День захисників Вітчизни, як вічна необхідність

Сьогодні 1 жовтня, а отже і - День захисників і захисниць України, з чим я усіх вас і вітаю. У цьому довгочиті хочу розписати свою думку про те, чому нам це важливо і чому будь - яке скасування цього свята призведе до психологічної катастрофи.
Перше що хочеться сказати, це те, що незалежно від того, ким були захисники в минулому, вони уже показали приклад боротьби за власне виживання, і за виживання своєї родини, а отже і нації. Вони, побувавши у самому пеклі бойових дій - вже зробили максимальне духовне “очищення” від можливих минулих своїх недобрих дій. Це треба розуміти як моральне благословення,адже навіть попри обставини і час, це завжди буде лишатись таким. Це потрібно знати і розуміти цивільним, таким як ми.
Друге. День захисників і захисниць потрібно обов’язково відзначати і пам’ятати, адже його відміна - призведе до початку кінця, який запустить ланцюг неповороту не на ту сторону. Чому ж це так? Та тому, що вшанування їхньої долі, знання про те, через що вони проходять, й врешті-решт усвідомлення їхньої значимості для суспільства - виводить нас на особливий кровно-духовний рівень зв’язку, який характерний тільки для справжньої нації. Через такий зв’язок у нас виникає особливе почуття, що щось всередині зігріває, що є щось таке, завдяки чому можна повністю зрозуміти всю цю, нажаль трагічну ситуацію. Цей зв’язок також активується, коли ми добре згадуємо якісь позитивні спогади, що автоматично посилює відчуття любові й поваги. Нам же потрібно підтримувати цей зв’язок із військовими завжди, аби мотивація була цілісна і вічна.
Що стосується ситуації, коли такий важливий День не відзначають і забувають - це моральна катастрофа для народу. Якщо така ситуація стається - то це означає лише антинаціональну роботу, спрямовану на знищення національної ідентичності зсередини. Це буде означати внутрішній крах націоналізму. 1 жовтня може здатись як просто одне зі свят, проте насправді - це одна з центральних подій, завдяки якій ми знаємо і усвідомлюємо те, ким ми є.
День захисників і захисниць - це те, що ми маємо пам’ятати так само,як і День Незалежності, тобто це має бути завжди і принципово всюди. Кожен з нас має пам’ятати про військових, і плекати національну ідентичність.