серйозним репутаційним ударом для Flydubai, адже наявність у штаті пілотів-самогубців чи терористів — вкрай тривожний сигнал), чи виконував чийсь наказ. Якщо підтвердиться другий варіант, це може мати далекосяжні наслідки, залежно від того, хто саме стояв за організацією атаки. Мотивів не бракує у багатьох гравців: це і сунітські джихадисти («Аль-Каїда» чи «Ісламська держава»), і ХАМАС, і, звісно ж, Іран разом зі своїми проксі-силами. Цей критичний інцидент у повітрі обернеться колосальними геополітичними наслідками, якщо виявиться причетність бодай одного з цих угруповань.
Джерело — The Atlantic
