Новий тендер на дорогу індустріального парку: верхівка айсберга витрат

На перші 600 метрів нового проїзду до індустріального парку «Хмельницький» планують спрямувати до 51,7 млн грн із ПДВ. Проте це лише новий епізод проєкту, на який станом на початок 2026 року вже фактично витратили майже 201 млн грн. Попри багаторічне будівництво, форуми й державну підтримку, парк досі не має публічно підтвердженого повноцінного учасника.

Дані актуальні станом на 24 серпня 2026 року.

43 мільйони без ПДВ — лише початок нової дороги

20 серпня 2026 року управління капітального будівництва Хмельницької міської ради оголосило тендер на «нове будівництво проїзду» від Вінницького шосе, 18 до Вінницького шосе. Йдеться про перший пусковий комплекс — земляне полотно від ПК 0+00 до ПК 6+00, тобто перші 600 метрів. Очікувана вартість торгів становить 43,047 млн грн без ПДВ, а виконати роботи планують до 30 листопада 2027 року. Пропозиції приймають до 4 вересня 2026-го.

Водночас у річному плані закупівлі зазначена сума 51,656 млн грн — фактичний бюджет проєкту з урахуванням ПДВ. Тому формулювання «дорога за 43 мільйони» не відображає повного фінансового навантаження.

І навіть 51,7 млн грн — не вартість готової дороги. Технічне завдання першої черги переважно передбачає розчищення території, земляні роботи та влаштування щебеневого полотна на перших 600 метрах. Увесь проєкт нової магістралі попередньо оцінений у 295,4 млн грн.

Цей тендер викликає ще одне запитання. У 2023 році місто вже замовило «реконструкцію під’їзної дороги від вул. Вінницьке шосе до вул. Вінницьке шосе, 18» — тобто маршрут із тими самими кінцевими точками, але записаними у зворотному напрямку. Єдиним учасником тоді було АТ «Ю АР ДІ», а сума договору становила близько 94,39 млн грн. Закупівля дороги 2023 року.

За офіційним звітом міськради, протягом 2025 року за цим договором фактично освоїли 24,748 млн грн. Із них 14,644 млн грн профінансували з бюджету громади. Отже, 94,39 млн грн — це загальна ціна укладеного договору, а 24,748 млн грн — роботи, профінансовані та виконані у 2025 році.

Скільки вже фактично витрачено

Найважливіша цифра міститься не в тендерах, а в офіційному звіті про виконання Стратегічного плану громади. Станом на 1 січня 2026 року на індустріальний парк фактично спрямували 200,8857 млн грн. Із них 149,9232 млн грн — кошти бюджету громади, ще 50,9625 млн грн — державні та інші джерела.

Структуру підтверджених витрат можна відновити так:

Сума за 2021–2024 роки — це розрахункова різниця між офіційним накопичувальним показником 200,8857 млн грн і витратами 2025 року в 109,0077 млн грн. Розподіл витрат за 2025 рік наведений в окремому звіті управління економіки.

Що отримали за ці кошти?

Газопостачання завершили ще у 2023 році.

У 2025-му збудували чотири кабельні лінії 10 кВ орієнтовною протяжністю 10,984 км та будівлю розподільчого пункту. Але монтаж і пусконалагодження обладнання відклали до моменту подачі робочої напруги від «Хмельницькобленерго».

Зовнішній водогін прокладено, проте він проходив випробування, а до будівництва 4,07 км внутрішніх мереж на території парку ще не приступали. Так само не почали будувати 1,786 км внутрішнього самопливного каналізаційного колектора.

Новий дорожній тендер до цих 200,9 млн грн не входить: станом на 24 серпня торги ще не завершилися і гроші за ними не сплачувалися. Так само не можна називати фактичними витратами всю попередню оцінку магістралі у 295,4 млн грн.

Натомість є документальна суперечність. 20 серпня 2026 року міськрада внесла зміни до програми розвитку парку та встановила загальний обсяг її фінансування на рівні 194,527 млн грн, із яких 190 млн грн — «будівництво і запуск основних інфраструктурних та виробничих об’єктів». Це на 6,359 млн грн менше, ніж уже зафіксовані тією ж міськрадою фактичні витрати станом на початок 2026 року.

Від перших презентацій до незавершеної інфраструктури

Ідея індустріального парку з’явилася у міських документах у 2017 році. Тоді розпочали розроблення проєкту землеустрою щодо відведення перших 52 гектарів на Вінницькому шосе, 18.

