Візит Володимира Зеленського до Бухареста 10 жовтня відбувся в критичний момент співпраці між Україною та Румунією. Це сталося після місяців дедалі активнішої дипломатичної взаємодії, зосередженої навколо альтернативних транспортних коридорів для українського зерна. Цей інтенсифікований діалог підкреслює зростаюче значення дунайських портів України у війні проти путінської Росії.
З липня 2023 року російські ракети та безпілотники невпинно обрушуються на українські дунайські портові міста Ізмаїл та Рені. Після виходу Росії із зернової угоди, за посередництва ООН, 17 липня, та продовження зусиль із блокади чорноморських портів України, ці менші міста на Дунаї опинилися в центрі уваги, як альтернативні ворота для українського зерна та іншої сільськогосподарської продукції, що прямує на світові ринки. Незважаючи на те, що Дунайський маршрут пропонує численні переваги для українських експортерів, серйозні проблеми залишаються. Однією з проблем, про яку не повідомляють, є проблема минулого нехтування Дунайським регіоном з боку української влади. Разом із російськими повітряними нальотами та морськими мінами, спадщина цього недбалого ставлення — тепер загрожує підірвати зусилля України перехитрити російську блокаду Чорного моря.
Міста Рені та Ізмаїл розташовані на 112-кілометровій ділянці нижнього Дунаю, яка утворює кордон України з Румунією. Обидва міста розташовані в одному з найбільш етнічно різноманітних і віддалених регіонів України. Цей ізольований регіон, історично відомий як Бессарабія, розташований на південь від найбільшого портового міста України на Чорному морі, Одеси, і має мало сухопутних сполучень з рештою країни.
Відколи Україна відновила незалежність у 1991 році, неформальний метод правління для Бессарабії зазвичай полягав у тому, щоб дозволити місцевим бізнесам і політичним елітам тримати ситуацію під контролем. В обмін на це очікується, що представники місцевого істеблішменту нададуть політичну підтримку владним особам у Києві. Наприклад, керівництво міста Ізмаїл суттєво не змінилося з 2010 року, а місцева влада просто ребрендингувала себе, щоб відобразити кожну наступну зміну національного уряду.
Ця прихована угода захистила місцеві еліти від будь-яких серйозних розслідувань їхньої бізнес-діяльності. Однак політична стабільність, яку Київ віддав пріоритету у своїх відносинах з Бессарабією, була досягнута ціною економічної стагнації. За останні кілька десятиліть не було жодного серйозного стратегічного планування розвитку Бессарабії, окрім кількох окремих проектів.
Задовго до нинішніх воєнних зусиль, з розширення експорту зерна з Дунаю, в регіоні вже було важко отримати власну місцеву сільськогосподарську продукцію для ринку всередині України, не кажучи вже про експорт через Дунай. Тим часом, десятихвилинна поромна переправа через Дунай, між Орлівкою з українського боку та румунським містом Ісакча, залишається єдиним способом прямого перетину річки. Цю послугу сприйняли як інновацію, коли її вперше запустили, але вона залишилася перешкодою для трафіку з обмеженим простором і без планів щодо розширення.
З липня 2023 рок,у європейські союзники країни генерували численні нові пропозиції, щодо виходу українського зерна на світові ринки. 22 серпня президент Зеленський взяв участь у Балканському саміті в Афінах, який організував прем’єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс. Одним із результатів серії двосторонніх зустрічей, між Зеленським і балканськими лідерами, стала пропозиція прем’єр-міністра Хорватії Андрія Пленковича використовувати хорватські портові потужності на Дунаї, для розвантаження та подальшого перевезення українського зерна до портів Адріатики і подальшої глобальної доставки. Цей тип інноваційного мислення, що використовує величезні річкові та логістичні мережі Європи, потребує подальшого вивчення.
Зовсім нещодавно, віце-прем’єр-міністр України з питань відновлення, Олександр Кубраков, оголосив про новий експортний маршрут, який використовує Суллінський канал у дельті Дунаю, для більш безпечного переміщення зернових суден до та з Одеси, використовуючи для експорту Чорне море. Важливо для регіону те, що обговорення зараз включає участь ізольованого порту Молдови на Дунаї в Джурджулешті.
Політика Києва, щодо Бессарабського регіону та її узбережжя Дунаю, має відійти від попереднього підходу політичного патронажу, який віддавав перевагу українській владі, яка ставила пріоритет стабільності над ефективністю та прогресом. Потрібен новий підхід, який визнає, що належне врядування та економічний розвиток є критично важливими для успіху України під час війни та відновлення країни після війни. Без заангажованої та надійної структури місцевого управління, річкові портові міста України будуть мати проблеми, як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Києву слід співпрацювати зі своїми міжнародними партнерами, щоб надолужити втрачений час на Дунаї, активно співпрацюючи з місцевою владою.
Українське громадянське суспільство, місцевий бізнес і політичні партії, представлені в Бессарабії, також повинні прокинутися до історичних процесів, які зараз відбуваються, і скористатися можливістю реалізувати свій повний потенціал. Працюючи разом, національний уряд України та місцева влада Бессарабії — можуть значно збільшити економічний потенціал своєї країни та змінити регіональну торгівлю на найбільшій річці Європи. Важливо те, що значний прогрес у Бессарабії — міг мати серйозний вплив на результат війни з Росією.
Джерело — Atlantic Council
