Автор: сер Лоуренс Фрідман
Оригінальний допис був опублікований 6 серпня 2023 року
Барбі: стратегічний аналіз
«Я хочу бути частиною людей, які створюють сенс, а не річчю, яку створюють».
Стереотипна Барбі
Два блокбастери цього літа - «Оппенгеймер» та «Барбі» - викликали багато коментарів та аналізу. Я вже давав оцінку «Оппенгеймеру», фільму, який піднімає питання стратегії і моралі, а також історичної достовірності. У відповідь деякі читачі заохочували мене звернути увагу на «Барбі», хоча я не маю очевидного досвіду в цій галузі. Також не виникає жодних питань щодо історичної достовірності, оскільки все це - чиста фантазія. Проте всі розповіді про стосунки між персонажами, схожими на людей, порушують питання влади та стратегії, і Барбі не є винятком. Зрештою, бажання бути частиною «людей, що створюють сенс» може бути кредо стратега. Тож, на численні прохання та всупереч власним переконанням, представляю вам мій стратегічний аналіз Барбі.
Спойлер: це може мати мало сенсу, навіть якщо ви дивилися фільм, але не матиме жодного сенсу, якщо ви не дивилися, і може містити достатньо інформації, щоб зіпсувати його для вас, якщо ви маєте намір це зробити.
Аспект «Барбі», найбільш цікавий для стратегічного аналітика, - це революція Кенів, під час якої вони встановлюють патріархат у Барбіленді, і подальша успішна контрреволюція, яка призводить до відновлення матріархату.
Історія підхоплює важливі теми сучасної стратегічної літератури з акцентом на наративі та цінності ідеологічної гегемонії на противагу грубій силі у підтримці довготривалої політичної системи. Барбіленд, як показано у фільмі, різко розділена між жінками-Барбі та чоловіками-Кенами. Жінки користуються конституційним контролем, відповідаючи як за президентство, так і за судову владу. Можна, однак, зазначити, що це здебільшого рольові ігри, оскільки за відсутності будь-яких соціальних, економічних і політичних змін ці ролі фактично не вимагають прийняття рішень і здійснення влади. Вони радше показують, що матріархат можливий, ніж демонструють його в дії.
Барбіленд представляє стабільну систему, в якій Барбі проводять час одна з одною, в гармонії та процвітанні. Оскільки вони також безсмертні, вони не потребують Кенів для репродуктивної діяльності. Кени обмежуються рекреаційною діяльністю, хоча час від часу прагнуть жіночого товариства.
Загроза цьому порядку - зовнішня. Виявляється, що окремі Барбі можуть страждати, хоч і дуже рідко, від дій своїх людських господарів. Це стає очевидним, коли безсмертна одна з них - Стереотипна Барбі (далі СБ) - починає проявляти ознаки старіння (целюліт) і має думки про смерть. Щоб виправити цю ситуацію, їй радять покинути Барбіленд і знайти її справжнього власника, який має допомогти повернути її до природного стану.
Вона вирушає в реальний світ, де до неї несподівано приєднується її шанувальник Пляжний Кен (ПК), який ховається в її машині. Їй вдається знайти її колишню власницю, Сашу. Але це призводить до плутанини, оскільки Саша відкинула Барбі через її нереальну жіночність. Її мати, Глорія, гралася з лялькою так, що це відображало її власні тривоги. Вплив, який це має, пояснюється тим, що Глорія робить це, граючись у самому серці імперії «Маттел», де створюють Барбі.
Тим часом ПК робить власне відкриття. Він потрапляє в суспільство, в якому чоловіки домінують, а жінки підпорядковані - навіть у «Маттел». Захопившись ідеєю патріархату, він краде книги на цю тему і повертається до Країни Барбі, в той час як СБ тікає від «Маттел», яка - в буквальному сенсі - хоче запхати її назад у коробку. На той час, коли вона повертається до Барбіленду з Сашею та Глорією на буксирі, Пляжний Кен зі своїми друзями Кенами успішно встановлює в Барбіленді патріархат.
Треба сказати, що цього вдалося досягти без будь-якої очевидної стратегії. Матріархи були переконані, що життя може бути кращим у підлеглому становищі, і вони постають у ролі покоївок і домогосподарок. Одна гегемонія була замінена іншою. Це стає простою зміною ролей. Суспільство залишається роздвоєним у тому сенсі, що Барбі і Кен все ще не потребують одни одного для репродуктивних цілей. Тільки тепер Кени мають найкращі будинки і насолоджуються вечірками, Нам залишається припустити, що це була форма промивання мізків. Промивання мізків - це складний процес, особливо для непокірних суб'єктів (наприклад, військовополонених, захоплених комуністами під час Корейської війни, але на це потрібен час).
