Думаю, одразу варто зауважити – я не люблю BTS. Банально – мені не подобається їх музика, мені не подобається HYBE як компанія, і я видалила все зі свого плейлиста. Чому я послухала цей реліз і пишу зараз огляд є дві причини:
1) назвалась музичною оглядачкою, то слухай усе
2) я завжди казала, що найбільше у BTS я люблю Agust D. Це той стиль музики, якій мені "заходить", і тому я періодично слухала окремі його сольні проєкти.
То що ж я можу сказати? Так, це добре зроблений альбом. Мабуть, з усіх мемберів BTS, які уже дебютували сольно, це найкраще зроблений альбом (що й не дивно). Музика – це типовий Agust D, не більше ні менше.
Але хочеться сказати фразою з мему "це ж було вже". Тут немає нічого нового, цікавого, щось, що б показало, хто тут "головний" – як часто намагаються презентувати BTS іноземні ЗМІ. Це як з останнім треком IVE – це добре зроблено, але "а що нового?"
Навіть якщо порівнювати альбом "D-DAY" з його попередніми релізами, тією ж "Daechwita", яка розкрила переді мною різноманіття корейських інструментів і змусила гуглити деталі (хоча б саме слово Daechwita), то тут такого немає. Хороша пісня, але чи достатньо цього?
Виділити хочу "Snooze". Вона відрізняється від більшості треків цього альбому тим, що основна музична лінія – фортепіано – це робота уже покійного оскароносного японського композитора Рюіті Сакамото (я писала про нього новину для Суспільного – почитати можна отут).
Також у треці бере участь вокаліст корейського рок-гурту The Rose WOOSUNG. От що добре – якщо Юнгі знає, що він такий собі вокаліст, то він і не співає (з цієї причини на альбомі є ще одна колаборація з чудовою вокалісткою IU, як продовження їх попередньої роботи).
Так от, щодо треку. Він ніжний та чуттєвий. Голос WOOSUNG доповнює реп він Юнгі і, навіть попри досить типовий біт, фортепіано згладжує кути. Все-таки Рюіті Сакамото дійсно хороший музикант.
Мушу також зазначити, що я аналізую тільки музичну складову – і не лізу розбирати тексти та шукати сенси, за мене це зроблять досвідчені музичні критики та знавці корейської мови. Бо намагатись аналізувати часто метафоричний текст пісні іноземною мовою через іншу іноземну мову – тобто 90% нашого сприйняття залежатиме від перекладача – вважаю недоцільним.
Саме тому й така моя оцінка. Це добре зроблений альбом, Юнгі дійсно хороший продюсер. Але він не несе за собою нічого нового. Це фактично переосмислення минулого. Воно цінне для самого автора музики та тексту, але чи цінне воно для нас?
