Жанр: Post-Hardcore, Progressive Rock
★★★½☆ 7/10 · 2026
Колись давно, на початку-середині нульових, в часи коли піратство «квітло буйним квітом», мати на HDD всю дискографію якогось гурту вважалось «шляхетним». І коли я кажу «всю», я в тому числі маю на увазі всі EP, сингли, демки, спліти та навіть bootleg-и. Без всього цього дискографія вважалась неповною.
Зараз ситуація інакша, та люди зазвичай обмежуються тим, що є на стрімінгах. І коли я бачу як гурти продовжують цю культуру «ексклюзивних» релізів, як то живі альбоми чи спліти, то не можу не радіти. Адже наявність подібних речей переводить тебе з розряду поверхневого «любителя» музики таких гуртів, у справжнього поціновувача.
І в цьому сенсі, мені дуже подобається, що Vøvk та КАТ видали свій спліт з записом сумісного живого виступу в Харкові, саме на Bandcamp. Бо ця платформа дозволяє вам саме «володіти» цією штукою. Тим паче, що це в тому числі історична річ. Адже тут вперше прозвучала українською пісня «Без правил» від легендарного, для українського емо-андеграунду, гурту КАТ. Дуже раджу ознайомитись з їх альбомом «Поклик», якщо ще цього не зробили, знакова річ.
Ну й якщо говорити про реліз на рівні естетики та ідеології, то що KAT, що Vøvk повʼязані між собою відношенням до сучасної української пост-хардкор сцени, яка поки ще не встигла належним чином себе «оформити». Формат спліту, в свою чергу, завжди виступав «клеєм» для різних андеграундних хардкор та метал сцен, явно демонструючи звʼязок музикантів між собою. Свого роду «живий музичний флаєр», які зараз зʼявляються все рідше, поступившись місцем колабам на рівні окремих треків. І нехай колаби це гарно та часто дуже цікаво, вони рідко здатні в повній мірі передати індивідуальність «гостей». Та й головними героями на фітах все ж є основні виконавця, тоді як на сплітах всі представлені ледь не рівною мірою, а їх імʼя не ховається десь в дужках, в назві однієї з пісень.
Якщо казати про матеріал, то ці пісні нам вже знайомі. Вони гарно підібрані, аби створити цілісну атмосферу якогось артистичного, поетичного вечору де музиканти зібрались в камерних умовах аби разом пограти неспішної інтелектуальної та емоційно-виразної музики. Єдиним недоліком як на мене, є те що ми дуже небагато чуємо розмов з натовпом, та його реакції. Саме це завжди робило такі «живі» альбоми магічними, що здатні перенести тебе в те місце та час, даючи рівно стільки деталей, аби ваша уява сама змогла домалювати решту.
В якості прикладів, то це звісно легендарні записи концертів Джоні Кеша у вʼязницях At Folsom Prison і At San Quentin, та Sam Cooke - Live at the Harlem Square Club, 1963. Про ці 3 альбоми, я до речі, писав невеличкі огляди. Втім, вступна фраза «Привіт, ми Vøvk з Києва», на фоні якої розгортається щемлива гітарна мелодія, має в собі якийсь неосяжний концентрат тепла та піднесення, завдяки яким одразу відчуваєш «епічність» події яка зараз відбудеться.
Підписуйтесь щоб не пропускати нові огляди!
