AIM-132 ASRAAM — це високошвидкісна та високоманеврена ракета класу «повітря-повітря» з тепловою головкою самонаведення. Була розроблена British Aerospace, а вироблена MBDA UK Ltd як зброя типу «вистрілив і забув» зі здатністю протидіяти періодичному затемненню цілі в хмарі, а також системам протидії інфрачервоного озброєння. Даними ракетами оснащуються Королівські винищувачі 4-го покоління «Typhoon» та винищувачі 5-го покоління F-35B. В минулому, даними ракетами також озброювалися британські багатоцільові винищувачі «Tornado». ASRAAM стоїть на озброєнні ВПС Великої Британії, Індії та Австралії (формально), а в майбутньому встане на озброєння ВПС Катару та Оману. З нещодавнього часу ракетами у вигляді зенітного озброєння володіє й Україна.
Гаслом ракети від виробника є слова: «Першим побачиш, першим стріляєш, першим вбиваєш».
Характеристики ASRAAM
ASRAAM - це всеракурсна ракета з інфрачервоною головкою самонаведення, оснащена твердопаливним двигуном і уламковою бойовою частиною. ASRAAM має довжину 2,9 м, діаметр 166 м, а вагу - 88 кг. Запобіжник використовує як ударний, так і лазерний режими наближення з блокуванням наведення після пуску, що забезпечується інфрачервоною системою самонаведення у фокальній площині 128×128 пікселів. Осколкова боєголовка вагою 10 кг розроблена компанією Daimler-Benz Aerospace.
Решітка фокальної площини дозволяє ASRAAM бути високостійкою до контрзаходів і виявляти цілі на великих відстанях. Ракета також може використовуватися за допомогою PIRATE IRST Typhoon, прицілу або дисплею, встановленого на шоломі (HMS/D) для пасивної послідовності ураження. Ракетами ASRAAM також можна вести вогонь при перевантаженні та на дуже високих швидкостях, прицілюючись до або після запуску.
Корпус ракети ширший, ніж у Sidewinder або IRIS-T, що дозволяє їй мати радіус дії понад 25 км, а, за різними даними, близько 50 км. Саме велика дальність польоту відрізняє ASRAAM від інших ракет її класу, адже вона відмовляється від маневреності на користь відстані. Відмінністю від інших ракет, наприклад, вищезгаданих Sidewinder, IRIS-T або MICA є й те, що ASRAAM призначена для використання за межами видимості, використовуючи самонаведення та корекцію середнього курсу. Перевагою ракети й те, що ASRAAM Block 6 можна експортувати без схвалення США.
Історія розробки Удосконаленої ракети повітря-повітря малої дальності (ASRAAM)
Історія ASRAAM починається з Hawker Siddeley Dynamics Taildog. Ракета Taildog вперше з’явилася наприкінці шістдесятих як засіб протидії високоманевреним літакам, а поштовхом до цього став досвід США у В’єтнамі. На той час ракета вважалася революційною, оскільки використовувала вектор тяги та запуск поза прицілом. З часом, Taildog перетворилась в Ракету малого радіуса дії класу повітря-повітря (SRAAM-100), але, ще на початковій стадії розробки ракети Королівські ВПС розглядали можливість закупівлі вже готових ракет Sidewinder або Matra 550. До 1972 року уряд, в кооперації з Hawker Siddeley Dynamics, ініціював початкові дослідження в рамках проєкту SRAAM-75, який мав бути дещо спрощеним варіант ракети, щоб відповідати вимогам Air Staff Requirement 122. Це була перша у світі ракета з вектором тяги, яка включала нову систему повітряного лафета та використовувала малий лобовий опір замість простої підвіски ракети на пілоні. Пускова труба містила й звернену назад трубку Вентурі для прискорення відведення ракети від літака під час її запуску на високих швидкостях.
