Кажуть, найважче — це написати перший абзац першого допису. Тому я вирішив не вигадувати довгих вступів. У цьому блозі я буду щиро і без зайвого пафосу ділитися тим, що краде мій вільний час: настільними іграми, улюбленою манґою та книгами.
І для старту я обрав компактну коробку, яку мені подарували. Вона не спалить ваш мозок багатогодинними правилами, але точно змусить хитро усміхатися, підрізаючи суперників за ігровим столом.
Ваальбара (Vaalbara) — це міфічний перший суперконтинент нашої планети. Саме туди ми і відправляємося у цій швидкій, стильній та напрочуд глибокій грі. Якщо ви шукаєте щось нескладне для компанії з 2-5 гравців, де потрібно блефувати, прораховувати ходи суперників та збирати сети — ви за адресою.
У грі ми беремо на себе ролі вождів первісних племен, які досліджують незвідані землі Ваальбари. Ваша мета — зібрати найвигідніші території та розширити свій вплив, грамотно використовуючи таланти членів вашого племені.
Що в коробці?
Колоди гравців: Кожен учасник отримує абсолютно ідентичну особисту колоду з 12 карт персонажів. На початку гри ви ретельно їх тасуєте і берете в руку 5 випадкових карт.
Ринок земель: У центрі столу формуються два ряди карт територій. Нижній ряд — це землі, доступні для захоплення в поточному раунді. Верхній ряд — це «відкрита інформація» про те, які території стануть доступними в наступному ході.
Жетони переможних балів: Використовуються для фіксації вашого успіху під час партії.
Вся гра триває рівно 9 раундів, протягом яких гравці намагаються заробити якомога більше переможних балів (ПО). Механіка ходу дуже елегантна і побудована на таємному виборі ролей та ініціативі.
Вибір персонажа: З 5 карт на руці кожен гравець таємно обирає одного персонажа і кладе його перед собою долілиць. Потім усі одночасно відкривають карти.
Визначення ініціативи: Кожен персонаж має свою силу (ініціативу). Чергу ходу визначає саме вона — чим менше число на карті, тим раніше ви дієте. Це створює крутий баланс: зазвичай швидкі карти мають слабкіші властивості, а сильні здібності змушують вас ходити останніми.
Геніальна деталь: Якщо гравці зіграли карти з однаковою ініціативою, нічия вирішується за допомогою спеціальних позначок на сорочці верхньої карти у вашій колоді добору. Вони унікальні для кожного гравця, тому суперечок ніколи не виникає.
Дія та вибір землі: У свій хід ви спочатку застосовуєте унікальну властивість зіграного персонажа, а потім забираєте одну карту землі з нижнього (активного) ряду ринку.
Підготовка до наступного раунду: В кінці ходу гравці добирають по одній карті з колоди, щоб на руці знову було 5 персонажів, а верхній ряд земель спускається вниз, відкриваючи нові перспективи.
Математика земель та Фінал
Карти територій приносять бали по-різному. Одні дають фіксовані ПО. Інші — приносять бали залежно від того, скільки таких земель у вас (або навіть у ваших суперників!). Є й рідкісні землі, які важко зібрати, але вони щедро винагороджують за ризик.
Після 9-го раунду відбувається фінальний підрахунок. І тут криється ще один стратегічний шар: розмаїття ваших володінь. Якщо вам вдалося зібрати 5 унікальних типів земель, ви отримуєте бонусні 5 балів. Зібрали всі 6 унікальних типів — тримайте цілих 10 ПО! Перемагає вождь із найбільшою кількістю балів.
Переваги :
Динамічність та відсутність даунтайму: Вибір карт відбувається одночасно, тому ніхто не нудьгує в очікуванні свого ходу.
Елемент майндгеймсу (психології): Гра постійно змушує думати: "Що зіграє суперник? Чи потрібна йому ця карта землі? Чи варто мені пожертвувати сильною дією заради першого ходу?"
Відкрита інформація майбутнього: Наявність верхнього ряду ринку дозволяє планувати свої дії на хід вперед.
Елегантне вирішення нічиїх: Механіка з сорочками карт добору — це просто знахідка для швидких ігор.
Масштабованість: Гра чудово працює як удвох, так і повним складом на 5 людей.
Недоліки :
Випадковість приходу карт: Оскільки ви починаєте з 5 випадковими персонажами з 12, іноді вам може просто не зайти потрібна карта у критичний момент.
Мінімальна пряма взаємодія: Тут ви не можете безпосередньо атакувати землі суперника. Вся взаємодія зводиться до "підрізання" потрібних карт з ринку та розіграшу здібностей персонажів. Для любителів агресивних конфліктів цього може бути замало.
Мої враження
Мені Vaalbara дійсно сподобалася. Я загалом дуже люблю механіку збору сетів (set collection), а тут вона чудово поєднана з прихованим вибором ролей.
В процесі партій ловиш себе на думці, що гра за настроєм дуже нагадує хітову "Оріфламу" (Oriflamme). Тут так само потрібно вміти читати суперників і передбачати їхні кроки. Проте величезний плюс Vaalbara в тому, що тут немає прямого знищення (вбивства) персонажів. Це робить гру менш конфліктною та більш дружньою до гравців, які не люблять жорстке протистояння.
Доволі часто долю всієї партії може вирішити один своєчасний, сильний хід. Наприклад, ви довго збирали карти лісу, присипляли пильність суперників, а потім в потрібний момент розігруєте карту Столяра. І бам — отримуєте по 3 ПО за кожне ваше дерево! Якщо у вас їх 3-4 штуки, це колосальний ривок уперед, який дарує неймовірні емоції.
Вердикт: Vaalbara — це ідеальний філер. Вона чудово підійде як розігрів на початку ігрового вечора або як приємне, не надто «важке» завершення після багатогодинних хардкорних стратегій. Також це блискучий варіант для залучення новачків у світ настільних ігор.
