Я більше не можу мовчати

Я більше не можу мовчати

Коли над Києвом падають дрони, а ми ховаємося у ванній — хтось зливає координати. І це не вигадка, а реальність, з якою пора рахуватись.

Ніч з 16 на 17 червня 2025 року назавжди залишиться в моїй пам’яті. Це була не просто безсонна ніч — це був біль, який відчував кожен куточок України. Київ плакав разом з нами. Понад 400 дронів і десятки ракет перетворили моє місто на пекло. Поки я ховалася у ванній, десь поруч загинула маленька дівчинка. Її батьки закрили її собою. Вони врятували її — ціною власного життя.

28 загиблих. Понад 130 поранених. Діти — серед них. Хтось осиротів, когось понівечило, всім залишився страх. У Солом’янському районі вибух зруйнував цілий під’їзд. Наступного дня я стояла перед цією дев’ятиповерхівкою й дивилася на закривавлені дитячі іграшки серед уламків. І думала лише про одне: як взагалі можна виправдати таку жорстокість? Як можна зраджувати країну в такий момент, зливаючи ворогу інформацію про те, куди бити?

Я згадала конкретні імена. Такі як Ірина Кременовська — агентка ФСБ, і її подільник Олексій Святогор. Десять років ці люди працювали проти України, з посмішкою на обличчі, під маскою "експертів", "правозахисників", "борців із сектами". А насправді — служили московській терористичній мережі РАЦИРС, якою керує з Кремля збоченець і пропагандист Олександр Дворкін.

Кременовська не просто поширювала дезінформацію, не просто вела свій сайт «Вільне Слово» з заголовками на кшталт:

• «Українське суспільство, заслуживающее вымирания»

• «Флаг Украины – символ или тряпка?»

• «Николаев: праздник со вкусом сортира»

Вона координувала цілі медіакампанії, складала "чорні списки" релігійних організацій, ініціювала цькування науковців, зоозахисників і просто небайдужих громадян. Її методи — це холодна, навмисна жорстокість. Вона організовувала знущання над тваринами на очах у дітей, а потім подавала це як "захист суспільства".

Її соратник Святогор був адвокатом сепаратиста Юрія Борисова — мера Стаханова, який організував фейковий референдум на користь ЛНР і ДНР. Святогор та Кременовська роками працювали над розколом суспільства — то на темі релігії, то на зоозахисті, то через пропаганду. Їхня мета — дестабілізація. Вони — частина російської гібридної війни.

А найстрашніше — їх прикривають. Десятки разів вони уникали покарання, і зараз — знову на волі. Навіть після того, як американські посадовці прямо назвали Кременовську агенткою ФСБ.

Сьогодні проти неї відкрито справу за 161 статтею — "розпалювання міжрелігійної ворожнечі". Але ж її діяльність тягне на цілу 111 статтю — державну зраду. Ми маємо вимагати розслідування, вироків, викриттів — і головне, з’ясувати, хто їх покриває.

Ці люди точили ножа, щоб встромити нам у спину. Вони не просто зрадники — вони хижаки. І ми більше не маємо права мовчати.

Бо війна — не тільки на передовій. Вона — у кожному кабінеті, де сидить черговий "експерт" зі зв’язками на схід. У кожному сайті, де повторюється московська методичка. В кожному нашому мовчанні — бо "не хочемо влазити в політику".

Але сьогодні мовчання — це співучасть.

Я — українка. І я більше не ховатимусь у ванній під звуки вибухів. Я хочу боротися правдою. Бо правду в нас крали роками. І настав час повернути її собі та людям.

Нам потрібне очищення. Виявляти агентів, дивитися не на те, що вони кажуть, а — кому вигідні їхні дії. Бо саме так розпізнаються зрадники. Хлопцям на фронті не до цього. Це — наша громадянська відповідальність.

Так, ворог може прийти знову — з іншим іменем, з новою маскою. Але чи впізнаємо ми його вчасно — залежить тільки від нас.

Бо якщо ні — наступна ракета знову знайде свою ціль. І буде пізно.

Пильність — наш щит. Правда — наша зброя.
Я більше не можу мовчати. І прошу вас: не мовчіть теж.