У 1973 році SRAAM отримала назву нову назву - Mongoose. Ракета складалася з трьох секцій: спереду розміщувалася інфрачервона головка самонаведення, блок озброєння, бойова частина та електроніка, у центрі — головний двигун, а у задній частині — система вектора тяги та оперення. Перші наземні випробування відбулися в 1973 році. Все йшло відносно добре до «Білої книги оборони» 1974 року, яка передбачала значні бюджетні скорочення. Революційний проєкт ракети SRAAM був скорочений до демонстратора передових технологій, а Королівські ВПС вирішили зосередити фінансування на британському варіанті (XJ521) американської ракети Sparrow.
У 1975 році було проведено невелику кількість льотних випробувань SRAAM з борту британського винищувача Hunter. Наближаючись до кінця фази розробки, Hawker Siddeley Dynamics (HSD) подав запит на подальшу підтримку від уряду, але був повідомлений, що Королівські ВПС та Королівський Флот будуть купувати AIM-9L Super Sidewinder у США. Також, свого часу, була розроблена версія ракети з системою протирадіолокаційного самонаведення SRARM (Short Range Anti-Radar Missile).
Попри згортання проєкту SRAAM, було виділено певне фінансування для продовження розвитку ІЧ-технології для майбутньої європейської співпраці в галузі зенітних ракет і дослідження варіанту наземного базування SRAAM під назвою Shield. За винятком більш чутливої головки самонаведення, він був би ідентичним SRAAM. Цим варіантом ракети мали озброювати невеликі кораблі або, в якості зброї близького радіусу дії, великі кораблі.
У 1977 році, згідно з урядовим актом під назвою, передбачалась націоналізація та злиття британських оборонних компаній . Так, 29 квітня 1977 року у Сполученому Королівстві була створена нова оборонна корпорація British Aerospace plc (BAe), яка в спадок отримала всі напрацювання по проєкту SRAAM. Вже у 1979 році уряд США заявив, що у разі прийняття AMRAAM на озброєння НАТО, British Aerospace могла б стати головним підрядником в розробці та спільному виробництві ASRAAM у Сполученних Штатах. У серпні 1980 року Великобританія, Франція, Німеччина та США підписали Меморандум про взаєморозуміння. Фактично, це зобов’язало Велику Британію та Німеччину не розробляти ракети класу «повітря-повітря» середньої дальності, а купувати американську AMRAAM. У свою чергу, США мали б купити ASRAAM, розроблену Великобританією та Німеччиною. Франція, своєю чергою, пізніше вирішила, що розроблятиме власну ракету "Mica". Меморандум про взаєморозуміння не нав’язував жодних виробничих рішень, але зобов’язував кожну сторону розробляти лише конкретний тип ракет.
В рамках меморандуму, British Aerospace і Bodensseewerk Geratetechnic (BGT) почали працювати над попереднім технічно-економічним обґрунтуванням ASRAAM, щоб завершити його до кінця 1981 року. Очікувалось, що ASRAAM надійде на озброєння до 1990 року, але американська промисловість була незадоволена таким поворотом подій, не зважаючи на припинення європейських розробок на користь AMRAAM. Розширений період розробки був здебільшого пов’язаний з доступністю ракети Sidewinder AIM-9L, вдосконаленої версії старішої Sidewinder. Щоб розробити ASRAAM, BAE та BGT у 1983 році створили спільну компанію під назвою Bodenseewerk BAE GmbH (BBG). Канада і Норвегія також взяли невелику участь в створені BBG. Маючи великі запаси AIM-9L, багато хто вважав, що ймовірність того, що США придбають ASRAAM, низька. Посилював сумніви й той факт, що ВМС США все ще вдосконалювали Sidewinder замість того, щоб чекати ASRAAM, .
