Виявилося, що багато речей щодо полегшення дороги мій друг почув вперше. Але воно й не дивно, підрахувавши, побачила, що з останніх 8 місяців 30 днів було проведено на колесах, наодинці. Тому сидячи двадцять пʼяту годину в автобусі, я залишу декілька порад.
Підготовка:
За день їсти корисну їжу й поспати хоча б шість годин. Пиво перед виїздом і упакування валізи вночі - ні, дякую. Подібних речей вже уникаю.
Тренування. Тридцять хвилинок вправ за декілька годин до відправлення - порятунок шиї та спини в автобусі. Я роблю тренування на мобільність чи стретчинг.
Місце біля вікна чи проходу?
Зараз обираю друге, бо це надає більше переваг: висунути ноги, постояти біля місця, скоріше вийти на зупинці тощо. (Із цікавинок: я навчилася вгадувати людей, котрі вийдуть раніше мене й сідати біля них. Досвід…😃 бо мати два сидіння - це автоматично мати все)
Що взяти?
Теплі носки. І влітку вночі можна добряче замерзнути.
Уникати шортів. Знов-таки може бути холодно, шкіряне сидіння прилипає до ніг, а інший матеріал парить. Вільні, світлі штани влітку - розумний вибір.
Сумку на пояс «бананку». Раніше я з них сміялася, тому що харківʼянам це часто нагадує ринок Барабашово, але! Це must have у дорозі - все важливе є в одному місці, взяв її на зупинці й побіг.
А чим зайнятися?
Заздалегідь завантажую книжки та фільми, багато мрію й аналізую своє життя. Чищу галерею в телефоні. Пишу.
Подобається на Нетфліксі “black mirror”. Серії не повʼязані між собою, тобто не буде binge watching теми після дороги.
І щодо особистих спостережень:
Мені круто їхати саме наодинці. Мозок вже має окрему функцію, котра вмикається, щоб допомогти пережити 40 годин шляху.
Ще я була надто нетерплячою людиною, але подорожі прокачали цю частину мене в ліпшу сторону.
А що ви робите під час довгих подорожей? Якось готуєтесь заздалегідь?
