Між тією освітою, що є у нас зараз, і тією, що у нас може бути – існує велика різниця. Різниця полягає у підході до навчального процесу та процесу виховання у навчальних закладах. Якщо хтось думає, що лише перейменуванням навчальних закладів і встановленням НУШ ми подолаємо освітню проблему – це далеко не так. Як той, хто навчався у НВО, перейменованому в гімназію, з впевненістю можу сказати – від перейменування не змінюється абсолютно НІЧОГО, а від запровадження НУШ – все міняється, але в гіршу сторону.
Розберімо спочатку ситуацію з НУШ. НУШ – Нова Українська Школа, покликана формально полегшити умови дітям для навчання, виростити з них нормальне покоління, але з її програмою виникає багато запитань. У початкових класах за даною програмою, відбувається по своїй суті продовження дитячого садочка, коли можна прямо під час уроку лягти спати, або посидіти десь на коврику, бо ж «не треба мучити дитину». Так, дитину мучити не треба і не можна, але сама програма НУШ на цьому і побудована. І найкращий приклад, що це характеризує – це те, що у 5 класі за цією програмою діти починають вчитись вже з оцінками, більш менш адекватними правилами і принципами, і здається б все нормально, але згадайте те, що до 5 класу дитина по суті, займалась нічим, ні оцінок, ні зауважень – абсолютно все, щоб дітей розкладати, а не дисципліновувати. А далі дивуються – чому ж діти курять, вживають алкоголь, і взагалі себе поводять, як маргінали? Та тому що їх не привчали до таких умов, їм робили рожеві окуляри і середовище, яке їм подобається, а не те, яке потрібно. Я не кажу, що це має бути щось типу концтабору з максимально жорсткими правилами – це не так, бо таке пропонувати можуть лише садисти, в учнів має бути комфортне середовище, але комфортне не для того, щоб на коврику валятись і нічого не робити, а для того, щоб нормально навчатись.
Що стосується іншого – то наприклад за тією програмою, якою я вчився, теж є багато претензій, наприклад – чому ми повинні проходити все так, ніби за совєтською шкільною програмою? Де нормальний механізм примусу учнів нормально щось робити, і де вкінці – кінців уроки, присвячені вивченню і засвоєнню національно – виховного матеріалу? Усе якраз починається з останнього, адже поки немає таких уроків, як українознавство – процес буде «заторможеним».
Українознавство – фундаментальний урок, на якому вивчаються культура, менталітет та основні ідеологічні цілі українського народу, нормально роз’яснюються терміни народ і нація, і найголовніше – формується національна свідомість дитини, адже незалежно від того, який шлях і професію він/вона обере – всеодно національна свідомість повинна бути у кожного. А коли її немає – з’являється багато маргіналів, котрі плювати хотіли на всіх, крім себе, рухи «Не вчимо історію, бо не живемо минулим», і тому подібне. Ну і врешті-решт колаборанти, які зливають московитам координати і фото стратегічних об’єктів.
Це потрібно виправляти, і вже зараз, бо потім – буде пізно. Кожен учень, кожна людина – має бути національно свідомою.
Що стосується механізму дисциплінованості, то тут допоможе тільки класичний метод кнута і пряника. Вчителі повинні ставитись до кожного з учнів так, як буде потрібно. Заохочувати брати участь у різних заходах, допомагати підвищувати бали, і головне – не лякати дитину міфічним страшним НМТ/ЗНО, чи що там ще може бути. Безумовно, це важливі екзамени і заходи, без яких не обійтись, але подавати їх так, щоб це не виявилось «кінцем життя», адже відомий приклад, коли учень випригнув з вікна 6 поверху, бо дізнався погані результати з НМТ, таких випадків має бути зведено до нуля, і щоб це зробити – необхідно проводити відповідні бесіди і лекції.
Що ж стосується тих, хто абсолютно не хоче ні під що підстроюватись, мається на увазі двіїшники, показушні «альфи» та інші – до них мають зразу застосовувати їх же методи. Їх мають ставити на щабель, нижче від інших, а вихід з цього «дна» є лише один – розвиватись, і розвиватись в правильному напрямку, а не в напрямку тіктоку і подібного.
Висновок. Освіта – фундаментальний чинник, що формує майбутні покоління, і ми повинні докладати всіх зусиль, щоб цей «двигун» працював добре, адже якщо одна «шестерня» чи «клапан» не буде працювати так, як треба – полетить уся система.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Більше від автора
Державний політичний та судовий апарати
В Україні ці 2 гілки одночасно і справедливості і паразитизму - ключові у забезпеченні функціонування держави, як політичної та адміністративної складової для досягнення необхідних нації потреб та вирішення багатьох проблем. Власні думки щодо вирішення проблем - тут.
Теми цього довгочиту:
ДержаваПолітична стратегія України, власна думка
Політична стратегія – один з найбільш потрібних чинників існування кожної держави і народу. В Україні історично так склалось, що у нас фактично ніколи не було чіткої зовнішньо-політичної стратегії, що нам лишаєтсья робити? Власна думка з цього приводу - у довгочиті
Теми цього довгочиту:
Україна30 червня 1941, як остання мирна надія України
В цей день у Львові в 1941 році було проголошено Акт відновлення Української Держави. Але чому він провалився, і чи були взагалі якісь надії? Відповідь - у довгочиті
Теми цього довгочиту:
Історія України
Вам також сподобається
ПНПУ імені В. Г. Короленка, або найгірший університет у Полтаві
Чому НЕ варто туди вступати.
Теми цього довгочиту:
Освіта6 Проблем нашої системи освіти
Нинішня система освіти була розроблена в індустріальну епоху, головним чином, для того, щоб випускати фабричних робітників.
Теми цього довгочиту:
ОсвітаСтуденти просять президента повернути статус університету
Студенти ДТЕУ розмістили петицію на сайті президента "Повернення Державному торговельно-економічному університету статусу «національний»"
Теми цього довгочиту:
Україна