Того ж року Хмельницький провів перший Форум економічного розвитку. Захід відбувся 27 квітня в обласному музично-драматичному театрі імені Старицького.

Другий Форум економічного розвитку провели 28 вересня 2018 року вже у приміщенні майбутнього заводу «2К» — колишньому торговому комплексі «Європа». На той момент виробництво побутової хімії там ще готувалися запускати. Форум зібрав представників влади, бізнесу та громадськості, а його програма складалася з чотирьох економічних панелей.

У квітні 2018 року міськрада затвердила програму створення та розвитку індустріального парку, а 14 грудня — концепцію та рішення про його створення. 7 лютого 2019 року парк внесли до державного реєстру під №39.

У наступні роки парк презентували на профільних заходах, виготовляли промоматеріали українською, англійською та китайською мовами. У грудні 2022 року його перспективи обговорювали на форумі «Можливості для бізнесу в умовах війни», а у 2025 році проєкт представляли на виставці-конференції Rebuild Ukraine Construction & Energy у Варшаві.

Водночас запланованого на 2021–2022 роки запуску основних інфраструктурних об’єктів не відбулося.

Керуюча компанія: конкурс і конфлікт інтересів

Керуючу компанію обрали лише у вересні 2021 року — через два з половиною роки після внесення парку до реєстру. На конкурс подалися фермерське господарство «Світанок», ПП «Приватна друкарня» та спеціально створене ТОВ «Керуюча компанія “Міський індустріальний парк Хмельницького”». Переможцем стало останнє товариство.

Компанію заснували у квітні 2019 року Юрій Самолюк та депутат Хмельницької міськради Юрій Вавринюк. У декларації за 2020 рік Вавринюк вказував 50% товариства, а перед конкурсом вийшов зі складу власників.

У серпні 2026 року Вавринюк повернувся до компанії вже як стовідсотковий власник, кінцевий бенефіціар і директор. Станом на кінець 2025 року товариство звітувало про 154,85 млн грн активів, 103,43 млн грн зобов’язань і одного працівника.

У січні 2026 року Вавринюк заявив про конфлікт під час розгляду продовження договору функціонування парку та оренди землі до 2068 року і не голосував. У березні він повторно заявив про конфлікт під час розгляду поділу ділянки індустріального парку.

Самовідвід є виконанням антикорупційної процедури. Проте він підтверджує реальний перетин приватного інтересу керівника компанії та повноважень депутата, який бере участь у роботі міської ради.

У 2024 році міськрада вирішила продовжити договір із компанією на десять років, а у березні 2026-го — до 29 жовтня 2068 року. При цьому публічного звіту з вимірюваними KPI керуючої компанії — кількістю переговорів, заявок, відмов інвесторів і причинами цих відмов — на офіційній сторінці парку немає.

Підрядники з темним слідом: «Ю АР ДІ» та «Будівельний Альянс Груп»

Підрядником реконструкції під’їзної дороги стало АТ «Ю АР ДІ», яке було єдиним учасником закупівлі 2023 року. Сума договору — близько 94,39 млн грн. У 2025 році за цим напрямом офіційно освоїли 24,748 млн грн.

Компанію пов’язують із народним депутатом Сергієм Лабазюком. У Вищому антикорупційному суді розглядається справа, в якій Лабазюка та директора «Ю АР ДІ» обвинувачують у спробі підкупу посадовців заради отримання інших інфраструктурних підрядів на 1 млрд грн. За версією обвинувачення, йшлося про «відкат» у 3–5% і передачу 150 тисяч доларів. Захист заперечує докази та заявляє про провокацію; остаточного вироку станом на серпень 2026 року немає.

Ця справа не стосується дороги індустріального парку і не доводить порушень саме у хмельницькій закупівлі. Але судовий статус пов’язаної з підрядником справи є суттєвим ризиковим фактором для замовника.

Другий великий підрядник — ТОВ «Будівельний Альянс Груп». Компанія отримала договір на будівництво зовнішніх мереж водопостачання та каналізації парку вартістю 153,999 млн грн.

Раніше Bihus.Info повідомляв про зв’язки власника компанії Івана Крутилка з депутатом міськради Андрієм Кветком. У 2019 році під час будівництва іншого об’єкта — Палацу спорту — міськрада окремим рішенням підвищила кошторисну зарплату для цього підрядника з 7 067 до 12 700 грн, попри негативний висновок юридичного відділу.

