Ставлення один до одного в суспільстві

Враховуючи той факт,що ні одне нормальне суспільство, ні один нормальний народ, та й взагалі будь-що живе не може функціонувати і існувати без взаємодії з іншим – потрібно розібратись у тому, а як же мають ставитись один до одного у нашому суспільстві?
Історично так склалось, що ми ставимось до людей більше технічно, ніж абстрактно, себто у більшості ми сприймаємо їх як тимчасових організмів, які затримуються у житті лише на деякий час. Абстрактно ж, ми ставимось лише до родичів, і то, не усіх, ну й можливо близьких друзів. І на цьому усе подібне мислення про людей закінчується, що є неправильним. Ми повинні сприймати людей не лише через призму сьогоднішнього часу, тобто те ким вони є зараз, але й через їхню історію життя, і найголовніше – майбутнє. Наведу приклад, учень добре вчить біологію, але цей предмет не є для нього головним. Що думає учень про учителя біології зараз? Майже напевне – «ця людина мене багато чого навчила, завдяки ній я багато чого дізнався» і на тому усе. А ось коли проходить 10, 20 років, коли така людина починає замислюватись над тим, що було – виникає унікальне почуття спогадів і філософського погляду на те, що було колись. Ось саме таке почуття і повинно бути у нас на кожну людину, адже кожна людина – це особистість, сформована власною історію, життєвим досвідом і поглядами. Часто виникають ситуації, коли деякі індивідууми відчувають себе тими, хто тут і зараз зробить все, шоб інші або виконували їхні обов’язки, або просто вони хочуть зробити тим «іншим» погірше, не замислюючись при цьому, а що буде далі. А чому? Бо працює логіка «після нас хоч потоп», і я скажу те, що поки ця логіка буде існувати – нічого у нас ніколи не вийде. Ми повинні сприймати різних людей саме через такі змішані почуття, емоції і знання, які будуть давати нам повну картину. Почуття особливого має відчуватись не лише у відносинах з друзями – таке має бути абсолютно у всього суспільства, яке хоче продовжувати своє існування.
Для того, аби це усе реалізувати – необхідно знову ж таки взаємодіяти з людьми, але найголовніше – потрібне їхнє щире усвідомлення. Бо якщо ти будеш переписуватись з людиною, яка формально усе приймає, а потім коли їй стає вигідно – різко зникає – це може обернутись катастрофічним психологічним впливом, що потенційно може призвести до катастрофи для суспільства, а все просто тому, що «адресат» у переписці – мислить суто «технічно». Або ж коли знаходиться бидло, яке мислить точно так же само, тільки додатково використовуючи насильницькі методи.
Висновок. Ми і так вже знаходимось на такій межі,що або змінимось, або загинемо ВСІ. Власна загибель не є тим, до чого треба прагнути взагалі, а тому вихід у нас є тільки один, і ключ до нього стоїть перш за все у відносинах, взаємодії,і ставленнях людей один до одного, і якщо такі відносини будуть лишатись холодними – не буде реалізовано нічого, бо ніхто ніколи не доб’ється того, чого хоче.