Вперше в історії український серіал отримав прем'єру на Нетфлікс. Серіал-антологія про війну, який міг би знову привернути увагу до війни в Україні та перенести історії героїв на екран. Замість цього глядачі отримали чергове українське мило, зроблене наче для нашого нікчемного телебачення.
Серіал зліплено з якихось дуже посередніх історій, які хоч і несуть у собі гарні ідеї, але подані вони доволі примітивно. І це головна проблема майже усіх українських серіалів. Картина пропонує легке зображення жахливих подій. Мені здається, що українці, які пережили ті жахливі перші дні будуть плюватися в екран, через подібну екранізацію. А от іноземці просто не зрозуміють і половини того, що показують. З усіх шести епізодів цікаво було десь хвилин 10, з цього загалом можна було витиснути якусь короткометражку, але не цілий міні-серіал.
Наприклад є дуже гарна ідея розповісти про те, як київський безхатько хоче потрапити в армію, але не має документів. Однак автори десь розтягують цю історію, а десь недотискають. Виходить щось посереднє, наче сирий продукт.
Епізод про Андрія Данілко - це просто якась катастрофа, знайшли героя бетонних джунглів. Зварив він собі гречки без солі, а йому ледь не орден хочуть дати. Явно знімали абсолютно відірвані від реальності люди.
Перший епізод настільки поганий, що його неможливо дивитися. Усе якесь занадто абсурдне, щоб виглядати цікавим. Якщо іноземець якимось чином і потрапить на цю серію, то точно не стане дивитися далі.
Актори грають фантастично погано, діалоги примітивні, істерики награні. Це дуже погана історія, яку не можна було випускати у такому вигляді на Нетфлікс.
Реклами цього серіалу на іноземному ринку не було взагалі, якщо не рахувати розміщення одного прес-релізу у англійській версії українського сайту. Дуже хочеться, щоб українські серіали показували реальність, а не показушність. Можливо тоді у них вийде.