У революції Кенів є ще одна дивна особливість: вони прагнуть конституційної легітимності через голосування за новий політичний порядок. Оскільки це ще не відбулося на момент повернення ПК, це дає можливість для опору і контрреволюції. Якби БК був достатньо безжальним, він би відмовився від будь-якої спроби конституційної передачі влади і запровадив би новий порядок сили. Так само він не зміг захистити патріархат, викорінивши потенційні дисидентські елементи серед Барбі. Йому бракує таємної поліції чи навіть мережі інформаторів серед індоктринованих Барбі. Ці методи навряд чи можна назвати більшовицькими. Він не Кен-ін.
Таким чином, існує невелика група маргіналів, які трималися на відстані від старого порядку, але незадоволені новим і зуміли уникнути промивання мізків. Однією з ключових фігур є Дивна Барбі, продукт попереднього людського втручання, яка здатна пояснити СБ своє скрутне становище, а також Аллан, друг Кена, який ніколи не випускався масово, та інші лінії, що були припинені. Вони зустрічаються з групою СБ, яка повертається з реального світу, і разом розробляють стратегію, як зупинити контрреволюцію.
Для цього потрібно спочатку відволікти Кенів, щоб викрасти Барбі з промитими мізками та вивезти їх у безпечне місце. Там їх можна буде «розпрограмувати» і повернути до природного стану. Звільнені, вони можуть розпалити розбіжності серед Кенів, що призведе до бійки на пляжі (ймовірно, не такої, яку мав на увазі Черчилль). Поки це відбувається, матріархат відновлюється.
Тут ми можемо знайти кілька важливих стратегічних уроків (деякі з них можна знайти в моїй книзі Strategy: A History - особливо в першому розділі)
По-перше, важливість коаліцій. Контрреволюція залежала від об'єднання аутсайдерів, які знали, що відбувається, з групою СБ (яка розробила стратегію). Тим часом відсутність єдності серед Кенів забезпечила їм поразку.
По-друге, непрямі, а не прямі засоби. Барбіленд не є місцем, де панує насильство. Лише в реальному світі ми бачимо спроби застосування фізичної сили. Навіть громадянська війна серед Кенів - справа не надто жорстока. ПК очолює групу на колісних судах, тоді як суперник Кен несеться в бій на плечах своєї групи верхи на конях-палицях. Виявляється, що Кени не дуже добре розуміють роль воїна, і жодна з фракцій не має чіткого плану битви, що призводить до заплутаних сутичок. Зрештою, битва перетворюється на танцювальну рутину. Хоча це не відомий метод, який використовують міжнародні організації для врегулювання конфліктів, з огляду на успішність їхніх звичайних методів, можливо, варто було б спробувати.
У нас немає доказів того, що Кени взагалі сильніші за Барбі. Але Барбі демонструють потенціал обману і дезорієнтації. Як казав Сунь Цзи, «найвища майстерність полягає в тому, щоб зламати опір ворога без бою».
По-третє, емпатія. Простіше кажучи, Барбі вдається уникнути обману, тому що вони розуміють Кенів краще, ніж Кени розуміють Барбі. Значною мірою відволікання уваги залежить від того, що Барбі вдають, ніби не знають речей, які вони насправді знають, щоб дозволити Кену пояснити їм це докладно.
По-четверте, ідеологічна прихильність. Кен не дуже розуміє, що таке патріархат, який він намагається запровадити. Він вважає, що це якось пов'язано з кіньми, і втрачає інтерес, коли розуміє, що це не так. Барбі розуміють матріархат, тому що вони жили в ньому раніше. Що ще важливіше, Глорія виголошує перед ними натхненну промову, яку очікують від генералів перед битвою (пор. Генріх V і Азенкур), пояснюючи, чому важливо перемагати і позбутися думки, що вони завжди повинні бути підлеглими.
По-п'яте, легітимність. Як тільки президентство і Верховний суд будуть відновлені в їхній старій формі, придушити повстання буде дуже просто. Можливо, це буде перший раз, коли вони фактично використають владу, щоб вплинути на зміни.
По-шосте, стратегічний вибір все ще має наслідки. Тепер СБ хоче повернутися до реального світу, що означає репродукцію (як зрозуміло з фінальної фрази фільму). У «Барбіленді» є певне розуміння того, що для уникнення подальших повстань необхідно докласти більше зусиль, щоб завоювати серця і розум (якщо не більше) Кенів.