Як стати учасником і чому бізнес не поспішав

За законом підприємству недостатньо просто заявити про бажання зайти в парк. Воно має укласти з керуючою компанією договір про господарську діяльність і набути право на земельну ділянку або нерухомість у межах парку. Компанія також має бути зареєстрована на його території та вести дозволену діяльність — передусім у переробній промисловості, переробці відходів, науково-технічній чи інформаційно-телекомунікаційній сфері.

На офіційній сторінці хмельницького парку описані загальні переваги, спеціалізація, потужності майбутніх мереж і контакти керуючої компанії. Але немає публічної типової заявки, проєкту договору для учасника, ставок оренди чи суборенди, вартості приєднання до мереж, строків підключення і зрозумілого календаря отримання ділянки.

Відсутність учасників до 2026 року пояснюється сукупністю факторів:

• керуючу компанію обрали лише у 2021 році, хоча парк зареєстрували у 2019-му;

• інфраструктуру планували запустити у 2021–2022 роках, але вона залишалася незавершеною наприкінці 2025-го;

• парк є greenfield-майданчиком — без готових виробничих приміщень;

• внутрішні водопровідні та каналізаційні мережі ще не почали будувати, а електрична інфраструктура не мала робочої напруги;

• повномасштабна війна різко підвищила інвестиційні ризики;

• потенційний інвестор не бачить у відкритому доступі повної ціни входу та гарантованого строку запуску.

Показово, що ще первісна концепція парку називала його слабкими сторонами відсутність інженерної інфраструктури на території, недостатню транспортну й сервісну інфраструктуру та брак досвіду. Серед загроз були прямо зазначені відсутність гарантованого попиту з боку учасників, затримки документації, недостатнє фінансування і зростання вартості робіт.

Тобто головні причини затримки не були непередбачуваними — місто описало їх ще до початку реалізації проєкту.

Перший учасник — поки що на папері

У березні 2026 року міська рада оголосила про «першого учасника» — ТОВ «Спільне німецько-українське підприємство “ДракенБерг”», яке планує виробляти засоби для догляду за автомобілями та спеціальною технікою. Але оприлюднений документ названий саме попереднім договором.

За законом статус учасника виникає після укладення повноцінного договору з керуючою компанією та набуття права на землю або нерухомість. У відкритих джерелах наразі немає копії остаточного договору, документа про землю, інвестиційного графіка чи підтвердження внесення компанії до реєстру учасників. Тому коректніше називати «ДракенБерг» першим публічно оголошеним кандидатом або майбутнім учасником.

У 2025 році «ДракенБерг» отримав 114 млн грн доходу, 9,48 млн грн чистого прибутку та мав 24 працівників. Компанія зареєстрована за адресою проїзд Юрія Козловського, 7/1 — там само, де працює «2К». Серед її власників є німецька компанія 2K HGB GmbH із часткою 10%.

Саме підприємство «2К» є великим виробником побутової хімії: у 2025 році воно задекларувало 1,621 млрд грн доходу, 155 млн грн чистого прибутку та 301 працівника. І саме у його приміщенні — ще до запуску заводу — відбувався другий економічний форум міста 2018 року.

У серпні 2025 року «2К» опинилося в центрі гучного екологічного скандалу після масової загибелі риби у річці Плоскій. Активісти пов’язували ймовірне забруднення з територією підприємства та повідомляли про витік синьої рідини. Компанія тоді відмовилася коментувати підозри.

Однак у серпні 2026 року кримінальне провадження закрили через відсутність складу злочину. Після 13 оглядів та експертиз слідство не встановило причинного зв’язку між забрудненням і загибеллю риби. Незначне перевищення хлоридів не визнали причиною мору; експерти також зафіксували низький рівень кисню.

Верхівка айсберга

Новий тендер — це 51,7 млн грн із ПДВ лише за перші 600 метрів дороги. Повна вартість проєкту — 295,4 млн грн.

На початок 2026 року на парк уже витратили 200,9 млн грн. Однак мережі не завершені, електропостачання повноцінно не запущене, а перший потенційний учасник має лише попередній договір.

Окремий ризик — керуюча компанія, власник якої одночасно є депутатом міськради. Без прозорої звітності та незалежного аудиту це створює ризик конфлікту приватних інтересів із бюджетними рішеннями.

Нова дорога може стати не фінальним етапом запуску парку, а черговою бюджетною витратою без працюючих виробництв.