У 1985 році з компанією BBG було укладено дворічний контракт, а відносини між США та Європою в галузі оборонної промисловості вчергове охолонули. Наполягання Міністерства оборони на тому, щоб елементи UL програми ASRAAM були проведені на конкурсних торгах, також спричинили великі управлінські та фінансові суперечки. Попри це, до 1986 року активно продовжувались розробка та впровадження AIM-132 ASRAAM в шоломну систему європейських винищувачів (EFA) для керування зброєю. У новій конструкції використовувався рейковий адаптер під назвою "Missile Support Unit" (MSU), який містив електронний інтерфейс та обладнання для охолодження. MSU залишався на рейках після стрільби, а головна його перевага полягала у тому, що він дозволяв встановити ASRAAM на декілька типів літаків з мінімальними модифікаціями. Після тривалої незацікавленості, у 1987 році Міністерство оборони США висунуло нову вимогу, в якій виступало проти концепції Missile Support Unit (MSU) і зажадало змінити дизайн таким чином, щоб ASRAAM був безпосередньо сумісний з усіма рейками від ракет Sidewinder. Кожен з розробників проєкту ASRAAM (Норвегія, Німеччина та Велика Британія) запропонував свій варіант розв'язання проблеми MSU, і в 1988 році пропозиція BAE Великої Британії була прийнята консорціумом. Програмою також тепер повинен був керувати BAE. У липні 1989 року Німеччина вийшла з консорціуму, фактично припинивши дію угоди. Існують різні причини такого рішення, такі як завершення холодної війни та повна реалізація можливостей ракети Р-73, але більш ймовірно, що це була димова завіса для прикриття проблем фінансування та оборонної промисловості. Попри зусилля BAE врятувати консорціум, наприкінці 1989 року Велика Британія вирішила діяти самостійно. Це остаточно розділило проєкт на ASRAAM від BAE, на німецьку версією ASRAAM під назвою IRIS-T та на французький варіант Matra Mica, відому як MICASRAAM. Такий розвиток подій викликав ще одну річну затримку.
Протягом року також стало відомо, що США розглянуть можливість запропонувати останню версію Sidewinder для задоволення нових вимог ASRAAM, якщо Велика Британія визнає, що Меморандум фактично втратив чинність. Не зважаючи на це, Німеччина вибрала IRIS-T, США – Sidewinder AIM-9X, Франція – Mica, а Велика Британія – BAE ASRAAM. У 1992 році компанія BAE отримала контракт вартістю 570 мільйонів фунтів стерлінгів на розробку та виробництво . Субпідрядниками були Hughes Aircraft (ІЧ-привід), MBB (боєголовка та датчики), Thorn EMI (підривач), Royal Ordnance (ракетний двигун) і Luca Aerospace (приводи). Очікувалося, що датою введення в експлуатацію буде 1997 рік. До 1992 року МО скоротило кількість платформ, на яких мала бути розгорнута ракета, та загальну кількість замовлених ракет ASRAAM. Це викликало повне розчарування BAE, який робив ставку на основі гарантованої кількості ракет. Плани інтеграції з Sea Harrier і Tornado ADV також були відкинуті. Як не дивно, у 1996 році в США відбулася перша керована стрільба ракетами ASRAAM з F-16. Через рік, Королівські ВПС Австралії включили ASRAAM до списку озброєння своїх F-18. Південна Корея, Ізраїль та ОАЕ також висловили зацікавленість у роботах з інтеграції до F-16 ASRAAM, які проводилися у рамках міжурядового контракту Великої Британії та США, але їхні запити були відхилені урядом США. У 1998 році Австралія вибрала ASRAAM для своєї програми заміни Sidewinder.
Після деяких затримок, перевитрати коштів і компенсаційних виплат Міністерству оборони, BAE AIM-132 ASRAAM надійшла на озброєння Королівських ВПС у 2002 році. Остаточна вартість програми склала 823 мільйони фунтів стерлінгів. У 2009 році F-18 Королівських ВПС Австралії провів досить вражаючі стрільби з ASRAAM. Вони проводились з винищувача F/A-18 на низькій висоті по цілі, розташованій позаду винищувача на відстані понад 5 км. Результатом стало пряме попадання в ціль. Стрільби моделювали ситуацію «переслідування» ворожим винищувачем, і успішно продемонстрували потенціал універсальної здатності самозахисту за допомогою ASRAAM. Попри початкові плани інтегрувати ASRAAM з F-35 як для внутрішнього, так і для зовнішнього лафета, у 2012 році від внутрішнього лафета для F-35 відмовилися. У жовтні 2014 року МО уклало з MBDA контракт на підтримку ASRAAM на 40 мільйонів фунтів стерлінгів. У 2014 року запаси ракет ASRAAM у Королівських ВПС наближалися до точки середнього терміну модернізації, але, оскільки MBDA вже виробляла Common Anti-Air Modular Missile (CAMM), а обидві ракети мають високий ступінь суміжності, то вони змогли замінити ракети замість їх першочергової модернізації. Таким чином, Королівські ВПС отримали нові ракети, виготовлені на новому заводі MBDA в Болтоні, за нижчою ціною, ніж коштувала б їхня модернізація. Контракт на суму 300 мільйонів фунтів стерлінгів було укладено у 2015 році, а початкові постачання відбудуться у 2016 році. Ці нові ракети мають низку вдосконалень, включаючи нову ГСН. У серпні 2016 року Міністерство оборони та MBDA оголосили про укладення контракту на 184 мільйони фунтів стерлінгів на додаткові ракети ASRAAM, якими повинні оснастити парк винищувачів F-35B Великої Британії. ASRAAM стала першою розробленою Великою Британією ракетою, яка була прийнята на озброєння F-35. Великий ракетний двигун і чиста аеродинамічна конструкція ASRAAM надають йому високі кінематичні можливості для забезпечення чудових кінцевих характеристик у порівнянні з іншими ракетами, що знаходяться в експлуатації в інших країнах. У березні 2017 року MBDA оголосила, що F-35 успішно провів свою першу бойову стрільбу ракетами ASRAAM. У жовтні 2021 року було оголошено, що варіант Block 6 надійде на озброєння Королівських ВПС у 2022 році на Typhoon, а у 2024 році - на F-35B Lightning.
Міжнародне та українське застосування
У 2021 році Bharat Dynamics Limited (BDL) і MBDA оформили угоду про збірку, інтеграцію та випробування в Індії вдосконаленої ракети повітря-повітря малої дальності (ASRAAM). ASRAAM оснастить літаки ВПС Індії Hawk, Jaguar і Tejas, а також варіанти Rafale і SU-30.
У серпні 2023 року The Times повідомила, що ASRAAM був інтегрований із надлишковими транспортними засобами Supacat HMT (колишні носії ECM Soothsayer) для використання в Україні.
На наявному фото можливо помітити, що система інтеграції ASRAAM у ЗРК також не відрізнялась значним технологічними складностями - ракети для пуску використовують авіаційний пілон, який вже змонтований на лафеті. Також на пусковій можливо помітити малогабаритну РЛС на щоглі, яка необхідна для контролю повітряного простору. Водночас запуск ASRAAM можливий і без її використання за рахунок того, що вона має інфрачервону головку самонаведення. Відносно дальності використання ASRAAM у випадку пуску з землі, то скоріш за все, мова йде про дальності близько 10 км. Таким чином ці машини можуть зайняти місце у строю такого ЗРК, як "Оса", але з можливістю працювати повністю у режимі засідки, без роботи РЛС. Історія ракети ASRAAM є яскравим прикладом того, як випадковість або доля завела військовий засіб до України, хоча ніхто б не зміг цього передбачити рік або два тому. Змушує дивуватись й спосіб застосування у вигляді зенітної артилерії, що свідчить про чергову винахідливість українських інженерів та міжнародних партнерів. Сподіваємось, що випадків, схожих на вищеописаний, буде відбуватися все більше, адже Україна знайде застосування до будь-якої зброї у світі. Особливо, до зброї сучасної та ефективної, якою й є AIM-132 ASRAAM.
